Полтавець Валерій Копил не уявляє свого життя без шахів

Сьогодні у світі та в Україні відзначають Всесвітній день шахів – стародавньої гри, якою захоплюються мільйони людей. Має своїх чемпіонів і Полтава. Найвідоміший у шаховому товаристві – Валерій Копил. Він – міжнародний майстер із шахів, гросмейстер, срібний призер чемпіонату світу, неодноразовий чемпіон Європи, шестикратний чемпіон України, член збірної нашої держави з шахів тощо. Правда, в розмові зі знайомими іноді зізнається, що, попри свої найвищі титули та вражаючі досягнення на шахівниці, в шахи він може програти навіть пересічному любителю цієї давньої гри. Приміром, комусь із пенсіонерів, котрі затято змагаються за лідерство на шахівницях на паркових лавах…

В. Копил – міжнародний майстер із розв’язування шахових задач та зі складання шахових композицій. Разом із двома іншими полтавцями – Володимиром Погорєловим та Олексієм Соловчуком, котрі так само мають найвищі шахові титули, він є беззмінним членом збірної України з розв’язування шахових завдань. Крім того, з 2010 року очолює комісію з шахової композиції Федерації шахів України. При всіх своїх найвищих титулах та заслугах, В. Копил так і не став професійним шахістом. Гросмейстер на життя заробляє, працюючи в регіональному представництві однієї з українських компаній. І не лише на життя, але й на участь у міжнародних змагання. Приміром, у чемпіонаті Європи з розв’язування шахових композицій, який у травні 2014 року проходив у Чорногорії, українська команда брала участь своїм коштом, адже Міністерство молоді та спорту України не виділило на поїздку гросмейстерам жодної гривні.

«Шахами я захопився випадково: коли вчився в школі, під час гри у футбол зламав ногу, тож довелося майже місяць нудьгувати вдома, – пригадує Валерій Володимирович. – Щоб не марнувати час без користі для себе, почав грати в шахи, вивчати теорію цієї стародавньої гри тощо. Поступово настільки захопився шахами, що й собі став складати шахові задачі».

Полтавський гросмейстер вважає розв’язування шахових задач дуже цікавою справою. Порівняти це заняття можна хіба з розгадуванням кросвордів, що теж не менш захоплює. Не в останню чергу на його виборі позначилося й те, що при розв’язуванні задач зовсім не обов’язкова шахова дошка.

Чемпіонати світу та Європи з розв’язування шахових композицій, розповідає В. Копил, проводять дуже специфічно. Усім учасникам, котрих розсаджують за окремими столами, дають однакові завдання. Як правило, по три задачі. Потім відбирають тих, хто розв’язав завдання. Далі переможцям дають ще задачі, котрі необхідно розв’язати за певний час. Фактор часу відіграє дуже велику роль, адже навіть кілька програних секунд можуть вирішити долю перемоги.

«Нас часто називають «шаховими композиторами», – посміхається В. Копил. – І це близьке до істини, адже нам доводиться складати дуже складні шахові композиції. Це не лише потребує логічного складу мислення, але й елементів творчості».

На жаль, констатує Валерій Володимирович, в Україні інтерес до шахів слабшає. Як і до інших видів спорту. Адже держава не приділяє належної уваги розвитку спорту, не підтримує фінансово спортсменів. Тому й склалася ситуація, коли з України виїжджають за кордон найкращі спортсмени, бо вони не можуть заробити собі на життя заняттям спортом, як у інших державах. В Україні сьогодні дуже мало видають літератури з шахів. Уже не практикують, як раніше, публікувати в газетах шахові задачі й композиції. На сьогодні є всього лише один шаховий журнал «Проблеміст України», який видають у Полтаві ентузіасти стародавньої гри на чолі з В. Копилом.

Майстрів із шахової композиції знають далеко не всі поціновувачі стародавньої гри. На відміну від чемпіонів світу та Європи з практичних шахів, чиї імена не сходять зі шпальт газет та журналів, «композитори» в спорті займають свою, особливу, нішу.

«Майстри зі складання шахових композицій у переважній більшості теоретики шахової гри, – резюмує В. Копил. – Ми добре знаємо теорію шахів, слідуємо канонічним правилам гри, а практики, котрі грають із живими суперниками, мислять дещо по-іншому. Часто вони можуть зробити такий хід, який ви ніколи не чекаєте й ніколи про нього не чули, вивчаючи теорію шахів. Звісно, то жива гра, яка вимагає від шахіста здатності швидко реагувати на будь-який розвиток ситуації на дошці, де багато несподіванок і пасток. А розв’язуванню завдань такі чинники не заважають: суши собі голову над задачею й шукай правильний хід. Правда, під час турнірів є обмеження в часі: хто швидше розв’язав, той і переміг».

Олександр Брусенський

На фото: Валерій Копил . Фото автора.

99 перегляди(ів)