В об’єктиві війни. Жіночий погляд

У Ветеранському центрі соціальної реабілітації учасників АТО в Полтаві 27 листопада відкрилася фотовиставка «В об’єктиві війни. Жіночий погляд». В експозиції – 36 світлин, наповнених потужною енергією побаченого й пережитого.

Їхні авторки – молоді, красиві і, як би це не звучало парадоксально, мужні дівчата: волонтер ГО «Команда небайдужих» Олександра Сиротенко, фотокореспондент ОКІА «Новини Полтавщини» Анна Чапала та журналістка, доброволець БОП «Січ» Алла Федорченко. Такі знімки з’являються непросто. Кожна з авторок не за чутками знає, що таке війна, кожна побувала на охопленому буремними подіями Сході України, спілкувалася з бійцями, бачила руїни, сльози, людське горе. І кожна, хоча б через світлини, хоче достукатися до сердець людей, які живуть на мирній території і часто не знають, якою ціною здобувається мир.

– Щоразу, коли ми їздимо на Схід, я фотографую, – розповідає Олександра Сиротенко. – Намагаюся зафіксувати моменти, які мені здаються по-особливому важливими. Обличчя хлопців, їхній побут, побратимські стосунки в армії. Ми намагалися підібрати фотографії таким чином, щоб показати війну в різних проявах: і біль, і страждання, і хвилини радості, і непоборне бажання перемоги.

Не приховує свого хвилювання і фотокореспондент Анна Чапала, яка нещодавно здобула Гран-прі конкурсу фоторобіт всеукраїнської газети «День». Там також був представлений знімок на військову тематику.

– Кожне фото має певну історію і кожне для мене важливе, – говорить Анна. – У серпні 2016 року ми були в Авдіївці. Я сфотографувала немолодого бійця, позивний якого – «Дід». Цей чоловік полишив свою пилораму на Київщині й пішов на фронт замість сина, який отримав повістку в армію. А в того була престижна робота, котру не хотілося втрачати. І батько виручив сина, щоб не руйнувати його долю…Кожна поїздка на Схід була насичена особливими враженнями. Запам’яталася дорога неподалік Маріуполя, де ми побували 2015 року. Ми бачили за вікном автомобіля великі поля, на яких стояли таблички: «Обережно, міни!» Це не була зона бойових дій, але все ж таки відчувалося, що війна і смерть зовсім поруч.

Захисник. Фото Анни Чапали.

Полтавцям я побажала б більше прислухатися до себе, до своїх внутрішніх відчуттів, не зраджувати собі й жити по совісті. І поважати тих, хто великою ціною береже наше мирне життя.

 

 

Боєць зустрічає світанок на горі Карачун. Фото Анни Чапали.

 

Ще одна авторка світлин – Алла Федорченко – не змогла побувати на відкритті виставки, бо нині працює в Києві. Але її слова, процитовані в експозиції, варто передати: «Війна – це велике випробування для кожного. Як для захисників, які щодня змінюють один одного на посту чи в окопах на лінії війни, так і для тих, хто щодня молиться за них і чекає додому. Війна відкриває обличчя й оголює душі. Та лише там ти відчуваєш дух побратимства і знаєш, хто за твоєю спиною і де твій ворог… Фото – це рефлексія на ті часи, які ми пережили на фронті разом. Це відображення того, що назавжди залишилося в кожному із нас…. Я рідко переглядаю світлини з війни, бо на них є Герої, світлі, чесні, справедливі, які залишилися у вічності назавжди… І це дуже боляче…».

На виставці побували й архієпископ Полтавський і Кременчуцький Федір, який від самого початку війни на Сході бере активну волонтерську участь у підтримці української армії, а також учасники АТО Віталій Біляєв і Віталій Михайлик та інші небайдужі люди. Віталій Біляєв – герой однієї зі світлин. Олександра Сиротенкопід час поїздки у грудні 2016 року в Авдіївкусфотографувала його руку – почорнілу від важкої роботи на облаштуванні бойових позицій, адже бійці в той час відвойовували в сепаратистів окуповану територію. «Цими руками здобувається мирне життя», – пояснила Саша.

Перша робоча техніка. Водяне. Літо 2015-го. Фото Алли Федорченко.

Усього 36 світлин, але скільки всього сказано! Ось боєць бережно тримає в руках маленьку іграшку, яку передали через волонтерів діти. Такі подарунки для хлопців – як обереги. А от світлина, де військовий обіймає свою дитину, яку не бачив багато місяців…

Перший бойовий виїзд. Дебальцевський напрямок. Вересень 2014-го. Фото Алли Федорченко.

У кожного фото – своя неповторна історія, яку варто побачити й почути, бо всі їх об’єднує нестримне бажання Перемоги.

Такі обереги – дарунки від дітей – бійці тримають біля серця. Фото Олександри Сиротенко.

Тож приходьте у Ветеранський центр, розташований за адресою: вул. Спаська, 10. Виставка працює в будні, з 9-ї до 17-ї, і триватиме до 7 грудня. Організатори запрошують і школярів, для яких проведуть цікаві екскурсії. Попередньо можна домовитися за телефоном (099) 109-57-64.

Людмила Передерій
На фото: волонтерка Олександра Сиротенко; фотокореспондентка Анна Чапала; учасник АТО Віталій Біляєв розповідає історію фото, де зображена його рука; найцінніший прапор Полтави, на якому розписалися і бійці, і волонтери. З вірою в життя і Перемогу! Фото автора.
70 перегляди(ів)