Семен Якович Брауде: чи знають полтавці свого земляка?

28 січня 1911 в місті Полтаві на Стрітенської вулиці в родині банківського бухгалтера Якова Іезекіелевіча і зубного лікаря Ольги Львівни Брауде народився Семен Якович Брауде – видатний радянський і український радіофізик і радіоастроном, академік НАНУ, лауреат Сталінської премії третього ступеня (1952) і Державної премії України в галузі науки і техніки (1997).

Мати майбутнього вченого, Ольга Львівна, народилася в Пітері, закінчила там зуболікарську школу і стала зубним лікарем. Влітку 1909 р. коли Ольга зі своєю мамою приїхали на відпочинок в Полтаву, вона познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком. Яків Брауде в ті роки був молодшим службовцем у банку і, одночасно, підробляв приватними уроками і журналістською діяльністю, співпрацюючи з газетою «Південний край» і досить часто публікуючи в ній фейлетони на теми, в основному, пов’язані з життям полтавських обивателів. Яків дуже любив театр і був його великим шанувальником. Будучи по натурі дуже діяльною людиною, він не обмежувався пасивною роллю театрала. Відомі його публікації як театрального критика і кореспондента журналу «Рампа і життя». Ольга і Яків одружилися 31 березня 1910 року в місті Орел: ні в Пітері, ні в Полтаві, а посередині між цими містами.

… Своє навчання Семен Брауде почав у вересні 1921 року, пішовши відразу в 4-й клас 111-й трудової школи. За його спогадами, в трудшколі не було ні латині, ні грецької, ні закону Божого. Але вчителі всі були з гімназій, дуже добре професійно підготовлені, більшість з університетською освітою. Закінчивши в 1925 році трудшколу, Семен вступив до Полтавської професійно-технічної школи, проміжної сходинки, яка забезпечувала отримання середньої освіти, а крім того, і спеціальності. Після закінчення профтехшколи (1926) С.Брауде було присвоєно звання монтера, обмотувача електромашин 6-го розряду.
У 1928 р він вступив на фізичний факультет Державного фізико-хіміко-математичного інституту (нині Харківський Національний Університет імені В.Н.Каразіна.

Шлях у науку

Під час навчання у вузі С.Я. Брауде виявив схильність до педагогічної роботи: студентом третього курсу почав викладати математику, а потім фізику в Харківському машинобудівному інституті. Після закінчення вузу він стає доцентом університету (з 1932 р.), в якому веде активну викладацьку роботу до 1941 р. Одночасно С.Я. Брауде починає займатися науково-дослідницькою діяльністю, яка стане основним сенсом його життя. У 1933 році він вступає на роботу в першу в Україні фізичну науково-дослідну установу — Український фізико-технічний інститут (УФТІ).

Це були роки першої п’ятирічки, коли країна приділяла велику увагу розвитку науки і техніки як основи зміцнення економіки і обороноздатності країни. Важлива роль належала радіофізиці і радіотехніці. В їх надрах зародився новий прикладний напрямок – радіолокація, основне призначення якої спостерігати на значних відстанях об’єкти, здатні відбивати електромагнітні хвилі (літаки, кораблі, танки і т.п.) розпізнавати їх, визначати місце розташування і швидкість. Для створення радіолокаційних станцій (РЛС) в першу чергу необхідно було розробити потужні генератори безперервного та імпульсного випромінювання в метрових, дециметрових і більш коротких діапазонах радіохвиль.

У лабораторії електромагнітного випромінювання УФТІ під керівництвом її засновника професора А.А. Слуцкіна (у подальшому академіка АН УРСР) С.Я. Брауде приступив до експериментальних і теоретичних досліджень, присвячених створенню потужних і високостабільних генераторів випромінювання в дециметровому і сантиметровому діапазонах. В ході піонерських досліджень колективом лабораторії були розроблені потужні генератори надвисокочастотних (НВЧ) коливань на багаторезонаторних магнетронах, які значно пізніше освоїли за кордоном – спочатку в Англії, а потім і в США.

Бойове хрещення під Москвою

У цей період С.Я. Брауде опублікував ряд теоретичних і експериментальних робіт, багато з яких зберігають своє значення і нині. Вони присвячені вивченню руху електронів у схрещених електричних і магнітних полях, впливу просторового заряду на цей рух, впливу зовнішньої електрорушійної сили на магнетрон з розрізним анодом. У 1937 р. С.Я. Брауде захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата фізико-математичних наук, присвячену генерації потужних коливань в дециметровому діапазоні радіохвиль.

Успіхи, досягнуті в лабораторії А.А. Слуцкіна в цій галузі, а також розробка всіх необхідних для побудови радіолокаційної станції систем, дозволили в 1938 році створити в Харкові перший в нашій країні СВЧ радіолокатор, який працював на хвилі 64 см. В якості генератора СВЧ імпульсів в ньому використовувався потужний багаторезонаторний магнетрон. На відміну від РЛС, які використовували більш довгі (метрові) хвилі, які дозволяли визначати лише дві координати об’єкта, новий радіолокатор давав можливість встановити всі три координати: нахилену дальність, азимут і кут місця.

Радіолокатор пройшов бойову перевірку під Москвою в перші місяці Великої Вітчизняної війни. С.Я. Брауде безпосередньо брав участь в розробці локатора, його випробуваннях в системі ППО Московського округу і в подальшому вдосконаленні. За розпорядженням Державного Комітету Оборони він разом з групою наукових співробітників УФТІ був направлений під Москву і прикомандирований до Інституту зв’язку Червоної Армії, де працював до середини 1943 року. Медаль «За оборону Москви», якою був удостоєний С.Я. Брауде, свідчить про значущість указаних робіт.

Цей період діяльності С.Я. Брауде завершується захистом в 1943 р. дисертації на здобуття наукового ступеня доктора технічних наук, в якій він проявив себе не тільки як вправний фізик-експериментатор, але і як теоретик, котрий вільно володіє складними математичними методами теорії коливань. С.Я. Брауде розробив теорію об’ємного заряду в магнетронах і за допомогою нового оригінального методу вирішив нелінійні диференціальні рівняння для так званої двохпотокової моделі.

Піонерні здобутки науковця

Основні праці С.Я. Брауде присвячені дослідженням в області радіофізики і радіоастрономії. Він є одним з піонерів радіоастрономії в СРСР. Під його керівництвом організована перша в Україні радіоастрономічна обсерваторія, розроблена радіоастрономічна апаратура, в тому числі оригінальні радіотелескопи з електричним керуванням променем, що працюють в декаметровому діапазоні.

За допомогою створених під його керівництвом унікального радіотелескопа УТР-2 і радіоінтерферометра «УРАН» виконаний великий ряд досліджень радіовипромінювання небесних об’єктів: виявлено низкочастотне радіовипромінювання пульсарів, проведені виміри протяжних радіоджерел, вивчено розподіл радіовипромінювання космічного фону, досліджено декаметрове випромінювання тіл Сонячної системи і областей поглинання іонізованого водню, виявлена перша в декаметровому діапазоні радіолінія – нейтрального азоту (через чверть століття після її теоретичного передбачення І. С. Шкловским).

Помер видатний учений 29 червня 2003 року. Похований у Харкові на 2-му міському кладовищі. На його честь в 2009 році названо кратер на зворотному боці Місяця.

ЗНО тоді не було…

Незважаючи на блискучі успіхи у навчанні, Семен Брауде не отримав рекомендації до вступу у вищий навчальний заклад – на заваді стало соціальне походження: як чорна пляма – “із службовців!”.

Але настирний полтавець все-таки вирішує випробувати долю і рушає до тодішньої столиці Харкова. Тут він заробляє на життя репетиторством, торує стежку на фізико-математичний факультет інституту народної освіти (тепер це Національний університет імені В.Каразіна). Пізніше академік С.Брауде згадував: “На моєму курсі із 68 студентів лише двоє були із сімей службовців. Я вважав, що чоловік від 16-літнього віку має сам заробляти собі на життя. Тому вчився завзято й наполегливо.

Навчання тоді будувалося аж напрочуд оригінально, за так званим дальтон-планом. Студенти курсу були поділені на групи у складі кількох осіб, на чолі кожної групи — бригадир. Він був відповідальним за результативність навчання усієї бригади, за здачу заліків й екзаменів. На іспитах навпроти екзаменатора сідали відразу усі члени бригади, і на запитання міг відповідати будь-хто із студентів — правильна відповідь зараховувалася відразу усім. Я був одним із бригадирів і складав кожну сесію відразу за п’ятьох. То була епоха розвитку теорії атома, на слуху були імена Нільса Бора, Альберта Ейнштейна… Наука настільки мене захопила, що я не відчував напруги навчання. Ще студентом третього курсу розпочав викладання математики і фізики у машинобудівному інституті, а до часу закінчення інституту мені присвоїли звання доцента. Тоді ще не було ані дисертацій, ані наукових ступенів…”

До речі, на теренах вищої освіти С.Я. Брауде плідно працював з 1930 року по 1956 рік. За цей час він у Харківській політехніці пройшов шлях від асистента до професора, завідувача кафедри; тут він розробив і виклав низку загальних курсів з математики та фізики, спеціальні курси з фізики рентгенівських променів, теорії коливань, лінійної та нелінійної радіотехніки, передавальних пристроїв, поширення радіохвиль та радіоастрономії.

Чи шанують полтавці свого земляка?

Полтавська громада неодноразово піднімала питання про увічнення пам’яті свого видатного земляка. Звернення до міської влади з цього приводу підтримали авторитетні й знані в Україні діячі науки і культури. Серед них Почесний громадянин нашого міста, Президент Національної академії правових наук, академік Тацій В.Я., член Президії Національної академії наук України, керівник Північно-Східного наукового центру, академік Семиноженко В.П., директор Інституту геофізики імені С.І.Суботіна НАНУ, академік Даниленко В.А., колектив Полтавського політехнічного коледжу (закладу, що є правонаступником Полтавської індустріально-технічної професійної школи, яку у 1927 році закінчив майбутній академік) та інші.

Рішення щодо встановлення у місті меморіальної дошки на честь видатного вченого прийнято у 2003 році сесією Полтавської міськради. На жаль, далі справа не пішла. Залишається сподіватися, що увічнивши належним чином пам’ять академіка Брауде С.Я., ми посприяємо подальшому вихованню полтавської молоді, заохоченню її до плідної наукової праці, до служіння своїй Батьківщині.

Згадаємо відоме з астрономії: зорі рано чи пізно згасають, але ще довго продовжують світити землянам крізь безодню світового простору.

Владислав Смирнов

На фото: 1. С.Я.Брауде з Б.Є. Патоном;

2. Меморіальна дошка С.Я. Брауде в Харкові.

120 перегляди(ів)