Українська революція: спогади Оникія Богуна, учасника Армії УНР

Українська революція

Українська революція 1917 – 1921рр залишила спогади багатьох її часників. Одні з найцікаіших – спогади уродженця Чорнухинського району Полтавщини, учасника двох Зимових походів Армії УНР, діяча Української революції 1917-1921 років Оникія Богуна.

Старшина армії УНР, уродженець Чорнухинського району Полтавщини Оникій Богун став головною постаттю 7-ї книги тому «Реабілітовані історією. Рівненська область». Її вихід у світ присвячений 100-річчю Української революції 1917-1921 років. Презентацію книги провів «Благодійний Фонд ім. Івана Богуна» в Українському кризовому медіа-центрі Києва.

Українська революція у книгах сучасників

У заході взяв участь Микола Лисенко – один із лідерів Чорнухинського районного об’єднання товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка. А також очільник «Чорнухинського земляцтва» – громадської організації, що об’єднує земляків Оникія Богуна (на фото) й опікується відновленням національної пам’яті. «Коли з’явилась маленька інформація про Оникія Богуна, ми створили Фейсбук-групу, яка стала майданчиком з пошуку і систематизації всієї інформації. Так з’ясували його автобіографію. Це була свого роду сенсація у середовищі Чорнухинських краєзнавців», – розповів Микола Лисенко.

У книзі вперше Українська революція опубліковано текст автобіографії адміністративного старшини військового міністерства Української Народної Республіки (УНР) Оникія Богуна. Свій життєпис створив у таборах інтернованих у 1920-х роках. Перебував в епіцентрі українського громадського, культурного, політичного життя. Працював у Катеринославській і Київській земських виставках, брав участь у Першій світовій війні, в українізації російської армії, першій більшовицько-українській війні, у двох Зимових походах армії УНР. Автобіографія та є унікальним історичним джерелом, яке деталізує низку сюжетів української історії початку ХХ століття. Ключові події быографії – Українська революція.

Для дослідниці козацької історії, 83-річної Людмили Богун, пошук інформації і увічнення пам’яті про свого діда Оникія, стало справою усього життя. Війна, російсько-більшовицька окупація України та Українська революція перервали зв’язок між сім’єю, яка залишилася на Полтавщині та Оникієм. Залишилися лише спогади від батька Івана, який також воював у Армії УНР. За це зазнав репресій від російсько-комуністичної влади та був ув’язнений на 10 років у сталінських таборах. За часів радянської влади проводити пошук було практично неможливо. Версії про Оникія Богуна лише вказували, що той з військами Симона Петлюри перейшов кордон та знаходився на території Польщі.

Небайдужі краєзнавці Рівненщини утворили Благодійний Фонд ім. Івана Богуна. Це дало можливість системніше рухати справу з пошуку даних, увічненням пам’яті українських Героїв, репресованих та жертв Голодомору-геноциду. Книга-це результат спільної праці цього фонду на чолі із Людмилою Богун та науково-редакційної групи «Реабілітовані історією. Рівненська область». Її керівник, доцент кафедри історії Міжнародного економіко-гуманітарного університету імені академіка Степана Дем’янчука – Андрій Жив’юк. Він відзначив, що текст автобіографії залишено практично без змін – зокрема, збережено лексику, правопис, граматичні форми, засвоєні автором наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. на Полтавщині, Слобожанщині та у Києві.

Українська революція в иттєписі діячів УНР

У вступному слові до книги «Життєписи діячів УНР як джерело вивчення української революції» доктор історичних наук, професор кафедри історії України Рівненського державного гуманітарного університету, завідувач науковою редакцією науково-редакційної групи книги «Реабілітовані історією. Рівненська область» Руслана Давидюк вказує на важкі умови життя та непросту долю вимушеного емігранта – учасника Української революції 1917-1921 рр. : «Уродженець с. Білоусівка Лохвицького повіту Полтавської губернії, учасник двох Зимових походів Оникій Богун у боях з більшовиками був двічі поранений і контужений, у результаті чого на 75% втратив працездатність та слух, але продовжував боротися за визволення України.

Адміністративному старшині армії УНР Оникію Богуну вдалося уникнути розстрілу під Базаром і «пробратися» через кордон до Польщі. 24 листопада 1921 р. він потрапив до табору інтернованих у Каліші, перебував там до серпня 1927 р. Мріяв, щоб його діти здобули освіту в українській гімназії, вчилися в Українській господарській академії у Подєбрадах. Переймався переїздом до Польщі своєї родини, повсякчас клопотався за це перед владою, хоча це «було нелегко і недешево».

У листопаді 1929 р. військова медична комісія у Луцьку визнала Оникія Богуна інвалідом з правом військової ренти по ІV категорії, однак цю ренту він не зміг отримати, позаяк не мав польського громадянства. Він помер 7 вересня 1937 р. в Острозі, і через два дні був похований на православному цвинтарі по вулиці Бельмаж, але могила не збереглася.

Проте краєзнавці та історики не полишають спроб знайти місце поховання Оникія Богуна. Дослідник і художник-реставратор Державного історико-культурного заповідника м. Острога Микола Бендюк продовжує пошук місця захоронення Оникія Богуна. На сторінках «Острозького краєзнавчого збірника, де була розміщена стаття про постаті учасників національно-визвольного руху першої половини ХХ століття, Микола Бендюк звернувся до старожилів острожан: «Оникій Богун, колишній петлюрівець і великий патріот, помер і був похований в місті Острозі. Про це є згадка в періодичному журналі «Шлях», який видавався в Луцьку. На жаль, де знаходиться сама могила, ми поки що не знаємо. Якщо хтось із старожилів острожан, можливо, щось знає про це, прохання звернутися в редакційну групу».

Українська революція в спогадах Оникія Богуна

«Державницька позиція та боротьба за утвердження національної ідеї в спогадах потомственного козака Оникія Богуна переконливо відображають високі патріотичні та духовні цінності українського козацтва», – переконаний Гетьман Українського козацтва Микола Пантелюк. Правнук Оникія Богуна В’ячеслав Редько, зазначив, що публікація спогадів Оникія Богуна має не тільки велике історичне, а й значне суспільне значення, оскільки кожен, хто докладе зусиль, має шанс віднайти своє родове коріння, зберегти і передати наступним поколінням пам’ять про предків.

Насамкінець учасники презентації оглянули слайди картин маляра-баталіста Артура Орльонова, серед мистецького доробку якого – портрети знакових постатей визвольних змагань, наприклад, Голови Директорії УНР Симона Петлюри. Додатково, щоб увіковічнити пам’ять Оникія Богуна українські маляри-баталісти розпочали портретний проект. «Рік тому виникла ідея створити проект – «Історія однієї сім’ї», уже створили 7 портретів і на черзі найголовніший портрет Оникія Богуна», – розповів Артур Орльонов.

 

Відео з прес-конференції у приміщенні Українського кризового медіа-центру


За матеріалами Українського кризового
медіа-центру підготовлено
прес-центром Полтавського
обласного товариства «Просвіта»
103 перегляди(ів)