Біль непоправної втрати й нині ятрить їхні душі

День матері

День матері – свято жінок-матерів, яке відзначають у другу неділю травня. 11 травня в Полтавському обласному музично-драматичному театрі ім. М.В. Гоголя приймали полтавок, які віддали Батьківщині найдорожче – життя своїх синів і чоловіків. Матерів і удів, у котрих війна у мирний час забрала найдорожчих людей, кому біль непоправної втрати й нині ятрить душі, зібрали разом з ініціативи активістів ГО «Сім`ї загиблих учасників бойових дій Полтавщини», яку очолює воїн-афганець, учасник АТО Іван Петренко (Див. ПП “Сім’ї загиблих учасників бойових дій Полтавщини провели свою конференцію”).

В Полтаві відбувся урочистий захід до Дня матері

День матері в Полтаві
Перед концертом до Дня Матері

Майже півтори сотні жінок, які в мирний час на війні втратили синів і чоловіків, запросили до обласного центру із всіх районів Полтавщини в переддень свята День матері, якій світова спільнота відзначає щороку 13 травня.

І. Петренко у коментарі для «ПП» зазначив, що нині на Полтавщині проживають майже дві сотні матерів, чиї сини загинули під час боїв в зоні АТО. Залишилися вдовами їхні дружини, а діти – сиротами. Крім жінок, у яких синів забрала війна на Сході України, в області доживають віку і матері «афганців», які наклали голови, виконуючи солдатський обов’язок у далекій країні. Є матері і дружини, котрі втратили найдорожчих людей у військових конфліктах в інших країнах тощо.

День матері
Іван Петренко

«Ми не поділяємо матерів за «географією» озброєних конфліктів, в яких за наказом керівництва країни брали участь і загинули полтавці. Всі вони матері учасників бойових дій, – каже І. Петренко. – І їм однаково болить загибель своєї кровинки. Тому сьогодні разом з Полтавською ОДА ми запросили на цей захід всіх матерів Полтавщини, котрі віддали України найдорожче – життя своїх дітей…».

Сьогодні цим жінкам непросто. До пекучого болю втрати, який не виліковує навіть час, додаються безліч побутових проблем, які звали лилися на них, після втрати синів-годувальників. І хоча держава начебто потурбувалася про їхній соціальний захист, але дуже часто вони залишаються сам-на-сам із своїми проблемами. Двоє з них поділилися з журналістом своїм болем і розповіли про своє життя після втрати синів.

Матері загиблих в АТО синів про гіркоту втрати

Лідія Олександрівна Ковтун (село Черевки Миргородського району):

День матері
Лідія Ковтун (ліворуч) Марія Юрковець

«Син загинув 17 серпня 2016 року в Авдіївці. Служив за контрактом в десантних військах. Йому було 37 років… В 1914 році його призвали по мобілізації, потім він залишився на службі за контрактом. До армії працював у Полтаві будівельником. Родини в нього не було… Батька в нас теж не має. Наразі я отримую за нього пенсію – 3000 гривень. А моя пенсія була всього 1000 гривень. Довго довелося добиватися його пенсії. Це тільки говорять та обіцяють, що в нас – матерів загиблих воїнів, буде все добре. А в житті все інакше… Приміром, маю право на безплатний проїзд, але на це ніхто навіть не зважає.

Добре, що хоча сьогодні до Полтави привезли на машині начальства з Миргороду. Та і обіцяють до дому відвезти. Якщо хтось співчуває і розуміє нас, то ще пільги надають. Приміром, недавно у Полтаві я лежала у лікарні, так хірург зробив безплатно операцію. Каже, що він сам «афганець», тож добре розуміє мої біди… Я дуже йому вдячна! Дай Боже, йому здоров’я! Попервах і однополчани, з якими син служив разом, цікавилися тим, як я живу. Приїздили на похорон, на дев’ять і на сорок днів. А потім наче й дорогу до мого села забули… Та я не ображаюся: час спливає, тут про живих нині не пам’ятають, що вже казати й про мертвих… Єдине, кого хочу побачити, так командира мого сина. Він казав, що син загинув від кулі снайпера, але я в це не вірю…

Сина поховали в нашому селі. Важко жити одній. Хоча і говорять, що є пільги, але то на папері. Стала частіше хворіти. Вчора тільки накупила ліків на 400 гривень, хоча мали дати знижку або взагалі безкоштовно. Але відказали, що хоча так і належить за законом, але грошей на це не виділяють. І таке скрізь. Сутужно доживати віку тепер самій…».

Марія Василівна Юрковець (с. Малі Сорочинці Миргородського району):

«У мене зовсім інша історія. Мій син Ігор 1991 року народження, у Полтаві закінчив військовий коледж сержантів, його відправили служити в Дніпропетровськ, де він прослужив всього три місяці, після чого відправили в зону АТО. Він був зв’язківцем, молодшим сержантом. Прийняв БМП зв’язку і майже одразу потрапив у Іловайський котел.

Перша звістка була, що він згорів у танку. Тож його офіційно вважали загиблим. Але аналізи ДНК цього не підтвердили. Потім знайшли свідків, які стверджували, що бачили сина пораненого, але живого… Після чого із без вісті зниклих його перевели в статус військовополоненого. Тепер він перебуває на обліку, як військовополонений. Але в його частині, де подають списки на обмін полонених, ніхто цього не підтверджує… Хоча в СБУ мені підтвердили інформацію, що він справді в полоні.

Я намагалася дізнатися про його долю,навіть через Червоний Хрест, але все марно. Ніхто не говорить, де мій син. Я продовжую пошуки і вірю, що він живий. Четвертий рік я його чекаю і вірю, що він повернеться…».

Напередодні свята День матері жінок вітали заступник голови Полтавської ОДА Микола Білокінь, депутати облради, громадські активісти тощо. А студенти та викладачі Полтавського музичного училища ім. М. Лисенка, яке цього року святкує своє 115-річчя, підготували для матерів героїв великий концерт.

Олександр Брусенський

Фото автора

331 перегляди(ів)