Українська Полтава і м. Кутаїсі в Грузії стали ближчими

26 травня – День Незалежності Грузії.

Серед республік колишнього СРСР, із якими Україна встановила теплі й міцні міждержавні стосунки, Грузія посідає одне з провідних місць. Вихідці з цієї закавказької країни, доля якої дуже схожа з долею України, на Полтавщині згуртувалися в грузинську діаспору, й вона відіграє помітну роль у процесі асиміляції грузин до українських реалій, а також багато робить, щоб Грузія стала ближчою до нашого краю. Нещодавно до стародавнього міста Кутаїсі в Грузії їздила делегація з Полтавщини, яку очолив заступник голови Полтавської ОДА Олег Пругло. Він поділився з «ПП» своїми враженнями від поїздки.

– Олеже Євгеновичу, з якою метою представники Полтавщини відвідали Кутаїсі? Хто фінансував цю неблизьку подорож?

– Нас запросили на святкування дня міста Кутаїсі (Імеретинський край). Можливо, не всі знають, але між Полтавською ОДА, Полтавською облрадою та Імеретинським краєм в Грузії підписаний договір про дружбу. На святкування дня Кутаїсі запросили представників не лише Полтавщини, але й інших міст і країн. Було багато делегацій: із Прибалтики, Харкова, Дніпра, Латвії, Естонії, Білорусії й навіть Китаю. А от делегації Росії не було…

Від Полтави поїхали троє представників, зокрема очільник грузинської діаспори на Полтавщині Рамазі Заркуа. Поїздка не фінансувалася офіційно, тож довелося їхати власним коштом. Добиралися ми спочатку до Тбілісі літаком із Києва. Квиток коштує 3000 грн. Раніше був авіарейс «Харків-Кутаїсі», але зараз тільки до Тбілісі. В аеропорт по нас прислали автомобіль, і ми ще їхали із Тбілісі до Кутаїсі 275 км. Там нас зустріли, розмістили в готелі коштом грузинської сторони, яка запросила на урочистості…

Про ціни, пенсії в Грузії та патріотизм

– Очевидно, ви мали змогу порівняти дороги в Грузії і в нас…

– Дороги в Грузії, без перебільшення, дуже гарні. Зроблені прекрасно! На дорогах скрізь прозорі пости поліції: поліцейські перебувають у скляних приміщеннях і будь-хто може побачити, що вони там роблять… Як я вже казав, ми їхали майже 300 км, причому вночі. За цей час зустріли не менше десяти патрульних поліцейських машин: частина стояла на узбіччі, частина патрулювала. Не скажу, що поліцейські придираються до водіїв або штрафують безпричинно. Патрульні машини там ставлять так, щоб водії їх бачили і підсвідомо гальмували. Тобто в такий спосіб попереджають ДТП…

– Багатьох полтавців цікавить рівень життя в Грузії – країні, яку нам часто ставлять за взірець успішно проведених реформ…

– Зі своїх вражень можу сказати, що народ в Грузії заможніше жити не став… Це видно як по людях, так і по цінах у магазинах та на ринках. Пенсії теж невеликі. Випадково зустрів там нашого земляка, який працював на шахті в Донецьку. Чоловік згодом звідти виїхав і оселився в Полтаві. Але фактично живе в Грузії, хоча пенсію отримує українську «шахтарську» – 6000 грн. Він родом із Кутаїсі й родина там живе. Тож щоб отримувати пенсію в Україні, має регулярно сюди приїжджати. А переходити на грузинську пенсію він не хоче, бо вона значно менша за нашу, всього 180 ларі. Це за курсом десь близько 2000 грн. І ця пенсія вважається непоганою, бо мінімальна ще менша.

Ціни на харчі приблизно такі, як і у нас. Звісно, полуниця й черешня дешевші, бо вже на початку квітня їх там скрізь продавали. Гроші ми міняли не на долари, а на ларі. За яким курсом? Віднімете нуль від наших грошей, отримаєте ларі… Тобто за 100 гривень дають приблизно 10–11 ларі.

Але що впадає у вічі, так це те, що якість життя в Грузії стала зовсім іншою. Грузини пишаються своєю країною. Хоча матеріальна складова їхнього життя ще не дуже достатня. Для цього, як ми розуміємо, необхідно розвивати економіку. А це справа не одного року. Як, до речі, і в Україні. Щодо Саакашвілі та його реформ, то думка у людей різна… Хоча всі визнають, що за часи Саакашвілі швидкими темпами ішли реформи: будівництво доріг, підйом електроенергетики тощо. У них же там світла довго не було. Зробили дороги, поміняли поліцію, навели лад у медицині. Причому всі зміни відбулися дуже швидко. До Росії у грузин ставлення як до країни-агресора. Навіть на машинах можна побачити наліпки «Росія – агресор!». Хоча в Кутаїсі не було війни…

– А які Ваші враження від самого міста Кутаїсі? Воно теж заставлене різними кіосками, як Полтава?

– Кутаїсі – місто, менше від Полтави. Населення там десь до 180 тисяч. Нас поселили в звичайному готелі. Він, за нашими мірками, невеликий. Я вперше побував у Кутаїсі, тож усе було цікаво. Приміром, стара частина міста практично не забудовується, а зберігається в давньому вигляді. Очевидно, це така політика тамтешньої міської влади. Навіть знамениті грузинські «прозорі» сервісні центрі поліції будують не в центрі міста, а на околиці. В Кутаїсі ми не побачили в центральній часті будь-яких «мафів» та кіосків, як у Полтаві. Є, звичайно, магазинчики, невеликі кафе тощо, але масового засилля кіосками там немає. Звісно, під час святкування дня міста в центральній частині Кутаїсі організували торгівлю різним крамом та наїдками, але після свята все одразу прибрали…

В Грузії полтавців зустрічали гостинно, та пити не силували

– А як вас зустріли? Міф про гостинність грузин виправдався?

– Грузини – люди гостинні й приязні. Нас зустрічали дуже добре. І хоча побутує думка, що грузини примушують гостей багато пити, нас напиватися понад норму не змушували. На святковій вечері з нагоди дня міста на столах було вдосталь білого вина, а от міцних напоїв узагалі не подавали. Можна було замовити або купити в буфеті горілку чи коньяк. Але на столах цього не було, лише біле грузинське вино.

Урочисту вечерю для гостей організували спільно влада міста і краю. В ролі тамади за столом виступив заступник губернатора краю. Грузія в адміністративному плані поділена не на області, а на краї, які очолюють губернатори. Їх призначають. Міста очолюють мери, яких обирає населення. Я здивувався з того, що там дуже багато поліції. Правоохоронці поводяться толерантно, одягнуті завжди по формі. Поліцію там справді поважають.

Гостей на святкуванні було дуже багато. Угорці, китайці… До півтора десятків делегацій із різних країн. Грузія намагається жити в мирі із сусідами та іншими країнами, розвивати дружні стосунки. Україну там добре знають, ставляться до українців з великою симпатією. Визнають, що в наших народів схожа історія, доля і ментальність, прагнення до свободи. Схожі й події, які відбувалися в наших країнах. Так само РФ анексувала частину Грузії…

– А як спілкувалися з керівництвом міста, представниками інших делегацій?

– У Кутаїсі, як і в цілому в Грузії, послуговуються грузинською або англійською мовами. Молодь практично вже не знає російської, й у більшості випадків розмовляє англійською. Літні люди ще можуть розмовляти російською. Але таких не дуже багато, хіба що продавці в крамницях та на ринках… З нами спілкувалися російською та англійською. Англійської мови в спілкуванні там більше. Урочистості проводили грузинською та англійською мовами. Російську використовують неофіційно, коли, приміром, до них приїздять гості з колишніх радянських республік. Офіційною в Грузії закріплено грузинську мову. І мовної проблеми, як у нас, там немає.

– Чи випала нагода неофіційно ознайомитися з містом?

– Ми походили вулицями Кутаїсі, познайомилися з цим чудовим і давнім містом із цікавою історією. Його називають столицею Західної Грузії. Впадає у вічі те, що будівлі в Грузії, як у теплій країні, відрізняються за архітектурою від наших. Їздили ми і в монастир, найстаріший у Грузії, якому вже понад тисячу років. Розташований він у горах, наче фортеця. Взяли таксі й поїхали. Таксі там, як і в нас: хто хоче, той і займається перевезенням пасажирів. Причому в Грузії дозволені машини з правим кермом. Там дуже багато японських автомобілів. Питання розмитнення в Грузії давно вирішено, тож імпортних автомобілів дуже багато.

Говорять, що років три тому авто з правим кермом хотіли заборонити, але народ почав обурюватися і все залишили, як є. Хоча не дуже зручно, коли водій сидіть праворуч від пасажирів…
Загалом від подорожі залишилися найкращі враження. Ми відчували себе наче вдома. Грузини привітний, але гордий народ. Завжди раді гостям. Імеретинці дуже цінують встановлення дружніх стосунків з Полтавщиною, цікавляться нашим регіоном, життям грузинської діаспори як в Україні, та і на Полтавщині…

Олександр Брусенський
На фото: Фонтан у Кутаїсі. О. Пругло. Полтавська делегація з гостинними господарями свята. Кутаїсі сьогодні. Фото з Інтернету та з архіву О. Пругула.
281 перегляди(ів)