Медична реформа в дії: селяни можуть хворіти лише в базарні дні

медична реформа

Серед численних звернень до редакції (як письмових, так і по телефону) чимало стосується нещодавно запровадженої реформи медицини. Мабуть, медична реформа справді «болить» людям.

Третій місяць, як в Україні розпочалася медична реформа, точніше, її перший етап: підписання декларацій із сімейними лікарями. Станом на 12 червня декларації уклали 8 млн. українців. Це небагато, але значно більше, ніж, скажімо, свого часу в сусідній Польщі: там протягом усього першого року реформування декларації уклали 10% пацієнтів.

Уже добре помітні як позитивні, так і слабкі сторони процесу реформування. Серед позитивних – люди, які проживають не за місцем реєстрації, нарешті (і це вперше за кілька десятиліть!) отримали можливість лікуватися неподалік від свого житла. Точної кількості тих, хто зареєстрований десь у селі, за місцем проживання батьків, рідних, але в пошуках роботи емігрував до великого міста чи просто винаймає квартиру – ніхто не знає. Проте таких у межах лише Полтави – щонайменше кілька тисяч, у межах усієї України – мільйони. Раніше ці люди змушені були правдами й неправдами ставати на облік у міських поліклініках або ж із температурою їхати в село, щоб там оформити лікарняний. А консультацію фахівця отримували лише за гроші в міських поліклініках чи приватних кабінетах.

медична реформа
Медична реформа: досліджуємо результати

Другим позитивним моментом можна вважати можливість вибору лікаря. Хоча сам вибір невеликий: на Полтавщині до процесу долучилося всього кілька приватних клінік, тож пацієнти, як і раніше, звертаються в свою амбулаторію сімейної медицини, переважно до свого сімейного лікаря. Правда, тепер можуть обрати когось із його колег з іншої дільниці.

Складніше з вибором педіатра: у зв’язку зі зменшенням навантаження на сімейного лікаря, який обслуговуватиме дітей, педіатрів катастрофічно не вистачає.

Це в містах. У селах узагалі непросто: там не вистачає й лікарів для дорослих.

Медична реформа буксує, коли на п’ять амбулаторій один лікар

Один із тривожних дзвінків надійшов у редакцію з с. Рудка Гребінківського району. Це село відоме тим, що в ньому Євген Гребінка познайомився зі своєю майбутньою дружиною Марією Растенберг (саме їй він 1843 року присвятив рядки відомого романсу «Очи черные»). Схоже, за 175 років, що минули відтоді, мало що змінилося в плані охоплення населення медичними послугами.

Люди нарікають, що тривалий час не отримують гарантовану Конституцією медичну допомогу. У селі є ФАП, у якому раніше працювало два фельдшери. Два роки тому одна фельдшер померла, а друга з невідомих причин майже постійно відсутня. І жодного оголошення, коли нарешті вона з’явиться на робочому місці, немає. Добре, що хоча б голова сільради вимірює хворим тиск. Оце й уся допомога, яку хворі отримують за місцем проживання!

Ще більша проблема – потрапити на прийом до лікаря. За 8 км від села Рудка в селі Овсюки є амбулаторія сімейної медицини, але самого лікаря там немає. Та й дістатися в сусіднє село, попри незначну відстань, нічим: автобус не ходить. Тож доводиться їздити за 17 км у райцентр, але рейсовий автобус буває лише тричі на тиждень у базарні дні, до того ж, треба якось (пішки чи на таксі) дістатися від автостанції до поліклініки.

Директор некомерційного комунального підприємства «Центр первинної медико-соціальної допомоги Гребінківського району» Сергій Литвиненко підтверджує: проблема справді існує, причому не лише в Рудці, а в усіх селах району.

– Фельдшер у Рудці часто хворіє, останнім часом перебувала в тарифній відпустці, – розповідає він. – Замінити її ніким, бо у нас катастрофічно бракує кадрів. Особливо не вистачає лікарів. Навіть у райцентрі дуже складно закрити наявні вакансії, а на село взагалі ніхто не хоче їхати. Повністю укомплектована кадрами лише амбулаторія сімейної медицини в самій Гребінці. З 5 сільських амбулаторій сімейної медицини у чотирьох (села Овсюки, Майорщина, Слободо-Петрівка, Почаївка) уже по кілька років не заповнені вакансії. Лікар є лише в амбулаторії с. Короваї. Це жінка пенсійного віку, яка погодилася працювати.

С. Литвиненко говорить, що район давно відчуває кадровий голод, та останнім часом проблема лише загострюється. Загалом медицина району тримається в основному на пенсіонерах: якщо вони звільняться, то залишиться лише 4 лікарі первинної ланки замість 11-ти, передбачених штатним розписом.

Медична реформа: влада безсила

– Районна влада робить усе можливе, щоб заінтересувати молодих фахівців, – додає заступник голови Гребінківської РДА Олександр Князєв. – Коли вдалося знайти лікаря-гінеколога в ЦРЛ, депутати районної ради без зволікань виділили з бюджету кошти, за які й придбали для медика житло. На наше щастя, вона вийшла заміж за лікаря-фтизіатра, тож ми отримали одразу двох фахівців. Попри всі наші зусилля, молодь охочіше їде у великі міста чи й узагалі за кордон, а працювати в глибинці не хоче.
Ще одна проблема, яку тривалий час не може розв’язати районна влада – це транспортне сполучення з селами.

Заступник голови РДА визнає: наявні маршрути, затверджені багато років тому, не відповідають вимогам часу. Але районна влада не може запровадити нові чи змінити існуючі (скажімо, зобов’язати водія заїжджати в сусіднє село): це прерогатива облдержадміністрації. Та й загалом зміна маршруту – дуже копітка справа. Як і загалом перемовини з перевізниками.

– Після того, як держава переклала всі витрати з пільгового перевезення пасажирів на місцеві бюджети, водіям стало невигідно їздити в села, адже доводиться возити переважно пільговиків, – говорить О.Князєв. – Ми ледь не на колінах умовляємо їх здійснювати рейси. Цього року нам не вдалося залучити на маршрути жодного перевізника з Гребінки, їздять лише водії з Лубен.

Ось чому селяни можуть дістатися до райцентру лише тричі на тиждень. А в інші дні доводиться або терпіти біль, або сподіватися на допомогу голови сільради, який поки що вимірює тиск, а там, дасть Бог, навчиться робити уколи, виривати зуби чи надавати іншу невідкладну допомогу. Бо лікарі, схоже, на селах не скоро з’являться.

На жаль, така ситуація не лише в Гребінківському районі. Медична реформа, яка планувалася за зразком Європи і США, зіштовхнулася з українською реальністю, про яку заокеанські реформатори навіть не здогадувалися. Тож цілком шляхетна мета – подолати корупцію та зробити медицину безплатною й доступною для всіх без винятку українців – може не реалізуватися.

Зінаїда МАТЯШОВА.

114 перегляди(ів)