Олександр Черкаський презентував нову збірку

Художник, музикант, будівельник, літератор, театральний декоратор, кандидат у майстри спорту з важкої атлетики… А ще – директор Будинку культури з 40-річним стажем. Усе це про жителя с. Дашківка Кобеляцького району на ім’я Олександр Черкаський.

20 червня в Кобеляцькій районній бібліотеці відбулася зустріч із цією непересічною особистістю. Поет-гуморист Олександр Черкаський презентував свою останню збірку віршів.

Олександр Черкаський сповна виконав чоловічий заповіт

У просторому читальному залі зібралися рідні, друзі, шанувальники творчості Олександра Олексійовича. З окупованої Донеччини приїхала сестра поета Ліна. Прийшло багато літераторів Кобеляцького краю: Олександра Казанко, Сергій Петренко, Олена Лашко, Валентин Голяник, Іван Телятник, Валентина Наріжна, Володимир Чернявський та інші. Бібліотекарі підготували виставку «Майстер гумору – Олександр Черкаський», на якій представлені картини, книги, статті, фото.

Народився Олександр Черкаський 14 грудня 1953 року в с. Дашківка, в якому проживає й понині. Ще в шостому класі почав працювати: підвозив воду до польових бригад. За своє життя освоїв різноманітні професії: працював водієм, трактористом, комбайнером, учителем Дашківської середньої школи, майстерно викладав сучасні каміни, печі, перекривав дахи та виконував іншу роботу.

Олександр Черкаський виконав і перевиконав чоловічий заповіт: збудував будинок, виростив сад, виховав сина Олександра й доньку Олю. Має п’ятеро онуків: Максима, Артема, Володю, Анну й Світланку.

Природа наділила його дзвінким та звучним голосом. Олександр Черкаський співає з дитинства. Жодне свято в селі чи школі не обходиться без нього. А ще він має веселу вдачу, неймовірне почуття гумору й здатність реагувати на негаразди жартом. Тож і не дивно, що знайшов своє покликання як працівник культури й поет-гуморист. Свої думки, веселе й гостре римоване слово Олександр Черкаськийщедро несе в маси.

А директорка музею літератури і мистецтва Тетяна Чешко наголосила на майстерності Олександра Черкаського як художника й подякувала йому за подарований музею портрет Т. Г. Шевченка.

Олександр Черкаський – співець рідного краю

Творчість дашківського гумориста органічно, кровно, нерозривно пов’язана з односельцями. Він пишається тим, що живе в надзвичайно красивому селі, в якому «зібрано з довкілля простих людей красу».

…Цього дня відбулася ще одна зустріч із поетом у Будинку дитячої та юнацької творчості. Спочатку Олександр Черкаський сам декламував свої твори, а потім передав естафету юному поколінню. Дівчатка й хлопчики з піднесенням і досить вправно читали напам’ять вірші.

Леонід МИТЬКО, член НСЖУ, голова ГО «Літератор».
На фото: Олександр Черкаський виступає в районній бібліотеці;під час зустрічі в Будинку дитячої та юнацької творчості.Фото автора

ДЕ Ж НАШЕ?

Магазин шикарний,

Відділ овочевий,

Кидається в вічі

Аргумент суттєвий:

Картопля з Єгипту,

Редиска китайська,

Огірки із Польщі,

Яблука британські.

Часник з Барселони,

Турецька капуста,

Трішки є і наше,

Та чомусь негусто.

Крутиться на думці

Питання просте:

– А що в Україні,

Окрім цін, росте?

Олександр Черкаський. 2017 рік.

ЛЬОТЧИЦЯ

Малий школяр всю сім’ю

Огорошив зразу:

– Я вже, мамо, не піду

До першого класу.

Хочу зразу аж у восьмий,

Де сестричка Галя,

Вона каже, в їхнім класі

Вчить літати стали.

– Що ти, сину? – мамі це

Дуже смішно чути, –

Щоб у восьмому літали?

Та не може бути!

– Е-е ні, мамо, сам почув,

Галя говорила:

– Щось, дівчата, я того,

Мабуть, залетіла…

Олександр Черкаський. 2016 рік.

ТІЛЬКИ Б НЕ КУРИВ

Мама сину заявляє,

Щойно той зайшов:

– Що це ти накурений

Із школи прийшов?

Кинь портфеля, стань отут

І швиденько кайся.

Знову цигарки курив,

Ану, признавайся?!

Хоч ти сморід табаку

Пивом встиг залляти,

Цигарок огидний дух

Розпізнала мати.

Так що хоч горілкою

Дух цей забивай,

Все одно дізнаюся,

Так собі і знай!

Олександр Черкаський. 2017 рік.

ТУРБОТЛИВА ДИТИНА

Син обмахує спітніле

Червоне лице,

Сидить собі в холодочку

Та смокче пивце.

Якось шию повернув,

Глянув – рідна неня

Переносить до комори

Лантухи важенні.

Миттю скочив молодик:

Що це робить мати,

Хіба можна в її віці

Отаке вергати?

– Зупиніться! – закричав, –

Нащо так хапати?

Так же можна живосилом

Спину підірвати!

Силу треба берегти,

Добре знаю сам,

Дайте, мамо, я вам лантух

На плечі піддам.

Олександр Черкаський.Липень 2017 року.

87 перегляди(ів)