Знадобилося два місяці, аби добитися того, що поліція мала зробити за добу

Щит Миргородщини проти журналістки

25 червня ц.р. у Миргородському міськрайонному суді відбувся розгляд моєї скарги на бездіяльність посадових осіб Миргородського відділу поліції. Правоохоронці затято не хотіли вносити до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР) відомості за моєю заявою про злочин – перешкоджання професійній журналістській діяльності та погрози фізичної розправи з боку заступника директора комунального підприємства «Щит Миргородщини» Віктора Костенка.

Сам інцидент відбувся біля Миргородського міськрайсуду 24 квітня, коли відбувалося судове засідання у справі підприємця й громадського активіста Олега Кавуна. Тоді Віктор Костенко намагався вихопити в мене фотоапарат і погрожував побиттям, щоб не критикувала в статтях його і «Щит Миргородщини».

КП «Щит Миргородщини», очевидно, перебуває з поліцією в дружніх стосунках

Заяву про злочин я подала до поліції ще 27 квітня. Але тільки 3 червня мені надійшов лист з поліції курортного міста про те, що відомості по ній не внесені до ЄРДР. Воно й не дивно, адже тамтешні сражі порядку перебувають з Костенком та підприємством «Щит Миргородщини» у надто специфічних стосунках. Правоохоронці за жодних обставин прагнуть не допустити, щоб його біографія була зіпсована кримінальним вироком.

Довелося 14 червня надсилати заяву повторно. Миргородський відділ поліції отримав її 19 червня. Але коли я 22 червня особисто поцікавилася у заступника начальника відділу поліції – начальника слідчого відділу Олександра Колмика долею своєї повторної заяви, то він повідомив, що відомості по ній знову не внесені до ЄРДР.  А ще порадив звертатися до суду, якщо мене щось не влаштовує в діяльності місцевих правоохоронців.

Позаяк порада була більш ніж слушною, я прямо з поліції пішла до суду, куди й подала скаргу.

Наступного дня я отримала SMS-судову повістку на 25 червня.

Але коли розпочалося слухання, слідчий суддя Валентина Куцин (вона ж – голова суду) оголосила, що з поліція просить справу розглядати без неї, бо… всі дуже зайняті. Мовляв, ніколи їм ні чаю попити, ні в туалет сходити. Рукавом витирають спітнілі лоби, розшукуючи злочинців та виводячи їх на чисту воду.

Посеред засідання до зали суду зайшла якась блондинка середніх років і скромно сіла на стілець.

У своєму виступі я звернула увагу суду на те, що відповідно до припису ст.214 КПК України «слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення, або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов’язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування».

Немає у цій статті формулювань: «може вносити, а може не вносити, якщо захоче», «можна не вносити, якщо злочин скоїв твій друг», «можна не вносити, якщо про це просить голова РДА» тощо. Єдиний імператив, визначений законодавцем, – внести відомості про злочин протягом 24 годин.

Якщо злочини проти журналістів не розслідуватимуться, а винні не нестимуть заслуженого покарання, то Україна дуже швидко скотиться до авторитаризму, бо саме вільна преса й вільні вибори є основою демократії.

Я відповіла на кілька запитань судді і вона пішла до нарадчої кімнати. Коли ж В.Куцин повернулася й почала зачитувати ухвалу, таємнича білявка знову з’явилася в залі.

Суд визнав скаргу обгрунтованою і задовольнив її

Щит Миргородщини та поліція заодно проти журналістів
Капітан поліції Ярина Верещака

Зобов’язав слідчого Миргородського ВП ГУНП в Полтавській області невідкладно внести до ЄРДР відомості за моєю заявою від 14.06.2018 р. Тобто, я витратила два місяці, щоб добитися того, що поліція мала зробити за 24 години!

І за таку бездіяльність ми, платники податків, платимо цим дармоїдам отакенні зарплати?!

Я уявляю, які підступи мені влаштовуватимуть миргородські поліцейські під час досудового розслідування, щоб «поховати» справу про погрози журналісту та перешкоджання його діяльності з боку місцевого «смотрящого» Віктора Костенка, заступника директора «Щит Миргородщини», якщо вони так знущалися з мене ще на етапі розгляду моєї заяви про злочин!

Секретар судового засідання попросила зачекати кілька хвилин у коридорі, доки роздрукує й підпише у судді ухвалу.

Тут же стояла й та блондинка.

Я підійшла до неї впритул і запитала: «Ви з поліції? Як ваше прізвище?»

– Капітан поліції Ярина Верещака, – представилася.

– Вас керівництво попросило прийти послухати, але представника в засідання не прислало?

– Ну я взагалі відповідаю за громадську безпеку… – намагалася виправдатися поліціянтка у явно некрасивій ситуації.

Як змусити правоохоронців прийняти заяву на КП «Щит Миргородщини»?

Керівництво КП Щит Миргородщини
Керівництво КП “Щит Миргородщини” під судом показують непристойні жести. Фото з сайту http://kg.ua

До речі, я також повторно подала до миргородської поліції заяву про адміністративне правопорушення: директор КП «Щит Миргородщини» Сергій Осипов та працівник підприємства Ярослав Плакса тоді ж, 24 квітня, під судом показували мені непристойні жести (факи).

Доля повторної заяви мені поки що не відома. А першу, датовану квітнем, браві й дотепні миргородські копи з якогось дива відіслали у Полтавський відділ поліції №2 (колишній Ленінський райвідділ м.Полтави), до якого я територіально не маю жодного відношення. Ну це все одно, що викинути у смітницю. Тож, певно, доведеться «з боєм» змушувати так званих правоохоронців зайнятися й цією справою проти КП «Щит Миргородщини»…

Щит Миргородщини, ухвала суду
Ухвала суду

Щит Миргородщини, ухвала суду

Людмила Стельмах (Кучеренко)

(Фото автора)

156 перегляди(ів)