Кохаймося, бо ми того варті!

Безумовно, найпрекрасніше з усіх людських почуттів – кохання. В усі часи, в усі віки це почуття звеличували і присвячували йому свої твори письменники, поети, композитори. А філософи намагалися розібратися в природі цього людського дива.

Про кохання написано так багато, що здається, сказати про нього щось нове неможливо. Та кожен з нас хоча б раз у житті, доторкнувшись до таємниць цього унікального почуття, переконався, що описати словами його неможливо, його треба тільки пережити самому. Кохання може не лише давати задоволення й насолоду, воно може завдавати біль і страждання. Адже по-справжньому закохана людина нічого не вимагає для себе, а навпаки, жертвує усім заради коханого…

Недаремно, як свідчить легенда, в далекому 269 році Святий Валентин віддав своє життя заради того, щоб кожен із нас любив і був коханим, щоб кожен мав можливість відчути й пережити справжнє кохання. За традицією, ті, хто відзначають це свято, дарують коханим і дорогим людям квіти, цукерки, іграшки, повітряні кульки і особливі листівки (часто у формі сердечка), з віршами, любовними зізнаннями чи побажаннями любові – валентинки.

В Україні 14 лютого, День святого Валентина вважається світською подією, традиція його святкування прийшла до нас з Європи на початку 90-х, старше покоління його не відмічало. Та й церква відноситься до цього свята неоднозначно.

Тож напередодні цієї дати ми вирішили дослідити відношення полтавців до Дня закоханих, чи відзначають вони цей день, і як саме, а паралельно запитати їх, як кохання вплинуло на їхнє життя, як вони познайомилися зі своєю «половинкою».

Любов Петрівна:

– Ой, яке там кохання! Мені вже 63 роки… В мене дорослий син, йому вже тридцять – от результат мого кохання! (сміється). Звичайно, кохання змінило моє життя, додало позитиву, переживань – радісних і не дуже. Всякого було в житті… А познайомилися ми абсолютно випадково, на вулиці… Слово за слово, зав’язалася розмова. А після розмови – зацікавленість один до одного. Стали зустрічатися. А потім і побралися… Добре, що є таке свято, коли можна згадати молодість, сказати теплі слова близькій тобі людині… Ми хоч і немолоді вже люди, але цей день відмічаємо. Ми, до речі, всі свята відмічаємо: і 14 лютого, і 23-го, і 8 березня, і 1 Травня, і навіть 7 листопада! Як саме святкуємо? День закоханих ми відмічаємо лежачі на дивані перед телевізором, і з планшетом в руках: дивимося, як святкують День святого Валентина інші. Загалом – позитивне, гарне свято!

Микола:

– Це свято переважно молодіжне, бо кохання, палкі почуття, переживання – це притаманно більше молоді. Але ми теж підтримуємо молодь в цьому питанні! Якщо є порозуміння в сім’ї, значить є й повага, є любов, а це саме те, що потрібно. Безумовно, закоханість дає людині дуже багато. Людина стає іншою: вона відчуває потребу допомагати кохані людині, піклуватися про неї, захищати її. Саме на цих почуттях і створюється сім’я… Я познайомився зі своєю майбутньою дружиною на весіллі її подруги. Вона вчилася в педінституті, а я був військовим, працював у зенітно-ракетному училищі… Зараз у нас дві дорослих дочки, у кожної свої сім’ї…

Катя з Маргаритою:

– Звичайно, кохання кардинально змінило моє життя! Тепер я маю прекрасну донечку Маргаритку. А познайомилися ми на зустрічі однокласників, він був із паралельного класу. Поки вчились, якось не помічали один одного, а тут виникли почуття, і от результат… День святого Валентина відмічаємо обов’язково, це як день народження нас обох, тому що завдяки коханню народилася наша сім’я. Валентинки не даруємо один одному, це вже зайве, квітів – теж, а маленькі приємні подаруночки – обов’язково, щоб підкреслити наші почуття…

Олександр з онукою Даянкою:

– Кохання – чудова річ! Воно збагачує людину, робить її життя змістовнішим, насиченим певним сенсом. Заради чого ми живемо? Заради дітей, онуків… От зараз я виховую онучку. А був час, коли виховував своїх дітей, в мене двоє синів, це дитинка молодшого, а старшому вже 29 років… Зі своєю майбутньою дружиною познайомився на роботі. Я працював на ТРЗ електромонтером, а вона – в сусідньому цеху. Зустрілися на новорічному вечорі, корпоративі, як зараз кажуть, там і познайомилися ближче. І ось уже 30 років разом… День святого Валентина – дуже гарне свято, потрібне нам усім, особливо молоді. Та й дорослим людям воно не зайве. Треба іноді згадувати про те, що поруч з тобою людина, яка змінила твоє життя, і на знак подяки, поваги і любові щось їй дарувати. Треба виховувати молодь власним прикладом. Бо зараз як молодь живе? Зустрілися, приглянулися один одному, покохалися і розбіглися… А що буде потім – нікого не колише… Ну ми ж не тварини врешті решт, щоб тільки тваринний інстинкт задовольняти! Повинно ж бути щось людське в наших почуттях! Що саме? Мабуть, відповідальність за свої вчинки. Щоб не завдати душевного болю близькій тобі людині… А на день святого Валентина я завжди дарую своїм жінкам квіти – дружині, тещі, невістці. А тепер і оцій маленькій дівчинці (показує на онучку) треба якийсь подаруночок купити…

Ірина і Сергій:

– «День закоханих? – говорить Сергій. – Та наче святкуємо. Не так, щоби гучно, але відмічаємо. Квіти, в усякому разі, в цей день – обов’язково. Щоб дівчата пораділи, відчули свято (у нас троє донечок). Старшим близнючкам – по 14 років, а молодшій – п’ять виповнилося. Ми знайомі вже років двадцять. Справа в тому, що моя дружина – подруга моєї старшої сестри. Ірина частенько приходила до нас у гості, та спочатку я зовсім не звертав на неї уваги, а потім підріс і… закохався». «Тепер у нас велика, дружня сім’я, – продовжує Ірина. – Але ж ти мене й зараз любиш? (заглядає Сергію в очі). Так чи ні?». (Той загадково посміхається і погоджується).

Ярослав:

– 14 лютого – це свято для закоханих. Тому, для тих, у кого є своя «половинка», це дуже важливий день. В мене, приміром, є дівчина, з якою у нас близькі стосунки. Як відмічаємо цей день? Кохаємося, ясна річ! А ще в кафе відпочиваємо, я її пригощаю. Поки що ми не одружені, діток немає, треба спочатку закінчити навчання… Як познайомилися? Ой, це дуже довга і нудна розмова, а мені ніколи… Якщо в двох словах – в академії, на заняттях. (Ми студенти медичної академії). Справді, кохання змінює людину. Правда, воно може вплинути на людину як із гарного боку, так і з поганого… Що дало мені кохання? Мабуть, впевненіше став почуватися… Вибачте, поспішаю на заняття.

Сергій МИКОЛЕНКО.

118 перегляди(ів)