Презентація творчості письменника та журналіста Михайла Любивого в Кобеляках

письменник та журналіст Михайло Любивий

У переддень містичного свята Івана Купала у Кобеляцькому районному музеї літератури та мистецтва ім. Олексія Кулика письменник та журналіст Михайло Любивий презентував свою творчість.

На запрошення Кобеляцької ГО «Літератор» у місто, де працював редактором, де вийшла перша книга (1991), завітав уродженець Михайликів Шишацького району, потім житель Кобеляк, Кременчука, а зараз полтавець Михайло Любивий.

Приїхавши до Кобеляк, колишній редактор районної газети вирішив пройтися містом, яке зв’язало 5 років його життя, і тим же містом, яким вже не ходив 19 років.

Ідучи доріжками, що водили його ще в минулому столітті, не впізнавав колишній кобелячанин Михайло Любивий свого міста: «Аби мені ще вчора показали фото теперішніх Кобеляк, я б ні в житті не впізнав їх! Дуже все змінилося на краще».

письменник та журналіст Михайло Любивий
Михайло Любивий в Кобеляках

Михайло Любивий відчувався глядачам скоріше в ролі колишнього кобеляцького жителя

А тим часом в одному із залів музею збиралися і ті, хто знав, і ті, хто чув, і ті, хто вирішили познайомитися. Відкривши захід, голова Кобеляцької ГО «Літератор» Леонід Митько запросив продекламувати вірші гостя ученицю 9 класу Анжеліку Яковенко. Вже потім почав свій майже двохгодинний виступ сам Михайло Любивий.

Знаєте – я був здивований тим, що сильному і здоров’ям, і духом, з виду істинному полтавському мужчині була притаманна така лірика: справжня, зворушлива, у своїй мірі неповторна, словом – прекрасна. Для мене це було незвично, бо звик чути з вуст поетів-чоловіків, типу Павличка, Драча, Олійника, Жадана сильні словом і мужні рядки.

Так, це притаманне і Михайлу Григоровичу, наприклад, прочитайте його поезії, що писалися в ногу з подіями на Сході:

Це все – від війни, від великого горя.

Тут черствіють люди.

В донецьких просторах

Кров ллється щодня, причаїлася смерть,

І битися треба, хоч круть ти, хоч верть…

До ран і до болю (хоч важко) звикаєш…

Та звикнути як, коли друзів втрачаєш,

З якими ще вчора їв кашу і суп

З казанчика спільного?..

Рвав з ними пуп…

(Михайло Любивий, вірш «Усе від війни…» зі збірки «Навала»)

Михайло Григорович Любивий майже все життя пропрацював редактором

Але все ж таки неповторного лірика виростила полтавська земля. А ще – націоналіста. Куди б не закидала доля Михайла Григоровича, завжди він повертався до рідної Полтавщини. І не дивно. Бо покликання його – допомагати рідному краю. І вірно його виконав Михайло Любивий, майже все життя пропрацювавши редактором районних та обласних газет і журналів. І в свої 74 твердо стоїть на позиції вірного сина свого народу. Його вірші «воюють» на Донбасі – туди Михайло Любивий передав сотню примірників народжених під впливом АТО книги «Навала».

письменник та журналіст Михайло Любивий
Михайло Любивий

Я буду вірить,що святе усе –

Оте, чим доля в щасті наділила,

Візьме лелека на високі крила

Й разом з тобою в радість понесе.

Ці рядки не вирвані з контексту звичайного вірша – це присвята дочці. Сніжана, як годить справжній продовжувачі роду, ввібрала в себе ноти неповторної лірики тата. У цьому році вийшла вже друга її збірка віршів. То є поезії, навіяні життям, у них – і спогади про життя в Кобеляках, Шишаках, інтимна лірика. Рядки із доччиної збірки «Райдуга дощу» запропонував Михайло Любивий на розсуд кобелячан.

Закінчився захід, але залишилися неповторні емоції. Мав за щастя ще почаювати з Михайлом Григоровичем і вже точно впевнився в його простоті і доброті. Користуючись нагодою, у такому епістолярному вигляді хочу од всієї землі кобеляцької побажати творчого натхнення як поету, удачі в керівництві як очільнику обласної ГО «Літератор», успіхів як редактору журналу «Край», і здоров’я, козацького, Вам, Михайле Григоровичу. А ще – зустріти вихід цьогоріч планованого тритомника творів!

Ельчін Садаєв

випускник Кобеляцького НВК №1,

член ГО «Літератор»

Фото автора

200 перегляди(ів)