«Вставай, страна огромная!». Історія знаменитої пісні

«Вставай, страна огромная!»

22 червня 1941 року… Цю зловісну дату знає кожен. Бо немає такої української родини, яку б не зачепила війна з фашистською Німеччиною. Смертоносним вихором пройшлася ця війна по сім’ям наших дідів і прадідів, понівечила їхні долі, залишивши тяжкий спомин про ті тяжкі часи. І, напевно, в кожного з нас ця дата асоціюється з піснею «Вставай, страна огромная!»

Вставай, страна огромная!

Вставай на смертный бой!

С фашистской силой тёмною,

С проклятою ордой…

«Вставай, страна огромная!»
Василь Лебедєв–Кумач

Ця пісня унікальна. В анналах вітчизняної пісенної творчості важко знайти подібний за потужністю звучання твір, який би так збурював душу, викликав такий патріотичний порив, як «Священна війна» (“Вставай, страна огромная!”) Василя Івановича Лебедєва-Кумача. Ця пісня стала справжнім гімном захисників Вітчизни, згуртовувала народ і, безумовно, наближала нашу перемогу.

Швидкість, із якою В. І. Лебедєв–Кумач написав слова пісенного шедевру «Вставай, страна огромная…», просто вражає. Поету знадобилася одна ніч! А вже 24 червня вірш був прочитаний по радіо і надрукований у газетах «Известия» і «Красная звезда».

Одна з цих газет потрапила в руки керівника Червонопрапорного ансамблю червоноармійської пісні і танцю СРСР, композитора О. В. Александрова (автора музики гімну Радянського Союзу і сучасного гімну Росії). Він одразу вирішив покласти слова на музику і розучити нову пісню зі своїми музикантами.

Композитор просто написав на дошці текст пісні і ноти, тому що не було часу їх друкувати. А учасники ансамблю переписали їх від руки. Півтора дня було відведено на репетиції, і вже 26 червня 1941 року в Москві на Білоруському вокзалі для солдатів, які йшли на фронт, уперше прозвучала «Вставай, страна огромная!».

“Вставай, страна огромная” щодня звучала по радіо

Сам дух і урочистий лад пісні разюче відрізнялися від традиційної на той час радянської творчості – як правило, надто оптимістичної і бравурної. Тому буремне і трагічне звучання «Священної війни» спочатку викликало з боку радянських чиновників від ідеології підозріле сприйняття цього шедевру. Після тріумфальної прем’єри пісню відсунули «в тінь» і особливо не афішували.

І лише з 15 жовтня 1941 року, коли німецькі війська вийшли на підступи до Москви, «Вставай, страна огромная!» стала щодня звучати на Всесоюзному радіо – після ранкового бою кремлівських курантів.

«Вставай, страна огромная!»
Це фото німецького літального апарату часів Першої світової війни – моноплана «Таубе» (Голуб). З нього скидалися маленькі бомби і отруйні речовини. Це ті самі «крылья черные», про які писав О. Боде у вірші “Вставай, страна огромная!”

Однак швидкість створення тексту пісні, її пафос і сам її зміст наштовхує на роздуми. Складається враження, що автор був наділений якимись екстрасенсорними здібностями й у перші дні війни відчув, наскільки вона буде важкою й затяжною, якої колосальної праці та подвигу вимагатиме від країни та захисників. Він нібито знав, що сутичка буде не на життя, а на смерть, що війна «народна», яка вимагатиме напруження сил усіх без винятку – від малого до старого.

Але ж у московських письменницьких колах у перші дні війни цього просто не могли уявити! Це чітко видно, наприклад, із щоденників Костянтина Симонова. На час публікації, 24 червня, столичні літератори не відали, що твориться в прикордонних округах, багато з них були охоплені легковажними настроями. Та що там літератори: навіть військове командування, яке знало набагато більше, не могло на той час повною мірою оцінити розмір катастрофи! Війну сподівалися вести «ворошиловськими ударами», «малою кров’ю на чужій території».

А щоб на другий день війни заявити, що над Батьківщиною літатимуть крила чорні і ворог буде топтати її просторі поля (а не поля чужої території), – хто зважився б на таке? Та за такі настрої в ті часи можна було потрапити на Соловки. Адже всі знали, що «от тайги до Британских морей Красная армия всех сильней!»

Лист, що розкрив таємницю автора пісні “Вставай, страна огромная”

Усе стало на свої місця лише тоді, коли в 90-х роках був опублікований лист такої собі Зінаїди Олександрівни Колєснікової Борису Олександровичу Александрову, сину композитора О. В. Александрова. Наведемо його в оригіналі.

«Уважаемый Борис Александрович!

Всегда с большим удовольствием мы слушаем и смотрим по телевизору выступления Краснознамённого имени А. В. Александрова ансамбля песни и пляски Советской Армии. С особенной радостью слушаем «Священную войну» (“Вставай, страна огромная!”).

Большое спасибо Вашему отцу, Александру Васильевичу, и Вам, Борис Александрович, за музыку к этой песне. В дни XXV съезда нашей Коммунистической партии после исполнения концертной программы Вы выступили с воспоминаниями о создании «Священной войны», и для нас стало совершенно ясно и понятно, что В. И. Лебедев-Кумач скрыл от Вас правду о происхождении этой песни. В. И. Лебедев-Кумач не писал песни “Вставай, страна огромная!”.

Автор «Вставай, страна огромная!»
Олександр Боде.

Родилась песня «Вставай, страна огромная» в г. Рыбинске на Волге в мировую войну 1914–1917 годов. Написал её учитель русского языка и литературы, латинского и греческого языков Рыбинской мужской гимназии Александр Адольфович Боде – наш отец. Он был умный, образованный человек, окончивший филологический факультет Московского университета, знаток истории, глубокий патриот, с широким пониманием жизни.

1916 год. Кадровый 28 Грохольский полк – на фронте. Казармы полка используются для новых пополнений воинских частей. По параллельным реке Волге прямым и длинным улицам Рыбинска почти круглые сутки маршируют прибывающие на обучение и дальнейшее отправление солдаты – новобранцы, ополченцы.

Прибывают в Рыбинск беженцы–латыши. Они покидают свою землю, селенья, жилища: бегут, спасаясь от аэропланов, поливающих обжигающей, ядовитой жидкостью людей, животных, жилища. Рассказы беженцев–латышей полны ужаса. С фронта привозят бойцов, отравленных газами.

Каждый день дважды – в гимназию и обратно – отец пересекает марширующие улицы. Он остро воспринимает всё, что видит и слышит, волнуется, делится впечатлениями с мамой. В эти тяжёлые, напряжённые дни была написана отцом песня «Священная война». Её слова и музыка (мотив был другой) родились вместе. Величавые, образные выражения слились воедино с простой, чисто русской мелодией…

Старость свою отец проводил под Москвой. Около него были дети, внуки. Последние годы жизни отец стал говорить о неизбежности войны с Германией. «Чувствую я себя уже слабым, – говорил он, – а вот моя песня „Священная война“ (“Вставай, страна огромная!”) может теперь ещё пригодиться».

Из наших современных песен больше всех нравилась ему «Широка страна моя родная»… Считая В. И. Лебедева-Кумача большим патриотом, отец решил послать ему «на вооружение» свою «Священную войну». Его доброе письмо с вложением слов и мотива песни были отправлены в адрес В. И. Лебедева-Кумача в конце 1937 года.

Отец ждал ответного письма, но его не было. В январе 1939 года отец умер в Кратове, в доме, где жил и откуда было послано письмо с песней “Вставай, страна огромная!” и откуда и я пишу Вам это письмо.

В 1942 году проездом через Москву на Ленинградский фронт мой сын Андрей – артиллерист, войдя в дом и сняв пилотку, прежде всего спросил: «Мама, ты слышала дедушкину „Священную войну“?» «Да, слышала. Музыка Александра Васильевича Александрова, и это очень правильно. Он дал жизнь всей песне. За это мы ему очень благодарны. А какое могучее звучание! Даже дрожь пробирает!..» – ответила я сыну.

А дальше… оказалось, что В. И. Лебедев-Кумач в одну ночь написал то, что было выношено сердцем и умом патриота-учителя ещё в мировую войну 1914–1917 годов.

Посылая Вам это письмо, мы глубоко убеждены в том, что Вы, Борис Александрович, должны знать об истинном происхождении песни «Вставай, страна огромная»… Будем Вам, Борис Александрович, благодарны, если Вы ответите на наше письмо. Желаем Вам полного благополучия и успехов в Вашей прекрасной работе и всего только доброго и светлого.

Зинаида Александровна Боде,

в замужестве Колесникова».

Олександр Боде подарував вірш “Вставай, страна огромная!”

Як видно з листа, Олександр Боде на схилі років зберіг тверезість і ясність розуму й чудово розумів, що під його прізвищем вірш не має шансів побачити світ. Але він істинно по-російськи, по-православному готовий був пожертвувати своїм авторством і почестями, подарувавши пісню Лебедєву-Кумачу. Тільки б його творіння стало в нагоді вітчизні! Тож ні про яку літературну крадіжку або плагіат у даному випадку не йдеться. Боде надав професійному поету-пісняру право використовувати свій твір, і коли настав час, Лебедєв-Кумач скористався його подарунком, дещо виправивши і переробивши.

Принагідно зазначимо, що, за спогадами сучасників, знаний поет не гребував використовувати чужі тексти і видавати їх за свої. Відомо, наприклад, що після офіційної скарги одного з пограбованих літераторів у 1940 році Олександр Фадєєв «для розбору польотів» зібрав Пленум правління Спілки письменників. На ньому були наведені приклади близько 12-ти випадків крадіжок Лебедєва-Кумача, однак «за дзвінком згори» справу зам’яли. Фадєєв вважав Лебедєва-Кумача боягузливим пристосуванцем і згадував, що під час битви за Москву Лебедєв-Кумач спробував втекти з міста, «привіз на вокзал два пікапи речей, але не міг їх завантажити протягом двох діб і психічно збожеволів».

Пожертвував ім’ям заради життя пісні “Вставай, страна огромная!”

У 1942 році Олександр Александров за «Священну війну» та інші свої твори був удостоєний Сталінської премії. Але і без цього пісня отримала найвище визнання – вона стала народною. Музикознавець О. Рабінович назвав її «музичною емблемою Великої Вітчизняної» і це, мабуть, найточніше визначення цієї величної пісні.

То хто ж такий справжній автор пісні “Вставай, страна огромная!” Олександр Боде?

Незважаючи на німецькі корені, він був глибоко російською, православною людиною. Народився 22 березня 1865 року в посаді Клинці Чернігівської губернії. Після закінчення історико-філологічного факультету Московського університету викладав стародавні мови в чоловічих і жіночих гімназіях Аренсбурзі (нині Куресааре на острові Сааремаа в Естонії), в Серпухові, Кологриві, Рибінську. За вислугу років одержав чин статського радника. Був нагороджений орденами Святого Станіслава 3-го і 2-го ступенів, Святої Анни 3-го ступеня, срібною медаллю в пам’ять царювання Імператора Олександра III, світло-бронзовою медаллю в пам’ять 300-річчя дому Романових. У 1918 році вийшов на пенсію. Останні роки життя провів у сім’ї доньки Зінаїди Олександрівни Колесникової в підмосковному дачному селищі Кратово.

Саме з листа Зінаїди Олександрівни до композитора Бориса Александрова вперше й стало відомо, хто є справжнім автором пісні.

А ось початковий варіант пісні “Вставай, страна огромная!”, написаної Олександром Боде:

Вставай, страна огромная,

Вставай на смертный бой

С германской силой тёмною,

С тевтонскою ордой!

 

Пусть ярость благородная

Вскипает, как волна,

Идёт война народная,

Священная война!

 

Пойдём ломить всей силою,

Всем сердцем, всей душой

За землю нашу милую,

За русский край родной!

 

Не смеют крылья чёрные

Над родиной летать,

Поля её просторные

Не смеет враг топтать!

 

Гнилой тевтонской нечисти

Загоним пулю в лоб,

Отребью человечества

Сколотим крепкий гроб.

 

Вставай, страна огромная,

Вставай на смертный бой

С германской силой тёмною,

С тевтонскою ордой!

Дайте народу пісню!

Важко пояснити, яким чином прості й нехитрі слова вкупі з музикою западають у душу, хвилюють, викликають глибокі емоції та спонукають до дій. Та факт залишається фактом: окремі пісні, як “Вставай, страна огромная!”, мають неймовірну силу, вони здатні згуртовувати увесь народ, піднімати на боротьбу, вести до перемоги.

У колишній імперії під назвою СРСР, де патріотичному вихованню приділялася першочергова увага, це добре розуміли й широко використовували пісенний жанр. А які душевні пісні були створені під час Другої світової війни! Парадокс, але поети і композитори виявилися підготовленими до війни краще, ніж маршали і комдиви. Поки ті в паніці здавали одне місто за іншим, в одній тільки Москві до кінця червня 1941 року з’явилося понад 100 нових пісень. Їх писали всі: Д. Шостакович, Р. Гліер, С. Прокоф’єв, Г. Свиридов, Т. Хренников, І. Дунаєвський…

Не менш активно поети переробляли популярні пісні, підганяючи їх під «злобу дня». А. Сурков написав новий текст «Конармейская», М. Рудерман – «Тачанки»… Та рекордсменом виявився В. Лебедєв-Кумач: він переписав не лише «Трьох танкістів» і «Якщо завтра війна», а й такі пісні як «Варяг» («Покажем, что мы из Кронштадта»), “Мы кузнецы” та інші. Важкі воєнні роки народили багато пісенних хітів, які стали по-справжньому народними: «Смуглянка», «Темная ночь», «Катюша», «Синий платочек»… Певно, саме тому глибокі й задушевні радянські пісні, як “Вставай, страна огромная!” ще й досі користуються неабиякою популярністю в українців.

Ідеологічна машина путінської Росії продовжує радянські традиції. І так само широко використовує пісні. Там, де недопрацьовує «зомбоящик», свою справу роблять проникливі слова й музика. Не так давно спікер Міністерства іноземних справ РФ Марія Захарова написала глибоку й задушевну пісню «Верните память» на честь російських солдатів у Сирії (її виконала співачка Наргіз). Пісня одразу ж стала хітом, нею вітали ветеранів Другої світової з нагоди 9 Травня…

Російська пропагандистська пісня не залишилася непоміченою і в Україні. Цікаво, що деякі культпрацівники, не надто цікавлячись ні автором, ні посвятою російським бойовикам, використовували її під час відзначення Дня Перемоги – настільки щиро й душевно вона звучить!

Україну називають співучим краєм, а українців – співучою нацією. Упродовж усіх років незалежності точиться чимало розмов про відродження української культури, пробудження національної свідомості, згуртування нації й т. д., і т. п. Але за чотири роки війни на Сході країни так і не з’явилося такої пісні, яка б ту націю сколихнула, взяла за душу.

Де та українська пісня, яка б змогла підняти бойовий дух захисників Донбасу, надихнути і згуртувати увесь народ, дати відсіч російському агресору? Агов, поети й композитори! Ви де? І чому наші міністерства культури та інформполітики (останнє, до речі, створене якраз із метою зупинити російську пропаганду) нічого не роблять, щоб виявити талановитих митців та заохотити їх створити шедевр?

Сумно, їй Богу…

Підготував Сергій МИКОЛЕНКО.

 

Зінаїда МАТЯШОВА.

464 перегляди(ів)