Подорожчання проїзду: що робити і хто винуватий?

подорожчання проїзду в Полтаві в громадському транспорті

У перші дні нового року, доїдаючи залишки новорічної смакоти зі святкового столу, полтавці мало не похлинулися звісткою про чергове «покращення» від місцевої влади: подорожчання проїзду в Полтаві в громадському транспорті. А 5 січня мали змогу пересвідчитись у цьому особисто: ціна квитка в автобусі й маршрутці зросла до 5 гривень, а в тролейбусі до 3 гривень.

Деяких це надзвичайно обурило, інші намагалися сприймати подію по-філософськи: мовляв, якщо ростуть ціни на все, то чому проїзд має залишатися незмінним? Мер Полтави Олександр Мамай пояснив журналістам, що тарифи на транспорт не змінювались упродовж двох років, тоді як більшість обласних центрів їх давно скорегували відповідно зростанню цін на паливо, запчастини тощо. Опозиція ж в особі Олександра Шамоти, лідера осередку СДП в міськраді, відразу зареєструвала проект рішення про відміну «новорічного подарунку» стосовно подорожчання проїзду в Полтаві, як необґрунтованого з економічної точки зору.

Взагалі, проблема тарифів – улюблена тема «слуг» народу, громадських активістів, політичних спекулянтів, які мало розуміючись в економіці, піаряться перед виборцями, вдаючи із себе борців зі «злочинною владою». Після кожного з таких непопулярних кроків пересічні громадяни активно починають обговорювати одвічні питання «хто винуватий?» і «що робити?». Ми вирішили скористатися ситуацією і донести до наших читачів «глас народу», опитуючи випадкових перехожих. Отже:

– Як ви сприймаєте подорожчання проїзду в Полтаві у громадському транспорті?

– Що треба зробити, щоб тарифи задовольняли й перевізників і пасажирів?

Володимир Олексійович:

– Я вже рік, як пенсіонер, тому в тролейбусах їжджу безплатно. Але я проти подорожчання проїзду в Полтаві, однозначно! Хто винуватий? Мамай, звичайно! Це ж він протягнув це рішення, а депутати його підтримали. От і маємо такий собі новорічний «подаруночок під ялинку»… Що робити? Мамая треба міняти, тоді, може щось зміниться. Зрозуміло, що все це йде «згори», ростуть ціни на енергоносії, на продукти харчування, на проїзд у транспорті… Нас ніхто не питає, хочемо ми того, чи не хочемо, подобається нам таке, чи ні. Все робиться так, як треба ЇМ! Можна, звичайно, Гройсману висунути претензії, але він далеко, а Мамай – тут, поруч. Хоча, не лише в Мамаї справа. Ну прийде замість Мамая Матковський, і що зміниться? Нічого. Розумієте, світ перевернувся! Я більше 30 років пропрацював у коледжі, і завжди з гордістю казав, що закінчив найпрестижніший у Союзі навчальний заклад – Московський геологорозвідувальний інститут. А тепер я боюсь це казати, бо скажуть – сепаратист! Скільки в мене друзів у Москві лишилося, а зараз і поїхати туди страшно. Після технікуму працював на Ямалі, після інституту – на Полярному Уралі… А як торкнулося питання пенсії, послав туди запит – мені відмовили у довідці. Але ж я не сам туди напросився, мене ж держава туди направляла, як молодого спеціаліста. В результаті в мене випало з біографії 4 роки стажу. А в деяких іще більше… Отак нас порізали по живому! Але ми витримали, пережили… Переживемо і це подорожчання, не вперше!

Андрій:

– Подорожчання проїзду в Полтаві? Знаю. Ми вже звикли до постійного підвищення цін, тому не дивуємося. А маршрутки у нас усі приватні, їм же треба і за бензин платити, і за ремонти, і за обслуговування… В минулому році як барель нафти упав до 20, ціна на бензин не змінювалася. А потім, як бензин подорожчав, то й усе інше почало зростати в ціні. Ви подивіться, як ковбаса подорожчала в магазині! Але міськрада чомусь не стримує ціни на ковбасу, бо то бізнес, а ціну на громадський транспорт намагається регулювати. А перевозити людей – це хіба не бізнес? Чому водії мають працювати собі на збиток? Коротше: пішки все одно ходити не будемо, так що змушені платити… Сьогодні їхав в автобусі, бачу, бабуся зайшла, витягла 4 гривні, дає кондукторші. Та каже, що проїзд коштує 5 гривень. І бабуся, не сперечаючись, витягає ще 1 гривню і простягає…

Майя:

– Подорожчання проїзду в Полтаві? Ну що тут сказати? Обурена до краю! Уявіть тільки: 5 гривень за проїзд! Туди й назад – 10 гривень! І це, якщо без пересадки, нікуди не заїжджати, з роботи до дому. А якщо треба кудись заїхати по дорозі, вийти в універсам, скупитися… Це просто кошмар! При нинішній зарплаті… Розумію, що й водіям несолодко живеться при таких цінах… Це питання треба вирішувати вгорі, на рівні уряду. Або ж на рівні міста. Але ж такий «подарунок», як Мамай нам зробив – це просто жах! І головне: обурюватися, протестувати – немає сенсу. Вони ж людей не чують, роблять так, як їм треба. Ви подивіться, що було на Алмазному минулої весни, як люди протестували проти МАФів поблизу універсаму «Полтава»! І що у підсумку: вони все одно поставили ті павільйони. Прямо на тротуарі. Тому що влада так вирішила. І боротися проти цієї влади немає сенсу, бо в них усе схвачено, влада з бізнесом – в одному тандемі…

Людмила Андріївна:

– Підвищення проїзду? Звичайно, не схвалюю! Але що зробиш, доводиться платити… Треба щось робити, щоб ціна була менша. Бо дуже тяжко людям зараз жити… Може, перевести усі машини на електрику?.. Оте підвищення пенсій і зарплат ми абсолютно не відчули. Стало ще гірше. Бо все кругом моментально подорожчало, це просто страшне! Ну що з того, що добавили людям 300-400 гривень? Ми вже не раді тим надбавкам, аби повернути назад ціни. Ну та уряду ж треба показати, як він піклується про людей: скоро ж вибори… А ви, вибачте, хто? Журналісти з газети? Дайте і мені газетку, почитаю…

Олександр:

– Якщо ви натякаєте на Мамая, то Мамай тут ні до чого. Причина подорожчання проїзду в Полтаві в іншому. По-перше, це підвищення ціни на бензин. А по-друге, – це бардак у державі. І боюся, ми тут нічого не вдіємо. Для того, щоб держава нормально розвивалася і людям добре жилося – на це було покладено мільйони життів упродовж 70 років. А потім ми все це тупо розідрали, розірвали – і все! Тепер для того, щоб усе повернути назад – знову треба мільйони життів покласти… Повернутися в Радянський Союз уже неможливо. Покращити те, що є? Сумнівно… Точку неповернення ми вже пройшли. Тепер, аби щось покращити, треба вкласти гроші, як це поляки зробили, приміром. А хто нам їх дасть? Американці? Під які гарантії? Це повинен бути нормальний бізнес-проект, інакше наші керманичі відразу всі гроші розкрадуть. А те, про що ви питаєте – це закономірні наслідки бездарного керування державою…

Вікторія:

– Я знаю про подорожчання проїзду в Полтаві, вже їхала сьогодні в маршрутці. Це мабуть тому, що подорожчала електроенергія? А ще бензин подорожчав, зарплати піднялися – от у тому вся причина. Я думаю, що на тролейбус іще можна було б підняти ціну, бо там електроенергія дорога. А на маршрутках піднімати проїзд було б не варто. Маленька маршрутка і великий автобус – хіба в них однакові витрати? Тож і ціна за проїзд повинна бути різна… Кажуть, ціна проїзду в автобусі має бути 11 гривень, тоді він не буде збитковий. Ну хто такі гроші заплатить? Хто в ньому буде їздити? А щоб задовольнити усіх – і пасажирів і водіїв – треба, мабуть, спочатку навести порядок в державі, поміняти владу, побороти корупцію… Тільки навряд чи це станеться у найближчий час…

Сергій МИКОЛЕНКО