Афганець і атовець Іван Петренко передав на передову найсучасніше обладнання й побачився з сином

Іван Петренко

Цими днями із зони бойових дій на Сході України повернувся підполковник запасу Іван Петренко, який навесні 2014 року сформував у Полтаві, а потім очолив 16 батальйон територіальної оборони, що успішно брав участь у АТО.

Іван Петренко відомий в обласному центрі не лише як рішучий і вольовий командир, який у найскладніших умовах – буквально на голому місці – сформував батальйон тероборони з резервістів, а ще й як учасник бойових дій в Афганістані. Пройшовши горнило двох війн, Іван Петренко й нині в строю, адже він очолив обласну громадську організацію «Сім’ї загиблих учасників бойових дій Полтавщини». При цьому активіст і волонтер не пориває зв’язків зі своїми побратимами – солдатами і офіцерами «полтавського» батальйону, підтримуючи їх, а також родини загиблих воїнів. А коли випадає нагода самому побувати в зоні бойових дій на Сході України, обов’язково цим користується. Іван Петренко вважає, що підтримка полтавців дуже багато значить для тих, хто нині боронить цілісність України на передовій.

Іван Петренко:”Біноклі виявилися доречними, бо тепловізори безсилі”

13-14 липня Іван Петренко відвідав особовий склад механізованого батальйону 17-ї танкової бригади, який укріпився на позиціях поблизу селища Тарамчук, що неподалік окупованого Донецька. Про мету поїздки та своїми враженнями від побаченого в зоні, де тривають бої, він поділився з редакцією «ПП».

– Ми постійно підтримуємо зв’язок із підрозділами, які перебувають у зоні АТО, яка віднедавна отримала назву операції об’єднаних сил (ООС). Приїздимо до військових частин не тільки для того, щоб морально підтримати солдатів і командирів, але й щоб передати їм подарунки від полтавців. Переконаний: вони полегшують їхнє життя на передовій та дозволяють ефективніше боронити позиції, – говорить Іван Петренко.

Цього разу, розповів Іван Михайлович, він на власній «Таврії» відвіз військовослужбовцям бригади дуже корисні й украй необхідні на передовій речі.

– Народний депутат Руслан Богдан, який із перших днів війни на Сході України підтримував і військовослужбовців територіального батальйону, сформованого з полтавців, і особовий склад інших підрозділів, цього разу передав нашим захисникам прилади та обладнання, які придбав власним коштом, – продовжує Іван Петренко.

За словами офіцера, він привіз на позиції «безпілотник» – квадрокоптер, що здатний підніматися в повітря на 6000 метрів і летіти на відстань п’яти тисяч кілометрів.

– Вартість такого літального апарату – 50 тис. гривень, – уточнив Іван Петренко. – У підрозділі, якому вручили подарунок, йому дуже зраділи, адже відтепер там зможуть спостерігати за пересуванням противника та його бойової техніки.

Отримали військовослужбовці також і сучасні біноклі, без яких важко орієнтуватися в зоні бойових дій.

Іван Петренко
Іван Петренко з сином Євгеном у Полтаві торік під час його короткочасної відпустки. Фото Зінаїди Матяшової.

– Біноклі виявилися дуже доречними, адже зазвичай армійці, щоб спостерігати за противником, використовують тепловізори, – каже колишній «афганець». – Але нині таке спекотне літо, що все навколо дуже нагрівається, тож тепловізори виявляються безсилими. Вони ефективні холодної пори року, коли реагують на температуру людського тіла, вихлопи газів бойових машин тощо. А тепер нашим бійцям стануть у нагоді найсучасніші біноклі.

Батько й син: підполковник Іван Петренко і лейтенант Євген Петренко

Доля розпорядилася так, що не лише підполковник Іван Петренко сам сповна сьорбнув лиха двох воєн, але і його 25-річний син Євген нині проходить випробування на міцність на передовій у зоні бойових дій.

– Мій син закінчив один із вишів Дніпропетровська, де була військова кафедра, отримав звання молодшого лейтенанта й пішов служити в армію, – розповідає батько, Іван Петренко. – Він уклав п’ятирічний контракт із Міністерством оборони і от уже два роки, як служить у одній з військових частин, що дислокується в зоні бойових дій на Донбасі. У лютому 2018 року він отримав чергове військове звання «лейтенант». Чи залишиться син в армії після закінчення контракту? Побачимо, адже попереду в нього ще три роки служби. Він – доросла людина, бойовий офіцер, чим я пишаюся. Тож хай вирішує сам.

Зустріч батька і сина була дуже зворушливою, не приховував Іван Петренко. Батько скористався нагодою й принагідно провідав сина-фронтовика. Ті кілька годин, які вони бачилися й розмовляли, дуже багато значили для обох. І хоча сьогодні можна без проблем поспілкуватися за допомогою Інтернету, «жива» зустріч не замінить телефонних розмов.

– Їм сьогодні нелегко, адже вже довгий час на Донбасі триває позиційна війна. Війна нервів, витримки та військових хитрощів, – ділиться враженням від побаченого на передовій Іван Петренко. – Ще з часів війни в Афганістані я знаю, як тяжко і небезпечно перебувати на позиціях за кілька сотень або навіть десятків метрів від противника. Перемагає той, у кого більше витримки та бойового досвіду. Особовий склад підрозділу, в якому служить мій син, війна вже загартувала. І офіцери, й солдати будь-коли готові дати відсіч підступному ворогу.

Олександр Брусенський

На фото 1: Іван Петренко. Фото автора.