5 кращих юних композиторів отримали по 1000 гривень

Анатолій Недовінчаний

В пам’ять про самодіяльного композитора, який 28 років працював директором Лохвицької дитячої музичної школи – Анатолія Недовінчаного, його рідні та друзі заснували благодійний фонд. Із нього планують щороку преміювати переможців конкурсу «Створюємо музику».

Цьогорічні День знань і початок нового навчального року стали незвичайними для учнів Лохвицької дитячої музичної школи імені Ісака Дунаєвського. Провели свято у затишному скверику на шкільному подвір’ї. Воно пройшло у теплій родинній атмосфері, без офіційностей. Казковий сценарій «Пригоди загублених нот», інтерактивні ігри, забави… Головними, звичайно, були першокласники, які тут різного віку. Всі вони пройшли через символічну арку та знайшли своїх викладачів, орієнтуючись за різнокольоровими емблемами та браслетами. Учням, батькам і гостям показали різножанрові пісенні, танцювальні та інструментальні номери.

Завершили дійство почесні гості – родичі музиканта й педагога, який помер наприкінці квітня цього року в 82-річному віці. Доля розкидала цих людей, та після смерті Анатолія Олександровича вони згуртувалися, щоб гідно вшанувати його пам’ять. Вже створили клас баяна імені Анатолія Недовінчаного, на одній зі стін якого художник Володимир Дробченко зобразив пейзаж Лохвиччини, на якому знайшлося місце вітряку, хаті та юнаку з баяном. У центрі композиції – вислів Анатолія Олександровича, поличка зі збірками його пісень. Віднині клас поповнюватиметься експонатами.

Анатолій Недовінчаний
Міський голова В’ячеслав Демчук вручає Анатолію Недовінчаному посвідчення Почесного громадянина Лохвиці та сувеніри. 14 вересня 2014 р.

Для кращих юних композиторів заснували премію імені Анатолія Недовінчаного

Преміями (на сьогодні це 1000 грн), оригінальними листівками, які син композитора надіслав із Німеччини, й кубком нагородила переможців конкурсу «Створюємо музику» вдова композитора Катерина Петрівна. Конкурс започаткував колишній директор. Нагороди отримали баяніст Денис Барчук, скрипальки Анастасія Смірнова і Ангеліна Захарченко, піаністки Діана Варчак і Людмила Лесик.

– Ми прожили разом 55 чудових років, – згадує вдова композитора Катерина Петрівна. – Анатолій Олександрович був прекрасним чоловіком, батьком, дідусем і прадідусем. У нас двоє дітей, троє внуків і четверо правнуків.

Коли він став директором музичної школи, цей заклад нагадував хатину, вели уроки навіть у коридорі. У результаті старань Анатолія зробили прибудову, у кожного викладача з’явився свій кабінет. Підвальне приміщення, куди складали торф і брекет, переобладнали для класу хореографії. Директор турбувався про колектив, побутові умови – сприяв підведенню у школу газового опалення, води.

Анатолій Недовінчаний створював музику і впливав на долю людей

Якщо знав, що приїде хтось із викладачів влаштовуватися на роботу, Анатолій Недовінчаний знаходив квартиру.

Анатолій Недовінчаний
Рідні та друзі Анатолія Недовінчаного з переможцями конкурсу «Створюємо музику».

Кумові Олександру Жалдаку Анатолій Недовінчаний на 55-річчя подарував пісню «Жалданка». В ній оспівав його життя та легендарну криницю Жаданку, яка знаходиться біля сіл Харківців та Безсал, де Жалдак довго керував колгоспом «1 травня». Олександр Панасович був зворушений до сліз. Криницю ту також дуже любив драматург Олекса Коломієць.

– Мій кум був надзвичайно людяним, добрим і товариським, – згадує Олександр Панасович. – Зараз мене переповнює гордість за те, що його творчі здобутки належним чином пошановані дирекцією музичної школи, міською радою, земляками.

Пригадую життєвий епізод. Я очолював колгосп, а кум – музичну школу. На засіданні райкому партії музичній школі наділили 40 гектарів буряка (Тоді в Лохвицькому районі працівники всіх установ і підприємств у робочий час їздили полоти буряки в підшефні колгоспи, за це платили грошима й цукром. – Авт.). Анатолій почав пояснювати, що робота в полі шкідлива для музикантів, оскільки призведе до зниження чутливості пальців. Почувши таке, тодішній перший секретар райкому Олексій Тарасенко обурився: «Як це так? Будеш обробляти 50!». Але Анатолій Олександрович знайшов у собі витримку і після засідання підійшов до Тарасенка і переконав, щоб наділи зменшили.

Свого наступника Едуарда Чавдара Анатолій Недовінчаний запросив працювати до Лохвиці та вплинув на всю його подальшу долю. Едуард Олександрович продовжив розвивати школу, за його керівництва тут з’явилися відділи хореографії та образотворчого мистецтва, учні й викладачі досягли неабияких успіхів.

– За часів Анатолія Олександровича заклад став одним із кращих у області як за кількістю учнів, так і за матеріально-технічною базою, – говорить Едуард Олександрович. – Для Анатолія Недовінчаного родина мала неабияке значення. Дуже любив село Гаївщину, в якому народився й де похований.

Анатолій Недовінчаний – композитор гімну Лохвиці

– Пригадую, до мене звернулася колишній секретар міської ради Наталія Мірошник із проханням, щоб викладачі музичної школи створили музику для гімну нашого міста. -розповідає далі Едуард Олександрович. –  Я ж запропонував цю почесну місію Недовінчаному, який уже перебував на заслуженому відпочинку. І він її виконав, за що пізніше отримав звання Почесного громадянина Лохвиці. Анатолій Олександрович до останнього подиху був закоханий у музику.

Фрагмент класу Анатолія Недовінчаного.
Фрагмент класу Анатолія Недовінчаного.

Після закінчення музично-педагогічного факультету Рівненського педінституту в 1957 році Анатолій Недовінчаний розпочав трудову діяльність солістом Лохвицького будинку культури, потім працював завідувачем Яшницького сільського клубу. Після закінчення технікуму був художнім керівником Чорнухинського будинку культури і викладачем по класу баяна філії Пирятинської дитячої музичної школи.

Анатолій Недовінчаний. Фото з книги «Піснями заквітчаний берег».
Анатолій Недовінчаний. Фото з книги «Піснями заквітчаний берег».

У 1965 році переїхав до Лохвиці, спочатку був викладачем класу баяна Лохвицького педагогічного училища, а потім – викладачем, завучем і директором музичної школи.

З 1971 по 1999 рік додатково відкрили три філіали школи в районі. Був активним організатором роботи творчих колективів, конкурсів майстерності, юних талантів і композиторів. За ініціативи Анатолія Недовінчаного у 1980 році школі присвоєно ім’я уродженця Лохвиці, одного з найвидатніших радянських композиторів Ісака Дунаєвського.

Займався створенням музики. Перші його пісні друкувалися у районній газеті та звучали у виступах колективів художньої самодіяльності. Пісні у виконанні подружжя Недовінчаних звучали і в області, і на телебаченні у «Сонячних кларнетах», і на столичних сценах у палаці культури «Україна» та Народному домі в Києві.

Після виходу на пенсію з 1999 року Анатолій Недовінчаний разом із сім’єю жив і плідно працював у Миргороді. Сімейний дует «Золота осінь» неодноразово виступав по всій Полтавщині. У 2008 році Недовінчаний випустив збірку пісень «Піснями заквітчаний берег», у друге доповнене видання якої увійшло більше 40 його пісень.

Олег ДОЛЕНКО.

Фото автора та з інтернету.

 

193 перегляди(ів)