5-anatoliy-nedovinchaniy-06.09.2019

Анатолій Олександрович – композитор гімну Лохвиці. Пригадую, до мене звернулася колишній секретар міської ради Наталія Мірошник із проханням, щоб викладачі музичної школи створили музику для гімну нашого міста. Я ж запропонував цю почесну місію Недовінчаному, який уже перебував на заслуженому відпочинку. І він її виконав, за що пізніше отримав звання Почесного громадянина Лохвиці. Анатолій Олександрович до останнього подиху був закоханий у музику.

Після закінчення музично-педагогічного факультету Рівненського педінституту в 1957 році Анатолій Недовінчаний розпочав трудову діяльність солістом Лохвицького будинку культури, потім працював завідувачем Яшницького сільського клубу. Після закінчення технікуму був художнім керівником Чорнухинського будинку культури і викладачем по класу баяна філії Пирятинської дитячої музичної школи.
У 1965 році переїхав до Лохвиці, спочатку був викладачем класу баяна Лохвицького педагогічного училища, а потім – викладачем, завучем і директором музичної школи.
З 1971 по 1999 рік додатково відкрили три філіали школи в районі. Був активним організатором роботи творчих колективів, конкурсів майстерності, юних талантів і композиторів. За ініціативи Недовінчаного у 1980 році школі присвоєно ім’я уродженця Лохвиці, одного з найвидатніших радянських композиторів Ісака Дунаєвського.
Займався створенням музики. Перші його пісні друкувалися у районній газеті та звучали у виступах колективів художньої самодіяльності. Пісні у виконанні подружжя Недовінчаних звучали і в області, і на телебаченні у «Сонячних кларнетах», і на столичних сценах у палаці культури «Україна» та Народному домі в Києві.
Після виходу на пенсію з 1999 року Анатолій Недовінчаний разом із сім’єю жив і плідно працював у Миргороді. Сімейний дует «Золота осінь» неодноразово виступав по всій Полтавщині. У 2008 році Недовінчаний випустив збірку пісень «Піснями заквітчаний берег», у друге доповнене видання якої увійшло більше 40 його пісень.