Чи справді такий страшний COVID, як його малюють?

Багато читачів телефонують до редакції й говорять: «Нам уже набридли «страшилки» про COVID. Он по телебаченню повідомили, що від інших хвороб помирає значно більше людей. Чому ви про це не пишете?»

Є у психологів такий цікавий термін: когнітивний дисонанс. Дисонанс − начебто зрозуміло: це неспівзвучність, дисгармонія, фальш у звучанні. Когнітивний – це той, що виникає в нашій свідомості, в нашій думці, в уяві. Отже, це своєрідний «заворот мізків», коли щось просто «не вкладається в голові» – прямо «дах їде» від почутого чи побаченого!
Здається, у більшості наших співвітчизників останнім часом справді «їде дах»: наші мізки не в змозі реально оцінити ситуацію, що відбувається. З одного боку нам сповіщають звідусіль, що ситуація з COVID-19 дуже складна: насувається друга хвиля епідемії, все більше й більше людей інфікуються смертельно небезпечним вірусом. Тому треба бути насторожі, носити маски, дотримуватися дистанції тощо. З іншого боку в ЗМІ поширюється прямо протилежна інформація: COVID-19 – не така вже й страшна хвороба, є недуги, від яких помирає в десятки, а то й в сотні разів більше людей, ніж від коронавірусу. А якщо згадати смертність від ДТП, самогубств та інших нещасних випадків, то COVID перед ними – це така нікчема, про яку не варто і згадувати. І все це підкріплюється цифрами статистики.

Приміром, нещодавно сайт 24tv на основі даних Держстату України опублікував яскраву діаграму з припискою: «Держстат оприлюднив інформацію про найчастіші причини смертей українців у 2020 році. І COVID-19 – далеко не головна. Від різноманітних хвороб серця померло майже в 200 разів більше українців, від раку – більш ніж в 35 разів». Таку ж думку висловлюють й інші видання: varta1.com.ua, glavcom.ua, volyn24.com, poglyad.tv, які, аналізуючи статистику смертності в Україні, виявляють начебто «справді небезпечні хвороби» і заспокоюють українців щодо небезпеки COVID.

 

Кому ж вірити? Чи справді не такий уже й страшний COVID, як його малюють?

Ми вирішили звернутися до фахівця в галузі безпеки, академіка Міжнародної академії безпеки життєдіяльності, автора кількох університетських підручників з безпеки, кандидата технічних наук, методиста Навчально-методичного центру цивільного захисту і безпеки життєдіяльності Полтавської області Сергія Диканя.

COVID і огірки: як легко маніпулювати фактами

– Звичайно, людина так влаштована, що їй хочеться вирити в краще, – пояснює ситуацію Сергій Антонович. – Люди втомилися від карантину, від чисельних й довгих протиепідемічних обмежень. Їм хочеться вірити, що COVID – це вигадки, що це омана світового масштабу, що він вигідний тим, хто хоче на цьому заробити (на вакцині, наприклад). А ті, хто хворіє, насправді хворіють на звичайну пневмонію, яка була й раніше. Просто раніше причину хвороби не пов’язували з COVID-19, а зараз на неї «увімкнули лічильник» і роблять із цього справжні «маски-шоу». На жаль, насправді все набагато складніше.

«Статистика – це не факти, а їх інтерпретація», – сказав свого часу американо-канадський когнітивний психолог Деніел Левітін, маючи на увазі, що цифрами можна легко маніпулювати. Зовні все виглядає начебто логічно, але насправді має місце підміна понять.

– Що ви маєте на увазі?

– Підміна понять – це логічна помилка, яка полягає у видачі будь-якого об’єкта або явища за такий, яким він не є. Класичний приклад – притча про шкідливість огірків. 99% всіх, хто страждає хронічними захворюваннями, їли огірки. 95% тих, хто потрапив у автомобільну аварію, теж їли огірки. 97% малолітніх злочинців полюбляли огірки. 99% померлих від раку за життя споживали огірки…

– А смертність людей 1900 року народження, які харчувалися огірками, дорівнює 100%. Висновок: огірки – це страшне зло!

– Так, так! Тільки ж огірки тут ні до чого. Так само і в нашому випадку щодо статистики смертності від хвороб. Подивіться на заголовок діаграми: наведені статистичні дані з січня по червень. Але ж перший офіційно підтверджений випадок коронавірусної хвороби в Україні зафіксований не 1 січня, а 1 березня! Як можна порівнювати дані, зібрані за періоди різної тривалості? Вони неспівмірні. Це по-перше. А по-друге, динаміка по COVID-19 нестабільна, вона йде за наростаючою, тоді як по іншим хворобам ситуація практично не змінюється упродовж кількох років. Отже, COVID у когорту «традиційних хвороб» за абсолютними показниками смертності ніяк не вписується. Та найголовніше навіть не це. Біда в тому, що ми, українці, ніяк не навчимося правильно вимірювати небезпеку. В суспільстві панує суцільне невігластво – і дезорієнтувати людей дуже легко, особливо у сфері безпеки. Бо небезпека у нас традиційно оцінюється «на око», суб’єктивно. Тоді як в усьому світі її давно навчилися вимірювати і оцінювати об’єктивно.

– А що, небезпеку можна вимірювати? Є такий інструмент?

– Вимірювати можна все. І небезпеку теж. Інструмент для вимірювання небезпеки називається ризик. Це така собі «лінієчка», яку можна прикласти до будь-якої небажаної ситуації, виміряти і сказати: це середній ризик, а це – низький. А цей ризик – дуже високий, тому потрібні термінові заходи для його зниження. В Європі давно користуються таким інструментом, а у нас продовжують спиратися на абсолютні показники, «рахувати по головах»: скільки трапилося нещасних випадків, скільки людей загинуло, скільки захворіло і т. д. Але ж абсолютні цифри мало про що говорять. Скажіть: 5 літрів води – це багато чи мало? А 10, 20, 100 літрів?

Ну, дивлячись для чого, відносно чого…

– Правильно! Потрібен еталон для порівняння. Навіть дітям читають віршик Маяковського «Что такое хорошо, что такое плохо», щоб привчити їх до порівняння. Ми теж у житті все порівнюємо: мало – багато, дешево – дорого, гарно – погано… Так само, коли йдеться про небезпеку, її теж треба вимірювати і порівнювати з допустимими значеннями. Ми живемо в світі ризиків. Безпечного нічого немає, небезпека є скрізь і в усьому, тільки різного ступеню. Тому безпечною прийнято називати таку ситуацію, коли ризик небажаної події має допустимий рівень, а небезпечною – коли ризик вище допустимого рівня. Так само побудована і шкала в цій лінієчці ризиків – від допустимого до надмірного, екстремального. А поділки на цій лінієчці – це кількість загиблих: на мільйон, на сто тисяч, на десять тисяч, на тисячу, на сотню й на десяток осіб. Якщо гине упродовж року кілька осіб з десяти чи сотні – це справжня війна, це екстремальний ризик. Якщо гине кілька осіб із мільйона – це допустимий ризик. Проміжні значення – ризик середній, високий, дуже високий.

«Лінієчка» для вимірювання ризику від COVID-19

– Як же приставити цю лінієчку до нинішньої епідемічної ситуації?

– По перше, слід розуміти, що в нас усе-таки війни немає (щодо COVID-19), хоча секретар Ради національної безпеки і оборони Олексій Данилов вважає інакше. Причина смерті людей – це хвороби або травми, які призвели до хворобливих процесів, що спричинили смерть. Якби люди падали замертво, як на війні, уражені пострілом невидимого снайпера під назвою «Рак» або «Грип» чи «Туберкульоз», тоді й справді, можна було б порівнювати небезпеку за діаграмою, яку опублікував 24 канал. І казати при цьому: «ти бач, Рак таки найметкіший, він стріляє прямо в голову, треба насамперед від нього захищатися, носити шолом». Але ж насправді люди спочатку хворіють на ці хвороби, а потім, не подолавши їх, помирають. Тому треба насамперед виокремити з усієї маси людей кількість хворих на ту чи іншу хворобу, а потім поділити кількість померлих від неї на чисельність хворих. Але таких даних Держстат України чомусь не дає. Натомість викладає абсолютні цифри смертності, які не дозволяють оцінити об’єктивного показника небезпеки – ризику померти на ту чи іншу хворобу.

– Як же обчислити цей ризик і оцінити, наскільки він великий?

– В архіві Держстату ми знайшли більш-менш повні дані лише за 2017 рік. Але на них цілком можна спиратися, бо ніякої революції у лікуванні «традиційних» хвороб за цей час не відбулося. Там наведені шість причин смертності: інфекційні та паразитарні хвороби, новоутворення, хвороби системи кровообігу, хвороби органів дихання, хвороби органів травлення, зовнішні причини. Ми розрахували ризики смертності українців від цих факторів і представили їх у вигляді діаграми. Інфаркти, інсульти й онкологія практично йдуть разом, «в одній упряжці»: від цих хвороб помирає упродовж року 2-3 людини з десяти хворих, за міжнародною шкалою смертності це екстремальний ризик. Від зовнішніх причин (травм, отруєнь, насильницьких дій) помирає 1-2 людини з кожної сотні постраждалих і захворілих. Так само – й від хвороб органів травлення. Це – теж надмірний, екстремальний ризик. Від хвороб органів дихання, деяких інфекційних та паразитарних хвороб помирає 1-9 осіб із тисячі хворих – дуже високий ризик.

Ризик померти від COVID-19 посідає в цій діаграмі «почесне» третє місце. Його розрахувати дуже просто, звіти щодо загальної кількості захворілих і померлих публікуються щодня: поділіть кількість жертв на чисельність хворих і отримаєте цифру 2-3 людини із сотні – екстремальний ризик. Він перевищує ризик померти від звичайного грипу в 16 разів! І це лише за офіційними даними. Бо насправді статистика щодо коронавірусу у нас набагато вища, ніж та, яка оприлюднюється. В державних лікувальних установах безкоштовне тестування роблять тільки важкохворим, простому люду не по кишені платити в приватних лабораторіях по 2000 грн за ПЛР-тест. І ті «рекорди» по захворюваності, про які нам сповіщають, свідчать лише про те, що вихор епідемії затягує молодь, якій не шкода заплатити великі гроші, щоб урятувати свої життя.

 

Бактеріологічна війна під назвою COVID

– Отже, ситуація насправді набагато серйозніша?

– Ситуація дуже серйозна. Дехто називає її першою світовою бактеріологічною війною, в якій за зброю править COVID-19. І ця війна страшніша від ядерної, бо вірус знищує і своїх, і чужих. Але з іншого боку, якщо немає захисту для «своїх» – навіщо така зброя? І хто протиборчі сторони? Вірус COVID і людство? Швидше за все, тут працює простий біологічний закон регулювання чисельності популяцій. Людство як біологічний вид давно перевищило ємність середовища свого існування, тому вмикаються біологічні механізми «осадження» виду, який надмірно розмножився. І епідемії в цьому сенсі – нормальний регулятор чисельності людства. Як епізоотії для тварин або епіфітотії для рослин. Людські популяції багаторазово піддавалися сильному впливу епідемій. Усім відомий приклад: епідемія чуми, яка скоротила в XIV ст. населення Європи за два роки удвічі. Або іспанка – наймасовіша пандемія грипу за всю історію людства (як за кількістю заражених, так і за кількістю померлих), що вирувала в світі 100 років тому. Вірусом було інфіковано не менше 550 мільйонів чоловік, близько 30% населення планети. Кількість померлих оцінюють від 17 млн до 50-100 млн чоловік. Летальність серед заражених склала 3−20%. Вірус зменшив населення планети на 1-5%, це була одна з наймасштабніших катастроф в історії людства. Тепер історія повторюється. Звичайно, медицина нині не та, що була 100 років тому, але й вірус не той: управи на нього немає. Поки що. І правильно кажуть учені: нам доведеться жити з COVID і далі, як живемо ми з туберкульозом, СНІДом тощо. І чекати появи ще більш грізного вірусу: закони природи відмінити не можна.

Тому в цій ситуації порятунок потопаючих – справа рук самих потопаючих, як казав класик. Ви ж не хочете стати жертвою COVID, який наводить шмон на планеті, шукаючи «зайвих» людей, кого треба прибрати? Тому бережіться: носіть маску, проводьте дезінфекцію, уникайте скупчення людей. І не зважайте на всілякі промови стосовно нікчемності подібних заходів. І на заспокійливу статистику, яка публікується: в нашому суспільстві панує суцільне невігластво. Бо незнання й невігластво – справді сила, з якою теж треба боротися. Але це вже – тема іншої розмови…

Дарина СОЛОДКА.