Де поставимо кому: знищувати не можна помилувати!

Проблема бродячих тварин неодноразово порушувалась багатьма місцевими ЗМІ і громадськими організаціями Полтави. Повернутися до неї змусила неординарна подія, яка сталася на одному з полтавських підприємств.

Працівники заводу тривалий час підгодовували кількох безпритульних собак, які прибилися до людей й оселилися на території підприємства. Користь з цього була обопільна: територію підприємства в будь-якому випадку треба охороняти, і чотирилапі сторожі були незайвими. У харчах собаки не перебірливі, та й годувати їх було не накладно: на заводі працює своя їдальня, тож мало не кожен відвідувач вважав за обов’язок кинути з обіду ласого шматочка хвостатим друзям. Тож невдовзі собачки одержали свої імена і стали загальними улюбленцями мало не всього заводського колективу. Вони росли грайливими й веселими, довіряючи своїм опікунам, знали кожного працівника на заводі, захищали територію підприємства як свою власну. На прив’язі їх не держали, тож собаки були вільними у своєму пересуванні і їх часто можна було побачити на вулиці за межами підприємства.

Та вранці 13 січня трапилася біда: якийсь нелюд, вигулюючи свого пса бійцівської породи, нацькував його на собак, які в цей момент трапилися йому на шляху. Результат плачевний: одна собачка загинула, двох інших – Аську і Жужу – знайшли понівеченими, пошматованими, стікаючими кров’ю.

Рятували їх двоє працівниць заводу – Людмила і Марія. Вони терміново повезли поранених собак у ветклініку. Одна з жінок до цього часу в шоковому стані, не хоче ні з ким спілкуватися на цю тему. Гроші на операцію збирали всім миром: несли хто скільки міг. Собачок прооперували, три дні тримали у веткліниці під крапельницями, а потім повернули до рятувальників. Зараз одна собачка одужує, інша у важкому стані, з дренажами лежить у «лазареті», який спорудили їй їхні піклувальники.

Лідія Семенівна, одна з жіночок, яка опікувалася собачками, розказує:

Проблема бродячих тварин– Песик Яшка загинув одразу, ми поховали його, там голова – одне месиво – уся погризена! Бродяча собака так не покусає, це тільки треновані собаки на таке здатні. Ми впевнені: це «професіонал» її розірвав. Зараз проводимо власне розслідування, хто міг вчинити таку жорстоку розправу. Адже наші собачки були стерилізовані, вони нікому ніякої шкоди не зробили. Відеокамери зафіксували якогось чоловіка з крупною чорною собакою, який перейшов дорогу в протилежну від заводу сторону…

Бродячі собаки, безумовно не прикрашають наше місто і являють певну небезпеку для оточуючих, проблема бродячих тварин актуальна. Однак, давайте уточнимо, про яких «бродячих» йдеться. За загальноприйнятою зоологічною класифікацією до бродячих (бездомних) собак відносяться:

1) собаки огороджених територій (вони проживають на території підприємств, гаражів, але вільні у своєму пересуванні. Хоча такі собаки мають номінальних опікунів, але ті ніякої відповідальності за собак не несуть);

2) собаки під’їздів (це собаки, які живуть у дворах і мають опікунів, які їх підгодовують. Швидше за все, це найбезпроблемніші з усіх бездомних собак);

3) собаки бомжів (зазвичай вони супроводжують бомжів від однієї сміттєвої площадки до іншої, харчуються тим, що знайдуть у сміттєвих баках їхні господарі);

4) напівздичавілі міські собаки (найпоширеніша і найорганізованіша категорія собак, яка задає найбільше клопоту місцевому населенню);

5) здичавілі собаки (нечисленна категорія тварин, яка живе за межами міста і рідко вступає в контакт з людиною).

Очевидно, найпроблемнішими собаками в Полтаві є напівздичавілі міські собаки. Це найпоширеніший тип бездомних собак не лише в нашому місті, а й у більшості великих міст України. Найчастіше це тварини середнього і великого розмірів. Багато їх промишляє на ринках міста, де їх підгодовують. Як правило, вони безпородні, але із зовнішніми ознаками тієї чи іншої породи. Добувають собі харч збиранням недоїдків у дворах і на смітниках, шляхом жебрацтва і вимагання у перехожих на вулицях. Іноді такі собаки навіть практикують «грабіж» – вихоплюють продукти у людини. Трапляється, нападають вони й на домашніх тварин (в тому числі й на слабких собак, найчастіше взимку, в голодну пору року) з метою поїдання. Напівздичавілі собаки можуть проявляти активність в будь-який час доби, але зграї, особливо великі, активно пересуваються переважно вночі. Розмноження даної категорії тварин слабо контролюється людиною. Цуценята, які вижили, або залишаються з матір’ю, створюючи клан – зародок майбутньої зграї, або приєднуються до вже наявної зграї, або ж розходяться по околицях. Частину цуценят іноді прилаштовують тимчасові опікуни: людям шкода малечі. Але ж потім господарі викидають їх на вулицю, тож цей тип тварин постійно поповнюється.

Депутат міськради, Майя Матвєєва, яка давно опікується проблемою бездоглядних тварин, упевнює, що ситуація з бездомними собаками цілком контрольована:

Проблема бродячих тварин– Розумієте, ця проблема виникла не вчора, і швидко її не вирішити. Але міська влада приділяє належну увагу проблемі бездоглядних тварин. Правда, притулку для них в Полтаві поки що немає. Але в нас є пункт тимчасового передержання тварин при КАТП-1628. Розрахований він на 20 тварин, але там утримується зараз 150 тварин, які забезпечені харчуванням за кошти місцевого бюджету. На цей пункт передержання нині затверджений штатний розпис, в якому передбачені дві посади для догляду за тваринами. Величезну допомогу надають нам також волонтери: вони доглядають за тваринами, годують їх (за власний кошт), вигують собачок. Куплений автомобіль для перевезення тварин, придбані сучасні засоби вилову тварин, в тому числі клітка-капкан для вилову неконтактних тварин. Три роки у нас працювала відповідна програма, за якою коштами міського бюджету проводилася стерилізація виловлених тварин. У 2015 році у нас було простерилізовано 330 тварин, в 2016 році – 369 тварин, в минулому, 2017 році – 546 тварин. Це дуже ефективний спосіб скорочення популяції тварин! По суті, цифра 546 означає, що ми уберегли місто від появи весною на наших вулицях близько 5000 новонароджених безпритульних тварин.

Майя Кадирівна – голова наглядової ради Центру захисту живої природи “Юний європеєць”. На цей рік, стверджує вона, в міському бюджеті заплановане фінансування проекту з будівництва в Полтаві стерилізаційного центру для тварин із притулком на 250 місць. Роботи почнуться у лютому-березні. «Коли буде в нас проект і буде затверджений кошторис, – запевнює депутатка, – ми будемо звертатися до благочинних організацій Німеччини, США, в Міністерство екології України з проханням допомогти нам у будівництві цього центру. Крім цього, в міському бюджеті на цей рік закладені витрати на харчування й лікування бездоглядних тварин, а також на програму ВСП (вилов-стерилізація-повернення в середовище існування), яка реалізується в усіх цивілізованих країнах. В грудні місяці минулого року ми затвердили нові Правила утримання домашніх тварин, які дозволять запровадити облік усіх домашніх тварин і виявляти тих тварин, які втратили свого господаря, загубилися. Власникам домашніх тварин боятися нічого: податку на їхніх улюбленців Правилами не передбачено».

Однак, з реалізацією програми ВСП, про яку згадує депутат, не все так просто. Світовий досвід показує, що «вилов-стерилізація-повернення» собак «приживається» в тих країнах, яким властива так звана неминуча бездомність, тобто культура утримання тварин не передбачає проживання «друзів наших менших» разом із їхніми господарями. Велика частина тварин в цих країнах – це так звані громадські собаки, які не мають індивідуального господаря і знаходяться у власності всієї громади.

Всесвітня організація з охорони здоров’я тварин теж вважає допустимим використання поворотної стерилізації лише там, де присутність бродячих собак вважається неминучою і добре переноситься місцевим населення. Вона стверджує, що в інших випадках проблеми, які викликані неконтрольованими собаками, котрі вільно співіснують з людьми (шум, фекальне забруднення, укуси, дорожньо-транспортні пригоди) створюватимуть негативні наслідки як для населення, так і для тварин. Ефективніший інший метод – безповоротний вилов (тобто вилучення з міського середовища без подальшого повернення тварин на місце відлову), який до речі є найпоширенішим в Європі. Відловлених тварин розміщують у спеціальних притулках на певний термін, незатребувані після цього терміну тварини присипляються.

Наша українська ментальність, вочевидь, не сприймає великого поголів’я бродячих собак, які вільно гуляють по вулицям міст. Про це свідчать, зокрема, й випадки боротьби з цим явищем окремих громадян, які, не надіючись на владу, досить жорсткими методами регулюють чисельність бездомних тварин (отруюють їх, відстрілюють, нацьковують спеціально навчених собак тощо).

Продовження теми – у наступній статті.

Сергій МИКОЛЕНКО

На фото – місце, де сталася кривава драма.

417 перегляди(ів)