Декомунізація в Кременчуку завершилася: чиновники пропонують городянам перейменовувати вулиці власним коштом

декомунізація в Кременчуку

В Кременчуці офіційно оголошено про закінчення процесу перейменувань вулиць, скверів, парків, майданів тощо та інших об’єктів міської інфраструктури на виконання закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні» (декомунізація в Кременчуку).

Рішення про припинення процесу декомунізації в Кременчуку днями прийняли на засіданні депутатської комісії Кременчуцької міськради з питань перейменування об’єктів міського підпорядкування, увічнення пам’яті відомих діячів і подій, установлення пам’ятних знаків в місті.

Підставою для фактичного закінчення декомунізації в Кременчуці стало звернення до міськради жителів вулиці Бориса Чічібабина, котрі просили знову перейменувати їхню вулицю. Але, як повідомляють в прес-службі Кременчуцької міськради, члени комісії мають сумнів щодо доцільності чергового перейменування. Не в останню черго через те, що під час тотальної декомунізації цю вулицю, яка носила імя російського революціонера Баумана, уже перейменували на вулицю Чічібабина.

Депутати нагадали тим, хто підписав звернення про чергове перейменування вулиці, що її жителі, коли перейменовували вулицю, не протестували і з розумінням поставилися до зміни назви.

Одночасно ходокам з колишньої вулиці Баумана пояснили, що на сьогодні компанія з перейменувань або декомунізація в Кременчуку, котра проходила в масштабі України, завершена. Всі фінансові затрати, пов’язані з оформленням документів через перейменування вулиць, їхні жителі відтепер відшкодовуватимуть власним рахунком.

Відмовили члени депутатської комісії і ініціаторам перейменування парку «Воїнів інтернаціоналістів» та однойменної зупинки громадського транспорту. Їхні назви залишать попередніми.

Декомунізація в Кременчуку проходила складно

Варто нагадати, що процес декомунізації на Полтавщині, де мали перейменувати 53 населених пункти та лише самих вулиць півтори тисячі, демонтувати понад 300 пам’ятників, проходив дуже складно. Населення часто рішуче виступало проти перейменувань.

Зокрема, в Горішніх Плавнях під час вирішення зміни назви міста Комсомольська, в Лубнах, де демонтували пам’ятник В. Чапаєву, в Опішному, де виступали проти перейменування вулиці Партизанської, у Полтаві, де жителі висловили незгоду із спробою перейменувати вулицю Героїв Сталінграду, Хоролі, де вулию Леніна перейменували на вулицю Небесної сотні, але потім депутати міськради знову повернули їй стару назву, у Карлівці не було демонтовано пам’ятник Миколі Підгорному, У Диканьці – Миколі Островському, у Хоролі генералу армії Івану Третьяку, в Оржицькому районе не демонтували погруддя Леніну в селі Круподеринці, пам’ятник Григорію Котовському в селі Великоселецьке тощо.

Обґрунтовуючи процес декомунізації на Полтавщині голова Полтавської ОДА Валерій Головко заявив:

«Ми намагалися максимально врахувати думку кожного і водночас підкреслити, що Полтавщина – серце України. Ми повертаємо частину історичних українських назв вулицям, які вони носили до комуністичного режиму, і даємо нові, пов’язані із постатями борців за незалежність України та із нашим сьогоденням. Упевнений, що цей документ дасть новий патріотичний поштовх для розвитку Полтавщини».

Олександр Брусенський

Ілюстрація Інституту Національної пам’яті України

417 перегляди(ів)