Передвиборні гонки… рядового виборця по судах

Державний реєстр виборців

«Не мала баба клопоту — купила порося», — кажуть у народі. Отож і зі мною трапилася подібна історія: знайшов собі клопіт через те, що задумав змінити місце реєстрації (так звану прописку). Та ще й напередодні парламентських виборів!

Сімейні обставини змусили. Раніше мав сільську прописку (там батьківський будинок), а тепер вирішив зареструватися в своїй квартирі в Полтаві). У Полтавському центрі надання адміністративних послуг (будівля міськвиконкому) вправилися оперативно, і невдовзі я мав паспорт із полтавською реєстрацією від 11 липня 2019 року. Та за метушнею побутових проблем якось забулося, що наближається 21 липня, коли треба виконати свій громадянський обов’язок: прийти на виборчу дільницю й проголосувати. Схаменувся лише 16 липня й вирішив перевірити себе у списках виборців за новим місцем проживання. Добре, що є така інтернет-послуга: через кілька хвилин я дізнався, що моє прізвище, як і раніше, фігурує в «старих» списках — на виборчій дільниці у селі.

Хто має «переносити» виборця з однієї дільниці на іншу?

За законом, це обов’язок органів реєстрації, тож я без проблем мав би бути в списках Шевченківської районної ради м. Полтави. Але у відділі ведення Державного реєстру виборців мене ошелешили: пізно! Якби я сам звернувся до них до 15 липня, то працівники цього відділу за даними мого паспорта додали б мене у список як нового виборця. Тепер же це питання потрібно вирішувати в суді.

Матір божа! До чого ж тут суд? Кого судитимуть? Мене? За що? «Так прописано в законі!» — була відповідь. Та невже громадяни самі повинні повідомляти виборчі органи про зміну місця реєстрації, чому це не фіксується автоматично? «Фіксується! — запевнив мене завідувач відділу райвиконкому Ю. Я. Вовченко. — Але до 9 липня. Якби Вас зареєстрували 9 числа, все було б нормально. Бо саме 9 числа міський відділ постановки і зняття з реєстрації подає нам інформацію для оновлення списків виборців. Після 9 липня треба приходити до нас особисто. А після 15 липня лише суд може дати дозвіл на внесення Вас до списку виборців. Так сказано в законі».

реєстрація виборців
Шевченківський райвиконком

Отакої! «Все во имя человека, все для блага человека!» Якось дивно це виглядає: в наш час, коли Інтернет проник буквально в кожну шпаринку, коли будь-хто може он-лайн відслідковувати своє місце знаходження в реєстру виборців, якась структура на ім’я «Відділ постановки-зняття з реєстрації» неспроможна оперативно надавати найважливішу інформацію, яка забезпечує конституційне право кожного українця брати участь у волевиявленні! Можна лише уявити, які зміни відбуваються через постійний рух людських потоків у масштабах області й міста за ті 12 днів, що минають після останніх «свіжих» новин, що їх приносить один відділ іншому! Виходить, упродовж цих 12-ти днів «порятунок потопаючих — справа рук самих потопаючих» (читай — виборців)!

«Воно вам треба, те голосування»?

Та робити нічого: щоб мати можливість проголосувати, треба звертатися до суду. Наступного дня зранку крокую в Октябрський районний суд міста. Відвідування цієї установи навряд чи підвищує настрій пересічному громадянинові. Як обивателі уявляють собі роль суду і його роботу? Високоповажні судді в чорних мантіях вирішують долі людей, розглядаючи різноманітні справи: цивільні, кримінальні, господарські. Розглядаючи стоси документів, вони шукають істину у справі, знаходять її врешті-решт і вершать правосуддя. Іменем України… Всім встати! Суд іде… Але ж істину в даному випадку шукати не треба: ось вона, на поверхні! Достатньо лише розгорнути паспорт громадянина і побачити, де людина прописана.

В суді на прохідній чергова не приховувала свого здивування («воно вам треба, те голосування»?), однак записавши прізвище, пропустила, порадивши звернутися до керівника апарату. Симпатичні жіночки, співробітниці апарату, свого здивування не виказали й одразу ж кинулися допомагати. Від них я довідався, що судового збору мені платити не доведеться (уже спасибі!), треба лише заповнити бланк позовної заяви. А відповідачами у моїй справі будуть дві установи: Шевченківська райрада міста й Територіальна виборча дільниця № 531258, де я повинен здійснювати своє волевиявлення. «Невже їх мають якось покарати за халатність чи недбальство?», — подумалося мені. Та спочатку це треба довести!

Процедурні нюанси або як потрапити в державний реєстр виборців

По обіді мені зателефонувала дівчина, яка представилася Мирославою, помічницею судді Т. О. Січиокно. І запросила знову прийти до райсуду в кабінет № 37, щоб забрати Ухвалу суду. «Ви повинні встигнути вручити цю ухвалу двом відповідачам, бо розгляд Вашої справи призначено на сьогодні на 16.00», — повідомила вона. «Отакої! З якого дива я повинен цим займатися? Я не пенсіонер, не безробітний, у мене зараз робочий день…», — спробував я пояснити помічниці.

— Це у Ваших інтересах, — наполягала дівчина. — Розгляд справи відбудеться без Вашої участі, за спрощеною процедурою, але ж передати документи відповідачам повинні Ви. До того ж, Вам доведеться в Шевченківській райраді взяти довідку про те, що в Державному реєстрі виборців за ДВК № 531258 Вашого прізвища немає.

— Зачекайте, — кричу я їй у телефонну слухавку. — Ви самі можете пересвідчитися, що мого прізвища там немає, достатньо лише включити комп’ютер і набрати сайт «Сервіс Державного реєстру виборців».

Та помічниця судді непохитна: всіх процедурних нюансів слід чітко дотримуватися.

Довелося знову відпрошуватися з роботи та їхати в суд. Потім було «змагання з часом» і біганина по місту в пошуках «своєї» дільниці. Забігаючи наперед, скажу, що передати Ухвалу суду обом відповідачам, взяти з них розписки про одержання і привезти їх до суду разом і довідкою цього дня я так і не встиг. Мирослава, схоже, теж хвилювалася за мене, бо кілька разів телефонувала і запитувала, як ідуть справи. Зрештою, наприкінці дня ми домовилися, що я привезу їй документи наступного дня зранку.

виборча дільниця
Дільниця у Полтавській гімназії №30

Зате після візиту на виборчу дільницю я дізнався про цікаві речі. Людмила Олексіївна, працівниця виборчої дільниці № 531258, що розташована в Полтавській гімназії № 31, повідала мені багато історій, із якими вона стикалася, працюючи не один рік на виборах:

— У списках виборців часом зустрічаються «мертві душі». Приходять люди перевірити себе у списках, і ми їх запитуємо про сусідів по під’їзду: чи не знаєте таких? Вони дивуються: так вони ж померли більше 10 років тому! А в списках залишилися… Або буває, в квартирі виборця прописані якісь чужі люди. Було й таке… То ми писали в районну раду, щоб вони перевірили всі ці випадки. Дуже часто дати народження у виборців не співпадають. Я особисто знаю, що на інших дільницях працівники не заморочуються. Як є, так і є. Людина поставила свій підпис навпроти свого прізвища з помилками, одержала бюлетень і пішла. А працівники не виправляють помилок і не подають зміни до райвиконкому. А ми на дільниці постійно перевіряємо, виправляємо і здаємо. Ось на попередніх президентських виборах здали ми виправлені списки у райвиконком, так там дивувалися: ніхто не виправляє, це ви перші, які виправляють списки!

«Зміни в реєстр виборців ми вже внесли. Не чекаючи рішення суду»

18 липня відбувся суд. На нього не запрошували ні мене як позивача, ні представників обох відповідачів. Це називається «спрощене провадження». Поки вершилося «таїнство правосуддя», мене попросили почекати за дверима. Відчувалося, що працівники суду розуміли: справа не терпить зволікання (до виборів залишалося 3 дні). І ось, нарешті, я отримую РІШЕННЯ СУДУ: ІМЕНЕМ УКРАЇНИ! Дві сторінки тексту, прошитих і скріплених печаткою. Пробігаю очима зміст, зупиняюся на рішенні. Позов громадянина задовольнити повністю.

Рішення суду про внесення виборця в реєстр виборців
Рішення суду

Зобов’язати Відділ ведення Державного реєстру виборців виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради внести до Державного реєстру виборців такого-то громадянина. Зобов’язати дільничну виборчу комісію № 531258 територіального виборчого округу № 144 у м. Полтаві внести такого-то громадянина до списку виборців. Рішення суду звернути до негайного виконання.

І все! А хто ж покараний? Ніхто. Слава Богу! Здається, нікого я не зачепив і нікому не завдав клопоту, окрім хіба що собі та працівникам суду.

Та довести рішення суду до відповідачів знову-таки доручають мені. Правильно: а кому воно ще потрібне? Знову — ноги в руки і вперед! Маршрут той самий, що і вчора: спочатку в Шевченківський райвиконком, потім — на виборчу дільницю. В райвиконкомі мене зустрічають, як давнього знайомого. Співчувають: «Ви один такий, що вирішив поборотися за свої права». А потім розкривають «страшну таємницю»: «Зміни в реєстр виборців ми вже внесли. Не чекаючи рішення суду».

«Комп’ютер» у моїй голові починає зависати: для кого ж я тоді старався, навіщо витрачав свій час, завдавав клопоту суддям? Йду до завідувача відділу Ю. Я. Вовченка. Той підтверджує:

— Це рішення суду для Вас, а не для мене. Ви уже внесені до реєстру виборців нашого виборчого округу. Залишайте це рішення, я прийму його до відома.

Виборчій дільниці крім рішення суду потрібна ще заява виборця

Зате на дільниці (в гімназії № 31, де буде відбуватися голосування) від рішення суду не відмовлялися. Але придумали для мене ще одну мороку:

— Напишіть тепер заяву про те, що Ви просите включити Вас до списку виборців!

— Навіщо? — не розумію я. — Хіба вам недостатньо рішення суду? Досить з мене того, що я в двох примірниках писав позовну заяву в суді. Ви не будете виконувати рішення суду без моєї заяви?

— Будемо. Але ж заяву все одно напишіть. Бо… так треба.

волевиявлення на дільниці

Я не став писати більше ніяких заяв. Бо заморився доводити бюрократам очевидні речі. І ніяк не можу збагнути: кому потрібен такий виснажливий «захист» виборчих прав, коли проблема фактично «висмоктана з пальця»? Згоден: є закон, і його треба виконувати. Але навіщо робити ці закони такими недолугими? Навіщо вимотувати виборцям нерви? Ще й залучати до цього «важку артилерію» — суд, наче без суду встановити істину неможливо…

Більше додати нічого. Хіба що згадати: «Да здравствует наш суд, самый гуманный суд в мире!» Цього разу він став на бік простого виборця. А хто ж перешкоджав благородному прагненню виборця здійснити волевиявлення, я так і не зрозумів.

Сергій МИКОЛЕНКО.

Фото автора

106 перегляди(ів)