Наближаються вибори: ЗМІ змінюють власників

Газета «Лохвицький край»

Газета «Лохвицький край» вирізнялася від інших видань району публікацією одночасно різних, часто протилежних точок зору на ту саму подію. І гострою критикою місцевої влади, особливо тих її очільників, які славилися брехнею, корупцією, діяльністю на благо себе та своїх кланів.

Ось кілька фраз із характеристики, яку дав якось «Лохвицькому краю» міський голова Заводського Віталій Сидоренко, який іноді теж зазнавав критики на сторінках видання: «Газета «Лохвицький край» принципово відстоює інтереси громади району. Те, що надається міськрадою або надано чи сказано людьми, друкується без змін, повністю. Безумовно, можуть бути статті різного спрямування та змісту. Але надання права відповіді опонентам і всім, хто має бажання долучитись до обговорення, як то в ЛК, – це справжні принципи демократичності. Які, на жаль, сповідують небагато ЗМІ. Скажу відверто, останнім часом неозброєним оком проглядається те, що ЛК у цьому плані стоїть на кілька щаблів вище інших видань. Зважуючи на все це, просто хочеться потиснути руку перш за все, мабуть, головному редактору».

Статтю про корупцію видалили потай від головного редактора

Від часу виходу першого номера наприкінці 2008 року й до недавнього часу головним редактором «Лохвицького краю» був Олег Лісняк, а засновницею видання – Наталія Щурова. Наприкінці 2019 року вона продала права на газету підприємцеві Сергієві Івахну. 16 січня 2020 року органи юстиції в м. Суми зареєстрували нового власника.

Змінився й формат видання, редакцію перенесли до іншого приміщення. До випуску газети новий власник залучив колишнього (2010–2012 рр.) її працівника Анатолія Бредуна, який одразу став головою редакційної ради.

У 5-му цьогорічному випуску від 30 січня О. Лісняк на першій сторінці розмістив анонс статті Костянтина Іванченка «Міст як символ корупції. Чому на Полтавщині немає Держави» й пообіцяв продовжити її в наступному номері. Приводом для написання статті стала аварія: 19 січня на краю аварійного мосту, проламавши перила, завис бульдозер, який їхав усупереч обмеженню маси на автопоїзді. Автор згадує попередню аварію 2016 року, історію невдалих спроб нинішньої районної влади залучити кошти для ремонту, корупцію на ваговому комплексі, який нібито слугує для захисту мосту і траси Р-60. А також спробу керівництва РДА побудувати греблю-тимчасову переправу і, як припускає автор, отримати чимало вигод.

Газета «Лохвицький край»
На фото: Олег Лісняк.

– 7 лютого я взяв свіжий номер газети, в якій при мені було заверстано продовження статті, – розповів у інтерв’ю для «Панорами Полтавщини» О. Лісняк. – Але виявилося, що її потай від мене зняли з номера! Натомість поставили передруки із сайту «Лохвиця-ньюс», яке фінансує районна рада грошима платників податків. Значна частина публікацій на сайті відображає позицію влади, значна – репости з інших видань, зокрема сайту РДА.

У списку редакційної ради з’явилося двоє людей: Віктор Гіржов та Іван Дудник. Останній керує комунальним підприємством районної ради «Добробут-Сервіс», тож і відстоює позицію влади. Наприклад, він виступає за будівництво біля Заводського сміттєпереробного (точніше, сміттєспалювального) заводу, яке лобіювала РДА. Збудувати завод пропонувало підприємство, яке очолюють некомпетентні люди, їх прозвали дітьми лейтенанта Шмідта, екологічні наслідки «афери віку» непередбачувані.

Моя громадська позиція суперечить позиції нових членів редакційної ради. Після того, як остаточно почув, що стаття про міст опублікована не буде, я вирішив звільнитися. Буду працювати над новим інтернет-проектом, щоб об’єктивно й неупереджено відстоювати інтереси громади.

Опозиційна – не значить незалежна

Чи стане донедавна опозиційна газета «Лохвицький край» провладною, стверджувати зарано. Проте зміна власника дивним чином співпала у часі з наближенням місцевих виборів. Адже про ЗМІ, як і про «електорат», згадують переважно напередодні виборів. Воно й недивно: саме газети, радіо та телебачення є тим потужним інструментом, який формує громадську думку й може забезпечити перемогу або ж, навпаки, провал на виборах.

Останнім часом скрізь по області спостерігається неабияка активність людей, які, вочевидь, балотуватимуться в органи влади. З’являється сила-силенна «громадських активістів» та «патріотів», про яких раніше ніхто й не чув. Хтось раптом із доброго дива починає боротися за екологію або соціальні права ветеранів, про що знімає відео та поширює їх у соцмережах. А хтось звертається до професіоналів і замовляє матеріали про себе, коханих, на телебаченні чи в газетах. У кого більше грошей, той перекуповує вже «розкручені» видання. Цілком імовірно, що слідом за «Лохвицьким краєм» з’являться нові власники й у деяких інших приватних газет.

Газета «Лохвицький край»

І ось тут читачам (читай – майбутнім виборцям) треба бути дуже уважними й не потрапити в добре розставлену пастку. Бо якщо газета активно критикує недоліки влади чи негаразди життя (а їх навкруги чимало), це ще не значить, що вона стоїть на сторожі інтересів простих людей. Поцікавтеся, хто власник видання (або хто стоїть за тим власником), хто видавець. Уся ця інформація має міститися у вихідних даних. Якщо її немає, значить, від вас щось приховують. І цілком імовірно, що вже незабаром «опозиційне» видання почне вихваляти на всі лади конкретну особу, такого собі месію, який після перемоги на виборах докорінно змінить наше з вами злиденне життя.

Згадаймо: усе це ми вже проходили. То чи варто ще раз наступати на ті ж самі граблі?

Принагідно зазначимо, що «Панораму Полтавщини» від інших приватних газет вигідно вирізняє те, що її створили та видають самі журналісти, які для цього зареєстрували ТОВ «Панорама Полтавщини».

Олег ДОЛЕНКО.

Фото: Єлизавета Сачура.