У аварійному дереві знайшли 8 кг меду

гніздо бджіл у Лохвиці

Стільників зі стовбура старої осики вистачило, щоб почастувати усіх працівників комунального підприємства «Лохвиця» та міської служби благоустрою. Самих бджіл, навіть мертвих, робітники не виявили. Гніздо бджіл знайшла бригада підприємця Олександра Шустова, яка на прохання Лохвицької міськради пиляла величезну стару осику по вулиці Преображенській у Лохвиці, на руїнах швейної фабрики. Міськрада вчасно помітила, що дерево може впасти й наробити лиха.

– Добре, що на дерево, де було гніздо бджіл, вчасно звернули увагу, – говорить інженер міської служби благоустрою Микола Бобоня. – Стовбур у середині перетворився на труху, дерево, мабуть, тільки на корі трималося. Ми своєю наявною технікою не змогли б його повалити у правильному напрямку. Тому міськрада найняла підприємця. Хлопці «поклали» дерево так, що воно впало на руїни, не пошкодивши будинків і дротів. Коли розпилювали, виявили «сюрприз» – гніздо бджіл. А бджіл не знайшли, навіть мертвих. Вони кудись поділися, мабуть, давно. Мед був дуже смачний, але із незначним кислуватим і гіркуватим присмаком.

Робітникам пощастило: знайшли гніздо бджіл і 8 кг меду

За 20 м від дерева – спільний двір комунального господарства і служби благоустрою.

– Гніздо бджіл було більше метра в діаметрі, – розводить долоні Олександр, комунальник. – Усі наші працівники ходили мимо і всіх частували стільниками. Це наче свято було.

– Меду було кілограмів 8, – уточнює підприємець Олександр Шустов, господар пилорами біля міськради. – Стільники, які ми не роздали, ледве вмістилися в найбільший пакет із магазину «АТБ». Поваливши дерево, я розпилював його на шматки. Якась інтуїція спрацювала, коли вже націлився пиляти на середині гнізда.

Відступив сантиметрів на 50 вище. Коли допиляв, гніздо бджіл випало. Було десь на 8-метровій висоті. Порожній стовбур у тому місці повністю покритий воском і прополісом. Здивувало мене, що стільники дуже тоненькі, після вижовування меду воску в роті майже не лишається. Бджіл ми знайшли лише кілька штук, хоча все оглянули, знайшли у трусі багато великих личинок жуків рогачів. Я потім пасічникам хвалився, що меду накачав. Адже в них минулий сезон був невдалим, багато бджіл отруїли аграрії.

Біля розпиляного на шматки стовбура ми виявили лише кілька стільників із порожніми чарунками (на фото). В деяких – сліди вирощування личинок. Найімовірніше, бджоли зникли за півроку-рік до виявлення гнізда. Але ніде у трусі та смітті їх не було видно, тому автору довелося звернутися до друга-пасічника із вищою бджолярською освітою та кваліфікацією зооінженера.

– Усі бджоли зненацька можуть полишити гніздо із медом та розплодом лише в разі небезпеки – наприклад, пожежі, – говорить Віктор Юрійович. – За нормальних умов може вилетіти рій, але у гнізді сім’я залишиться. Без сліду може щезнути сім’я, якщо до гнізда внадяться птахи – бджолоїдки, синиці. Якщо синичок дуже багато, вони можуть винищити всіх літаючих бджіл, а ті, що у гнізді, самі не виживають. Тому деякі пасічники вбивають синиць, ставлячи біля льотків мишоловки із салом. Найімовірніше, бджоли померли, і впали вниз у порожній стовбур, перемішалися зі сміттям, їх поїли інші тварини. Охоче живляться мертвими бджолами миші, але, гадаю, вони б і стільники знайшли. А ймовірних причин загибелі – десятки. Наприклад, хвороби, напад шершнів.

Навіть досвідчені пасічники не завжди знаходять гніздо бджіл

Новоутворені рої тікають із пасік частенько і оселяються у дуплах, на горищах тощо. Дуже часто навіть досвідчені бджолярі можуть проходити повз дерево, у якому вони живуть, і не почути гудіння.
Мені й самому одного разу пощастило знайти гніздо бджіл. У студентські роки на канікулах пішов до лісу, щоб пожити 2–3 дні на самоті, перечитати купу книжок і поспілкуватися з природою. Будуючи курінь, я почув гудіння і помітив у старій вербі вузенький отвір, до якого залазили й вилазили бджілки. Вирішив, що сім’я невелика й не надав цьому значення.

Наступного дня до мене завітав Віктор, який саме опановував бджолярську професію. Ми розпили пляшку, а потім я зізнався про знахідку. Віктор одразу виламав прутика, устромив у дупло і вийняв покритим ароматним золотистим медом. Оскільки Віктор мав наступного дня їхати до Києва і ні в кого зі знайомих бензопили не було, ми вирішили рубати вербу. В мене були маленька сокира і кухонний ніж.

гніздо бджіл у Лохвиці
Гніздо бджіл було більше метра в діаметрі

Ми розпалили вогнище, обкурювали дупло, де дуло гніздо бджіл, тліючими віниками зі свіжозламаного американського клена і розширювали отвір. Бджоли виявилися свійської породи і масово не нападали. Якби були дикі, сиділи б ми у річці й дихали через очеретини. За 2 години важкої праці вдалося розширити дупло сантиметрів до 10. Віктор постановив, що добути сім’ю й переселити у вулик не вдасться, а без догляду свійські бджоли навряд виживуть довго. Він просовував у дупло руку з ножем і по шматочку діставав стільники.

Я відповідав за дим, який заспокоював комах, а нам виїдав очі. За весь час мене вжалили всього 3, Віктора 12 разів (удома – ще 2, коли ми, не маючи медогонки, вижимали мед зі стільників руками). По руці фахівця бджоли вільно лазили і жалили лише ті, яких він ненароком притискав.

Моє інтелектуальне усамітнення в лісі із запланованим харчуванням кониками, молюсками та іншими дарами лісу довелося припинити. Великий поліетиленовий мішок зі стільниками, який я брав на випадок дощу, ми несли на палиці – розпухлими руками не могли втримати. Вдома відтиснули понад піввідра меду. Він здавався у сто разів смачнішим за будь-який мед із пасіки. Щоправда, сильно пахнув димом.

«Якби викладачі дізналися, що я так по-варварському знищив сім’ю бджіл, одразу відрахували б із університету», – говорив Віктор, змиваючи мед із рук, що нагадували надуті гумові рукавички.
Наступного разу в тому ж лісі на березі Сули я знову почув гудіння від стовбура. Від захвату аж перебило подих. Але коли заліз на сусіднє дерево і знайшов дупло, побачив там великих і страшних шершнів, а не гніздо бджіл.

Олег ДОЛЕНКО.

Фото автора.

919 перегляди(ів)