Громада Токарів і Заводського борються за закриття цеху з виробництва пелетів

Жителі Токарів і Заводського

Він розповсюджує в радіусі понад кілометр, де живуть люди і протікає річка Артополот, сморід і пил. Уночі під час спеки жителі Токарів і Заводського сплять при зачинених вікнах. Але господар цеху Сергій Грибовод запевняє, що виробництво не потребує спеціальних дозволів, а дозвіл санстанції в нього є, хоча ця установа не існує вже кілька років.

2 липня о 15 годині на територію пелетного цеху прибули комісії з депутатів Заводської міської та Токарівської сільської рад Лохвицького району. 48-річному Сергієві Грибоводу, керівникові підприємства, директорові сільськогосподарського підприємства ВТП «Бізнесконтакт», депутатові Лохвицької районної ради (обраний від «Партії простих людей Сергія Капліна», яка тепер називається Соціал-демократична партія), довелося відповісти на різкі запитання депутатів і активістів.

Громаді Токарів і Заводського господар каже, ніби пил і дим «чужі»

Спілкування періодично переходило в скандал і ледь не перейшло в бійку. Люди оточили Сергія Миколайовича, засипали його запитаннями й перебивали, коли відповідав. Депутати поводилися спокійно, а громадські активісти й прості жителі найближчих вулиць – емоційно. Настільки, що коли Грибовод намагався закурити наступну цигарку, щойно викинувши попередню, ледь не спровокували бійку, намагаючись її відібрати.

Сергій Грибов спілкується з громадою Токарів і Заводськог
Сергій Грибовод (справа) відповідає на питання Сергія Климченка.

Хоча розмова відбувалася під відкритим небом, не в присутності дітей і досить було відійти на крок, щоб не вдихнути диму.

– Відкриваємо вночі вікно – дружина й діти починають задихатися, – говорить громадський активіст Віталій Хоменко. – Задихаємося вже 2 місяці. Я був у тут 4 дні тому, коли ця душогубка диміла на повну потужність. На вулицях Новій і Космонавтів у Токарях люди задраювали вікна, коли спека стояла. Напрям вітру змінився, й пил несе на колишню Комсомольську в Токарях.

– Ви дивилися радянські фільми? – впевнено переводить стрілки Грибовод. – Хороший позитивний фільм починається з того, що містом їздять поливальні машини і змивають пилюку. Сюди пил несе вітер із ґрунтової дороги.

– Зачекайте! – перебиває Хоменко. – Над колишнім цегельним заводом (саме там розташований цех – ред.) місяць стояв туман. Зараз Ви просто зупинили виробництво.

– Дослухайте до кінця, – просить Грибовод.

– Давайте: Авраам родив Ісака, Ісак родив Якова, – знову перебиває Хоменко. Люди регочуть. – Ви порушуєте наше конституційне право на чисте довкілля. Якщо Ви хочете переробляти відходи елеватора, робіть це в іншому місці, а не під носом у Заводського й Токарів.

Сергій Миколайович знову намагається «перевести стрілки», мовляв, його підприємство ні при чому, винні інші

– Переробляючи зернові відходи, ми відправляємо їх у інший регіон, де їх спалюють, – говорить Грибовод. – На відходах елеватора заробляти дуже тяжко і навіть неможливо. Це промислова зона, тут був цегельний завод. Усе в рамках закону. У нас стоїть стандартний вентилятор – такий же, як на елеваторах. Стандартне зерноочисне обладнання не потребує дозволів, у тому числі й від громади. Відпрацьоване повітря я завів на пилозбирач, воно повертається назад на виробництво. Такого поки що в Лохвицькому районі ніхто не зробив. Коли повітря викидає, тут його немає, але воно накриває територію в межах 2–3 кілометрів.

Ми зараз переробляємо 20 т сировини на добу, це відходи, які просто викидали з елеваторів, вони гнили або навіть горіли, отруюючи атмосферу значно дужче. Потужність установки набагато вища, але ми її не використовуємо.

В Україні працюють тисячі подібних установок, але рециркуляцію повітря здійснюємо ми одні. Рециркуляція встановлена близько тижня тому.

Наприклад, пилюка летить із елеваторів, розташованих за кілька кілометрів, із доріг тощо. А із цеху викиди взагалі не йдуть:

– Коли місяць стоїть спека, пил летить не тільки звідси. І смітники горять, ви, як громадськість, могли б поїхати туди і подивитися, що робиться.

На це люди Токарів і Заводського вже не обурюються, а знову вибухають реготом.

– У Вас недавно народилася маленька дитинка. Батьки бажають своїм дітям тільки найкращого. Чи хотіли б Ви, щоб маля і старший син жили тут і дихали тим, що й ми? – запитує активіст Сергій Климченко.

– Я живу за 200 м, – стверджує Грибовод. – Щоб нам було чим дихати, ми й переробляємо відходи з елеватора, які там би спалили.

Пиродного кольору листя не видно під сірим шаром пилюки

Старий занедбаний цегельний заводик стояв без догляду на березі річечки Артополоту між містом Заводським і селом Токарями багато років. Місцеві мешканці називають його також ситроцехом – там і справді у 80-х поряд із цеглою робили ситро, та ще й таке, що з усього району люди приїжджали спеціально, щоб купити не менше ящика одразу.

Цього року жителі Токарів і Заводського помітили, що якісь люди прибирають колись заводські приміщення і встановлюють якесь обладнання. Нанесли сміття в яр віддалік.

Першими забили тривогу Віталій Хоменко та Сергій Климченко. Наприкінці червня Віталій виклав у Фейсбуці низку світлин та відеозаписів. Відзняв свій візит на підприємство, де показав, що робітники працюють у пилюці, надівши медичні маски, пилом укрито все навкруг. У дворі, який межує з колишнім заводом, пилюкою вкрито теж геть усе.

В. Хоменко показує громаді Токарів і Заводського запилюжене листя.
Віталій Хоменко показує громаді Токарів і Заводського запилюжене листя.

Господиня, яка там не живе, а лише використовує двір як дачу, плачеться, що марно засіяла город. Бо природного кольору листя картоплі, буряків, помідорів та інших рослин не видно під сірим шаром пилюки. У куряві – полуниці, сливи, йошта, айва… Хіба може вирости врожай, якщо на рослину не потрапляє світло? Та й якщо виріс уже, відмити зібрані ягоди нереально.

Про виробництво люди знають лише те, що там виготовляють паливні пелети із відходів рослинництва, які постачає елеватор. Який хімічний склад пилюки, наскільки шкідлива вона для здоров’я людей і довкілля – невідомо.

Пилюкою вкрито геть усе

З настанням теплої погоди тривалий час потерпаємо від нестерпного смороду, який приносить димоподібна хмара з колишнього цегельного заводу. Задимленість триває щоночі, з вечора і до світанку. Люди скаржаться на головний біль, алергічні реакції (чхання, нежить, свербіння очей), відсутність можливості відчинити вночі вікно.

Пил від цеху з виробництва пелетів
Пилом укриті рослини в сусідньому дворі.

Оскільки порушуються наші права на безпечне екологічне середовище, звертаємось із проханням вияснити причини незадовільного екологічного стану в нашому мікрорайоні та усунути їх», – пишуть у зверненні до міського голови Заводського 28 жителів будинку №8 по вул. Проектній. Схожне звернення отримала й сільрада Токарів, під зверненнями до Заводської міськради поставили підписи сотні мешканців.

На звернення жителів Токарів і Заводського відреагували одразу

Депутатські комісії візит планували нанести зненацька, коли устаткування працюватиме, дату й час тримали в секреті. Але виявилося, що хтось повідомив Сергія Грибовода. Цех не працював із попереднього дня. Ще й кілька днів накрапав іноді слабенький дощик, був сильний вітер, який поздмухував товсті нашарування пилюки. Віталій Хоменко припускає, що перед візитом гостей господарі ретельно мили територію підприємства й найближчий двір із бака, встановленого на тракторному причепі. Однак на городі було помітно сліди лише ранкового слабенького дощику.

Але й тієї пилюки, що лишилася, вистачило, щоб пред’явити претензії Сергієві Грибоводу. Тим більше, у пилюці всі рослини навіть за сотні метрів, зокрема й біля русла Артополоту. Однозначно, що пил сипався та змивався із дощовою водою й у воду річечки, яка неподалік впадає в Сулу. Яким би не був хімічний склад пилу, він не може не впливати на стан води, водяних організмів і людей, які купаються.

Пил на березі річки Артополоту
Такий самий пил – на березі Артополоту за 200 м.

«У нас понад 230 підписів за закриття цієї вонючки»

Можливо, люди Токарів і Заводського й не висували б одразу вимогу закрити цех. Адже по-суті робиться важлива справа: переробляють відходи й виготовляють паливо, потрібне в Україні. Вимагали б лише встановлення додаткових фільтрів (наприклад, циклону, де пил зволожується й осідає, як радив один із присутніх). Але громаду Токарів і Заводського дратувала впевнена й зухвала поведінка Сергія Грибовода, який не визнає, що підприємство екологічно небезпечне. Йому не давали пояснити що-небудь, постійно перебиваючи, тиснучи емоціями, коли чули щось схоже на брехню.

– Кілька днів тут усе посилено мили із тракторів, але на деякі листочки вода не потрапила, – показує Віталій Хоменко рослини, обліплені сірою пилюкою. – Це – охоронна зона річки Артополот, тут поруч зона відпочинку, люди купаються. В ліс сім’єю третій рік не виходимо, бо загаджено. Відходи горіли на норах борсуків – рідкісних тварин. Станом на сьогодні у нас понад 230 підписів за закриття цієї вонючки. Коли їх збирали, люди Токарів і Заводського пропонували взагалі спалити цех. Але ми намагаємося уникнути соціальної напруги. Розміщуйте свій цех там, де немає людей!

– Тільки почало смердіти, у дитини – ацетон (ацетонурія – авт.), – кричить хтось із натовпу.

Жителів Токарів і Заводського не пустили в цех з виробництва пелетів

Грибовод продовжує екскурсію вже перед дверима цеху. Люди наполягають, щоб їх пустили подивитися, але господар шукає причини, щоб відмовити і погоджується провести іншим разом екскурсію для одного лише Сергія Климченка. Каже, мовляв, усі будуть фотографувати і фільмувати обладнання, викладати в Інтернет. А воно секретне…

Грибов не пускає депутатів Токарів і Заводського до цеху
Грибовод не пускає депутатів до цеху.

Громада Токарів і Заводського просила у Сергія Грибовода показати документи на будівлі та земельну ділянку. Але той лише сказав, що будівлі купив хтось із тим же прізвищем.

Люди також цікавляться, який клей використовується для формування гранул із відходів. Не вірять, коли Сергій Миколайович пояснює, що сировина спресовується під тиском і склеюється за допомогою підігрітого лігніну – речовини, яку разом із целюлозою містять майже всі рослини і яка не є отруйною, небезпечною. Згодом ми почитали про технології виробництва пелет – це справді так.

– У Вас є дозвіл від санстанції? – цікавиться один із чоловіків.

– Конєшно єсть, конєшно, – упевнено відповідає Грибовод.

– Покажіть!

– Шо Ви нам брешете? Санстанції давно немає!

– Руки з кармана вытащи! – кричить літній чоловік. – Ты людей уважай! Тут есть старше тебя! Тут дышать нечем! Мне твоя технология не нужна. Я не хочу дышать твоей гадостью! Выгнать тебя отсюда! То не труба! То карикатура на трубу! Ты шо, такой жадный, шо не мог нормальную трубу поставить?

– Чоловік бреше, має нас за дурних, який смисл його далі слухати, – підсумовує Віталій. – Давайте ще одне звернення напишемо!

Ще одне звернення з проханням перевірити викиди цеху до голови РДА

Люди Токарів і Заводського написали ще одне звернення з проханням дослідити викиди, перевірити законність роботи цеху і посприяти його закриттю. Цього разу – до голови РДА. Особливо сподіваються, що для припинення роботи знайдуться законні підстави навіть раніше, ніж відбудеться експертна оцінка викидів. Адже сумніваються в законності використання землі, випилювання дерев, засмічування території, наявності дозволу на переобладнання і пуск заводу. А викиди… Сьогодні вони можуть бути пилюкою із решток протруєних рослин, завтра – чистих. Чим довше відходи зберігаються, тим більший відсоток хімікатів, якими їх обробляли, розкладається.

Зараз люди Токарів і Заводського чекають реакції місцевих органів влади. А от Грибовод перечікував недовго. Цех почав знову куріти близько 19 години в день відвідин комісіями.

А тим часом погіршення екологічної обстановки, спровокована цим ацетонурія в дітей підштовхує людей, щоб виїжджали на заробітки. Заводське й так постійно пустіє, бо більшість підприємств не працюють, роботи немає, а дим і сморід підганяють додатково…

Річка Артополот в пилюці (Лохвицький р-н)
Річка Артополот.

Віталій Хоменко бореться вже з другим підприємством поспіль. На початку цього року він та інші громадські активісти роз’яснили громаді Заводського непередбачувані наслідки спорудження й діяльності сміттєпереробного заводу, яке підтримувала районна влада. Сотні людей виступили проти, про перспективу будівництва нині майже не згадують.

Громада Токарів і Заводського сподівається на допомогу органів влади.

Сергій НІКОНОВ.

Фото автора

677 перегляди(ів)