В гостях у КРОК-БЕНДа

КРОК-БЕНД

КРОК-БЕНД – рок-гурт один із символів міста Заводського. 27 років тепер уже зрілі чоловіки регулярно збираються на репетиції, створюють музику і тексти, виступають та навіть записуються. А ще як «динозаври» рок-музики у провінції учасники крок-бенду згуртовують навколо себе ветеранів ВІА та гуртів, які існували на території Лохвицького району із 70-х.

У репетиційній кімнаті КРОК-БЕНДУ ми святкуємо День народження барабанщика Михайла Бердника, наймолодшого учасника колективу. За щедрим столом гучно звучить багато тостів, але горілка наливається у малесенькі чарочки, бо музика тут на першому місці. Музиканти з азартом обговорюють свої плани на майбутнє, порівнюють заслухані вже альбоми улюблених гуртів із новенькими. А потім беруться за інструменти і грають. Виконують добре відпрацьовані власні пісні, світові хіти 80-х, імпровізують.

Об’ємний звук викликає ейфорію

У КРОК-БЕНДу – свій неповторний звук, «почерк», який об’єднує стилістично різні пісні. Вони не схожі на творіння якоїсь іншої команди і лише віддалено нагадують то хард-рок 70-х на зразок LED ZEPPELIN і DEEP PURLE, то психоделічний PINK FLOYD, то (швидше за текстами, ніж за музикою) українські ВІА 80-х, то блюзові балади, то енергійні марші… У текстах – щирі почуття й емоції, описи дивовижних життєвих ситуацій, оспівування щирого кохання, вірної дружби, викриття вад сучасного соціуму. Є навіть тексти, присвячені рідному Заводському (написані, коли воно було Червонозаводським), друзям, однокласникам.

Певно, «КРОК-БЕНД» – саме та група, яку треба слухати наживо. Відчуття не йдуть ні в яке порівняння із тими, що виникають при прослуховуванні записів. Об’ємний звук заповнює приміщення, зачаровує, викликає ейфорію.

КРОК_БАНД
Рок-гурт КРОК-БЕНД – один із символів міста Заводського

Музей історії рок-музики

Репетиційна кімната, розташована в Будинку культури №1 (його за традицією називають цукрозаводським) одночасно є музеєм історії рок-музики, фото експонатів і спогади продубльовані в соцмережах. Стіни завішані інструментами, фотографіями, афішами… Десятки ансамблів і рок-груп. Є окремі тематичні куточки. Ось низка фото заводчанина Ігоря Кривчуна, який грав на бас-гітарі у групі «Фестиваль», групах Світлани Лазарєвої, Ігоря Саруханова та інших загальновідомих колективах. У центрі – його гітара «Gibson», її подарувала мама Ігоря. На афіші Ігор та інші музиканти зображені разом із керівником «Фестивалю» Максимом Дунаєвським. Ігор багато допомагав «Крок-бенду» як професійний музикант.

Серед експонатів є старі мікрофони, барабанні палички і пластики, бувала в різних пригодах саморобна електрогітара. Афіші з автографами, динаміки, аудіокасети, історичні грамплатівки, програвачі й магнітофони. На окремих стендах – газетні вирізки про «КРОК-БЕНД», колекція нагород. Усе це створює ностальгійну атмосферу, підштовхує до світлих спогадів.

Рок-гурт КРОК-БЕНД
Рок-гурт КРОК-БЕНД 27 років регулярно збираються на репетиції, створюють музику і тексти, виступають та навіть записуються.

«Перейдете до нас – закупимо апаратуру»

Музиканти КРОК-БЕНДу починали у період всезагальної популярності рок-музики. У 80-х було багато чинників, які спонукали думаючих людей обирати її, а не естраду, попсу чи шансон. Тоді ж у СРСР був і сплеск руху ВІА. Ансамблі були чи не при кожному великому підприємстві та навчальному закладі.

Керівники і профкоми не жалкували грошей на апаратуру й гітари «Урал» чи «Форманта», музиканти правдами й неправдами діставали кращі інструменти виробництва соцкраїн, скопійовані з «фірмових». У Заводському й Лохвиці існували десятки ВІА. Ті з них, хто не лише грав чужі пісні, а і придумував свої, називалися рок-групами. Тоді на танцях не вмикали записи, а грала жива музика. Так починалася і музична кар’єра майбутніх учасників КРОК-БЕНДу. Варто відзначити, що Червонозаводське було робітничим містом, у якому вирувало культурне життя.

Вокаліст КРОК-БЕНД Федір Бердник
Олексій Гришко – бас-гітарист, автор музики й текстів гурту

Вокаліст, гітарист, автор музики й текстів Федір Бердник семикласником почав у шкільному ансамблі «Крылья», пізніше у ВІА «Чибіс» і групі «Талісман», а вже потім, у 1983–1986 роках, – у ансамблі «Карусель» разом із бас-гітаристом, також автором музики й віршів Олексієм Гришком.

Клавішник Сергій Мірошник до служби в армії грав у групі «Альтаїр» при ПТУ-32, був сесійним музикантом у кількох ансамблях. Олексій Гришко школярем починав у клубівському ансамблі «Гороскоп», потім – у «Каруселі». Барабанщик Михайло Бердник із півроку грав у технікумівському ансамблі «Принц».

«КРОК-БЕНД» – група, яку треба слухати вживу

– Зустрілися після служби в армії Льоша, Сергій і я, – згадує Федір Бердник. – Усе ніби і добре, але кожен із нас відчував, що чогось не вистачає. Поговорили й вирішили: треба щось робити. Хто займався музикою, той знає, що це на все життя. Але як, де, чим? У БК цукрозаводу взагалі нічого не було, тож стягнулися інструментами, апаратурою (в кого що було) – і вирішили йти в БК спиртокомбінату. На той час директором там був Микола Маслак, який сказав: «Будь ласка, я вам дам кімнату, працюйте, але до вас цих ВІА було безліч – і всі порозбігалися».

Олексій Гришко - бас-гітарист КРОК_БЕНД
 Федір Бердник – вокаліст, гітарист, автор музики й текстів гурту

– Тож нам запам’ятався на все життя день 3 березня 1993 року, – продовжує Олексій Гришко. – Чудовий, світлий весняний день. Ми привозимо вантажівкою «КрАЗ» (на ньому працював у той час Серьожа, іншої техніки в нас не було) свої нехитрі музичні пожитки до БК спиртокомбінату.

– Почалися наполегливі репетиції вечорами після роботи, – додає Сергій Мірошник. – До нас приєднався ударник В’ячеслав Дроб’язко. Ніхто нам не заважав, але і серйозно не сприймав. Та в нас було велике бажання щось робити, щось творити, і це потім дало свій результат.

У БК спиртокомбінату змінилось керівництво і ми вирішили звідти піти. Звернулись до на той час голови профкому Віталія М’ятенка, а також до директора БК цукрозаводу Олексія Корнієнка. Вони прослухали декілька композицій і сказали: «Хлопці, будете у нас – значить ми їдемо в Київ і купуємо апаратуру». Сталось це, мабуть, тому, що Віталій Олександрович сам у молодості грав у ВІА, а Олексій Павлович музиці віддав усе життя – от і порозумілись.

На той час у нас уже були власні твори, авторами яких були Федя і Льоша, тому ми не дуже злякались, отримавши відразу завдання зробити сольний концерт.

Клавішнік КРОК-БЕНД Сергій Мірошник
Клавішнік КРОК-БЕНД Сергій Мірошник

Пісні рок-ветеранів КРОК-БЕНД слухає молодь

Першим успіхом стало здобуття 1995 року другого місця на обласному фестивалі «Берегиня», де змагалося 23 колективи. Про гурт стала писати преса, до нього почали ставитися серйозно земляки. Щовихідних «Крок-Бенд» десь виступав. Немає в Лохвицькому районі жодного великого чи навіть середнього села, де б не зіграв тоді. А ще – успішні поїздки великими й малими містами Полтавщини, виступи на фестивалях. За барабанами В’ячеслава змінив Михайло Бердник, молодший брат Федора. Із «Крок-Бендом» разом переграли усі видатні музиканти Заводського. Вони й зараз частенько доповнюють дружний колектив вокалістами та вокалістками.

Барабанщик КРОК-БЕНД Михайло Бердник
Барабанщик КРОК-БЕНД Михайло Бердник

Пам’ятаю, вперше бачачи й чуючи КРОК-БЕНД на танцмайданчику літнього дитячого табору «Буревісник», я не вірив, що цей гурт місцевий. Потужний звук, майстерна гра, сильна енергетика… Спортивно-дискотечний майданчик нагадував стадіон, повний фанів. Увесь табір шаленів.

Колектив утримують міцна дружба, традиції. Дружини спокійно відпускають чоловіків на репетиції, знаючи, що улюблену справу вони не проміняють ні на коханок, ні на спиртне. Музиканти записуються як у професійних студіях, так і в репетиційних та концертних умовах. Більша частина альбомів за якістю звучання любительські, але і професійних записів вистачає. Численні прихильники колективу вважають, що якби крок-бендівці полишили основні місця роботи і зайнялися лише музикою, за лічені місяці стали б широко відомими й популярними. Але в кожного – сім’я і робота.

– Звичайно, ми подобаємось не всім, але є люди, не байдужі до нашої творчості, а найбільше радує те, що нами цікавиться і молодь, – вважає Федір. – Трапляються випадки, коли проходиш мимо автомобіля, з динаміків у якому лунають наші пісні, а в салоні знаходяться молоді люди віком 20–25 років.

Гостям довіряють інструменти

У останні роки КРОК-БЕНД часто занурюється в минуле, при цьому доводячи, що не збирається ставати експонатом власного музею. Гурт влаштовує концерти у форматі творчих вечорів, де можна поспілкуватися. Перед піснями звучать історії їх написання, відповіді на питання глядачів.

Так у Заводському МБК №1 проходять зустрічі музикантів рок-гуртів і ВІА «В гостях у КРОК-БЕНДа», «БЕРД-фести» (названі на честь братів Бердників). Інструменти можна брати всім бажаючим і грати чи то сольно, акомпануючи собі, чи то з колишніми колегами, чи то джемувати з незнайомими музикантами. Господарі грають повноцінну програму, до них долучаються друзі, колишні учасники гурту.

Тим часом на великому екрані змінюються переважно чорно-білі кадри. Із них дивляться усміхнені й молоді нинішні ветерани ВІА та рок-груп Лохвиччини. Багато з них і нині продовжують займатися музикою.

Лише цього року такої зустрічі не було. Натомість КРОК-БЕНД випустив три відеокліпи з мало знайомими широкому загалу піснями. Їх разом із численними сучасними й архівними відеозаписами можна подивитися на youtube-каналі «Група Крок Бенд».

Щоправда, цей гурт у першу чергу концертний. Жоден існуючий запис не передає енергетики й оригінального живого звуку. Трапляється, на напівлюбительських записах КРОК-БЕНДу замість живих барабанів звучать синтезаторні, навіть партія бас гітари подекуди зіграна на клавішах (живі інструменти писати складно й дорого). В результаті справжня рок-група звуком трохи нагадує попсу і шансон 90-х. Певно, якби гурт не ставився з недбальством до студійної роботи і випускав свої пісні в якісному вигляді, давно набув би популярності й статусу професійного.

Тож сподіваємося, читачі не пропустять нагоди побувати на концерті КРОК-БЕНДа!

Сергій (Jagger) НІКОНОВ