До сторіччя створення «Ліги порятунку дітей»

«Ліга порятунку дітей»

19 січня 1919 року Полтавським окружним судом було зареєстровано статут «Ліга порятунку дітей».

Справжнім народним лихом серед інших соціальних негараздів викликаних світовою і громадянськими війнами та економічною розрухою (1916-1924 роки) стала дитяча безпритульність. В Україні і в Росії від голоду гинуло тисячі дітей.

Більшовицька влада по-своєму почала вирішувати проблему голоду в Росії. В січні 1918 року до Полтави прибула делегація Московського продовольчого комітету, яка мала виявити запаси продовольства в губернії та організувати його вивезення до «голодуючої півночі». Під тиском московських емісарів Полтавський губвиконком видав наказ, згідно якого селяни мали звозити надлишки хліба і фуражу до розташованих на залізничних станціях зсипних пунктів, з наступним вивозом їх до Росії.

«Ліга порятунку дітей» — благодійна організація демократичної інтелігенції

З метою примусового вилучення хліба, в села губернії були направлені військово-реквізіційні загони і уповноважені продовольчого відділу губвиконкому, що призвело до рішучого спротиву селян. У тому ж році в Україну приїжджає представник Петрограда Емануїл Копп, який розповідає про голод в містах Росії і просить прийняти дітей із Москви та Петрограду в Україні, щоб спасти їх від голодної смерті.

Повсюдно він зустрічав співчуття людей, які сердечно відгукувалися на його прохання. В жовтні 1918 року за активної підтримки В.Короленка в Полтаві була створена громадська організація «Ліга порятунку дітей». В лютому 1919 року «Ліга порятунку дітей» направила 32 вагони з продовольством до Москви, а в березні таку ж кількість вагонів до Петрограду. 22 травня 1919 року Полтава прийняла перший ешелон з Росії -674 дітей та 67 дорослих. Влітку цього ж року в Полтаві вже налічувалося 9300 дітей з Росії.

Для прийому дітей в Полтаві було організовано дитяча колонія в Трибах, на території літніх таборів Кадетського корпусу, в Хрестовоздвиженському монастирі, в приміських дачах заможних людей. У 1920 році Ліга порятунку дітей також організувала дитячий санаторій на 300 ліжок в приміщенні колишнього інституту Шляхетних дівчат, дитячий палац з 9 виробничими майстернями, в будинку колишнього генерал-губернатора, будинок молока, ясла, молочну кухню тощо. Крім Полтави діти розміщалися в Лубенському, Хорольському та Кобеляцькому повітах.

В.Г.Короленко писав: «Селяни не дуже охоче приймали «цих кацапів – совєтських дітей». А як повинен був сприймати це селянин, коли його змушували, без його згоди, в напівголодній родині, приймати й годувати чужих дітей без будь-якої допомоги місцевої влади? Американський письменник Роберт Конквест у книзі «Жатва скорби» розповідає про голод 1920-1922 роки не тільки в Росії, а й в Україні.

Створена у США «Американська адміністративна допомога» (ААД) надала допомогу Росії на суму 46 млн. доларів. В той же час українське голодуюче селянство залишилося без будь-якої допомоги. Більшовицький уряд Москви не тільки не поставив до відома ААД про голод в Україні, але й чинив перепони зв’язкам ААД з Україною. По даним статистики, з 1.081921 року по 1.08 1922 року з України було вивезено 10,6 млн.ц.зерна. І тільки в квітні 1922 року американська допомога надійшла в Україну, і то, як сказав М.Калінін «на найвищій точки голоду», коли тисячі вже помирали і ще тисячі були приречені на смерть.

Ліга порятунку дітей в Полтаві припинила своє існування у 1928 році

О.Несвіцький у своєму Щоденнику за 1921 рік писав: «Говорят, что в Полтаву из поволжских губерний будет перевезено на прокормление до 2500 детей. Имеется в виду обложить каждую десятину земли 5-ю фунтами зерна «на голодающих», а также общим налогом по 15 рублей с десятины». Таким чином, більшовицька влада «знаходила» кошти для «прокормления» дітей на місцях. До кінця осені 1921 року на Полтавщині перебувало 17 тисяч, а до середини 1922 року 36 тисяч дітей, що вважалися біженцями від голоду. Ліга порятунку дітей працювала в Полтаві і після смерті її засновника В.Г.Короленка і тільки у 1928 році припинила своє існування.

Чим же відповіли росіяни, діти яких були врятовані від голодної смерті – штучним голодомором 1933-1934 роках в Україні, політичними репресіями 1930-1938 роках, голодомором 1946-1947 роках. Кореспондент газети «Сільські вісті» у Москві Віктор Бакланов ще у 2005 році, у зв’язку з погіршенням відносин між Росією та Україною надіслав Путіну статтю В.Г.Короленка «На допомогу російським дітям». «Ця стаття , – пише Бакланов, – як і увесь полтавський цикл його публіцистики, вчить усіх нинішніх найголовнішого: як бути і залишатися людьми. З Великої літери Людьми. Як не забувати щире серце України, її добро, яке вона творила іншим народам, ділячись, бувало останнім…Щоправда, немає впевненості, що він її прочитає…».

Чи прочитав Путін статтю невідомо, але відповіддю стала війна розв’язана Росією проти України. І про це повинні пам’ятати українці і в першу чергу кандидати в президенти, які закликають до мирних переговорів з Москвою.

Анатолій Чернов

179 перегляди(ів)