У Лохвиці лікаря Воронського звинувачують у смерті хворого

Лікар Воронський Василь Михайлович

У першій частині цієї статті (Див. ПП: “Лохвичани вважають, що лікар Василь Воронський винен у смерті хворого”) ми переказали розповідь дружини і брата Андрія Шамкала, який, як вони підозрюють, загинув через недбальство лікаря Василя Воронського. Тепер зупинимося на корупції. А також опублікуємо щирі подяки пацієнтів, які змушують дивитися на скарги і звинувачення під іншим кутом.

Просячи лікаря, щоб поклав на лікування у стаціонар, бабуся запитала:

– Що Вам принести?

– Дві «сковороди».

Бабуся купила дві новенькі сковорідки і принесла. Лікар засміявся:

– Та «сковороди» – це ж купюри по 500 гривень!

У Лохвиці часто переповідають цей анекдот і пов’язують його появу із головним лікарем терапевтичного відділення Василем Воронським, до якого кілька років тому приклеїлося спочатку прізвисько «Леся Українка», а потім, коли купівельна спроможність національної валюти зменшилася, і «Григорій Сковорода».

«Не зрозуміти, що він хоче грошей, міг би тільки дурень»

Люди пліткують, буцім пацієнтам, які тицьнули в кишеню халата купюру, лікар Воронський приділяє більше уваги, а до тих, хто не тицьнув нічого, може й не підійти протягом дня. Кажуть, відкрито про бажання отримати гроші не говорить, але натякає.

– Коли мене клали в терапевтичне відділення, саме був ремонт, – розповідає лохвичанка Інна, 32 роки (ім’я змінене). – У мене алергія на багато речовин, у тому числі на будівельну пилюку, яка утворюється при укладанні плитки. На той момент у половині відділення працювали будівельники, а в половині палат лежали хворі.

Я пояснила Василю Михайловичу, що герметично закрити палату неможливо, пилюка просочиться, мені стане ще гірше. І попросила його знайти мені ліжко в іншому місці. Тоді він завів мене в маленьку кімнатку, яку назвав своїм кабінетом. Можливо, і справді у ординаторській відбувався ремонт, але це приміщення точно не було робочим місцем лікаря. Він просто хотів, щоб ми поговорили віч-на-віч без свідків. У кімнатці була вішалка, одяг, але – ніяких документів, паперів, інструментів, які неодмінно бувають на робочому місці лікаря.

Василь Михайлович повторював фрази на зразок: «Давайте якось вирішимо», «Давайте щось придумаємо». Не зрозуміти, що лікар Воронський хоче грошей, міг би тільки дурень. Але я зробила вигляд, що не зрозуміла натяку. Після чергових (уже не гучних тонах) доводів, що мені лягати у палату, куди потрапляє пил, не можна, я розвернулася й пішла до сімейної лікарки. Та мене поклала у денний стаціонар, де я одужала без нудного постійного лежання і пилу.

«Здебільшого винні у корупції самі пацієнти»

Буде несправедливо, пишучи про корумпованість одного лікаря, всі шишки націлити в його бік. Тим паче, за оцінками пацієнтів, рівень корупції в Лохвиці невисокий, якщо порівнювати із медичними закладами великих міст. Принаймні, автор знає мінімум двох лікарів, які після того, як пацієнт тицьне купюру, можуть гнатися за ним по коридору, щоб повернути. Особливо якщо бачать, що пацієнт бідний.

Лікар Воронський Василь Михайлович
Корпус Лохвицької ЦРЛ, у якому розташоване терапевтичне відділення.

Лікарів, які відкрито називають суму, одиниці. Та й трапляється таке тільки тоді, коли пацієнт запитує про це, виписуючись. Кожен може просто проігнорувати цю інформацію, навіть якщо лікар працював для його одужання понад норму, не шкодуючи свого здоров’я. Навіть лікаря, який, за народною оцінкою, найкорумпованіший, люди не критикують, бо вдячні за високий професіоналізм і недоспані ночі. Та й відрізнити хабара від матеріальної подяки досить складно. Чому б і не подякувати грошима, якщо є можливість? Тільки ж після надання допомоги!

– Здебільшого винні в корупції самі пацієнти, – вважає головний лікар Лохвицької ЦРЛ Віктор Бурлей. – Користуючись сумнівною інформацію, розповсюджують плітки про те, що без такої «доплати» ставлення лікарів буде іншим, що вони неякісно виконають роботу. Таким чином привчають до «лівої» оплати і лікарів, які перестають від неї відмовлятися. Варто розвіяти цей міф, і пацієнти зможуть пересвідчитися в тому, що принаймні у нас медична допомога справді безкоштовна.

У деяких країнах доплати лікарям узаконені: пацієнт може заплатити лікарю, який працює у державному закладі і отримує зарплату, гонорар. І гроші той отримає законно, заплативши податки. Ще один шлях – підвищення зарплати медпрацівників. Адже відсутність мотивації до праці при сильному навантаженні на роботі перешкоджає відмові. У нас більшість людей працюють на півтори ставки, щоб заробити на існування.

Звичайно, справжніх корупціонерів можна було б звільнити. Але це неможливо через брак кадрів. Лікарі працюють на півтори-дві ставки не лише через бажання заробити, а і через те, що змушений же хтось виконувати певну роботу.

У 2017 році в Лохвицькій ЦРЛ вакантними вважалися більше 15 ставок лікарів. Працюють лікарі глибоко пенсійного віку. Випускники медичних вишів не бажають їхати до містечка. Хоча з лікарями-випускниками постійно ведеться робота, їм обіцяють якнайкращі умови, житло. Молодих лікарів у Лохвиці можна по пальцях порахувати і їх приваблення коштувало великої праці адміністрації лікарні.

В Лохвиці діє програма районної ради, за якою лікарям купують будинки чи квартири, які орієнтовно після 25 років роботи можна приватизувати безкоштовно, після меншого стажу – викупити за частину вартості. До речі, саме за цією програмою для Василя Михайловича райрада придбала двоповерховий будинок невдовзі після того, як він погодився приїхати із Житомирської області. Було це приблизно 2011 року. Лохвицькі лікарі заздрили, бо житла хотів багато хто, мріяли про молоді кадри, а Воронському на той час уже перевалило за 50.

– Мені просто зв’язує руки брак кадрів, – говорить Віктор Бурлей у відповідь на розповіді про корупцію чи недбальство когось із лікарів.

«Із височенним тиском виписав після двох днів лікування»

Отож, лише те, що лікар Воронський не відмовляється від грошей, цукерок чи коньяку, не може бути підставою для звинувачень. Говорячи про Василя Воронського, пацієнти згадують і неправильне, на їх думку, лікування.

– Я хворіла у квітні минулого року і з підозрою на пневмонію потрапила до Василя Михайловича, – розповідає молода лохвичанка. – Дуже вдячна головній лікарці інфекційного відділення Аллі Вікторівні за те, що забрала мене в своє відділення та витягла на цей світ. У «терапії», як завжди, звинувачують пацієнтів – що пізно кинулися, не виконували всіх настанов лікаря.

У моєму випадку мене звинувачували, що я привезла інфекцію з теплих країн. Від лікування в «терапії» результату не було ніякого, тільки погіршення. Від призначених Воронським антибіотиків мені одразу стало ще гірше, у мене розвинувся токсичний гепатит, я позеленіла, сили не було навіть щоб ходити. Алла Вікторівна відразу відмінила антибіотики, почала чистити печінку. Після 10 днів лікування в «терапії» «витягувала» мене 43 дні.

Лохвичани розповідають про випадки, коли лікар Воронський виписував додому пацієнтів, лікування яких не завершене. Наприклад, після виписки хворого, який живе в селі, де є лише фельдшер, інший лікар завернув його в лікарню. Бо побачив у документах, що в чоловіка цукровий діабет, а ліки йому не призначені. Пацієнта тримали ще тиждень, підібрали йому цукрознижувальні таблетки, експериментуючи й роблячи аналізи. Пацієнт безкоштовно отримав запас таблеток на довгий період.

Одна жінка з села лікувалася у «терапії» три дні. Потім лікар Воронський її виписав. Вона скаржилася іншим медикам, що іще не одужала, має багато симптомів хвороб, зокрема, високий тиск. Звернулася до начмеда, після чого та поговорила з лікарем на високих тонах, пацієнтку він поклав на доліковування.

У виписаного Василем Михайловичем пацієнта інший лікар виявив набряки, викликані серцевою недостатністю, і пневмонію. На момент виписки температура – 39˚С. Довелося лікувати удома.

Якось Василя Михайловича запросили на консультацію до бабусі, яку лікували в хірургічному відділенні. Вона впала, отримала травму, струс мозку. Був початок літа. Лікар оглянувши її, лише пожартував: «Хіба ж зараз слизько?» Бабуся сказала, що закрутилася голова і попросила поміряти тиск, призначити лікування. Той відповів, що тиск може поміряти і медсестра, та й пішов.

Бабуся розплакалася. Медсестра тиск поміряла – виявилося, 240 на 120. Терапевтичне лікування призначили без терапевта, бабусі полегшало. Особливо вона дякувала за те, що обійшлися дешевими, але ефективними ліками.

– Мене лікар Воронський із височенним тиском виписав після двох днів лікування, – говорить лохвичанка пенсійного віку. – Невдовзі удома стало так погано, що лила на голову оцет, не знаючи, що робити. Запросила неофіційно іншого лікаря. Той виміряв тиск – 240 на 120. Він і фахівці «швидкої» мене виходили вже удома. Сказали, я була на межі інсульту.

Низку подібних розповідей можна було б продовжувати, якби не факт: одну із них мені вдалося спростувати. Мені розповіли на умовах анонімності, нібито кілька років тому лікар Воронський виписав відомого в Лохвиці вчителя-пенсіонера Івана Коваля в такому стані, що на ношах додому несли. Чоловік блював, у його крові був дуже високий вміст сечовини і креатиніну. Долікували його вдома інші медики, медсестра ходила робити уколи. Я запитав, чи це так, у Лідії Максимівни, дружини Івана Калениковича. Та повідомила – брехня. І недавно лікар Воронський успішно, докладаючи максимум зусиль, лікував також її сина. За що вона написала у вищі медичні інстанції подяку В. М. Воронському та іншим медикам на двох аркушах і щиро бажає їм усіляких гараздів.

Навіщо лікарю знімати із флаконів ковпачки?

У попередній статті ми обіцяли повернутися до теми призначення лікарями дорожчих за аналоги препаратів і направлення до «саме тих» аптек.

Як на правах анонімності розповідає медпрацівниця, одного дня кілька років тому до багатьох лікарів Лохвицької ЦРЛ підходили представники однієї з аптечних мереж і пропонували співпрацю. Мовляв, виписуйте пацієнтам наш антибіотик, який мінімум удвічі дорожчий за такий самий іншого виробника, збирайте ковпачки від флаконів – і ми вам платитимемо, приміром, 20 грн за ковпачок. Лікарі відмовлялися від такої пропозиції: хіба можна на людях, які хворі й у скруті, наживатися?

Але після того в палатах помітили, як Василь Михайлович перед тим, як медсестра поставить крапельницю, знімає ковпачки. Одна з медсестер відмовилася капати препарат, у якого порушена цілісність упаковки: а раптом відбулася розгерметизація? Після того та медсестра працює в іншому відділенні. А колеги бачили, як лікар іноді виходив із приміщення та сідав ненадовго в якусь машину, звідки виходив задоволеним.

Багато лікарів, якщо отримують презенти, ділять їх на все відділення. А от про Василя Михайловича медсестра, яка працює зараз у іншому відділенні, розповідала так: «Я зайшла в кабінет, щоб узяти історію хвороби пацієнта. А Василь Михайлович питає:

– Ти цукерки любиш?

– Люблю.

І дражнить мене коробкою, яку йому, певно, хтось дав. А потім кладе її у свій портфель. І сміється. Навіщо було так мене принижувати?»

«Щиро дякую лікарю Воронському Василеві Михайловичу за професійне лікування»

Однак, на противагу анонімним розповідям, ми маємо подяки реальних людей. Аркуші з опечатаної скриньки скарг і пропозицій Віктор Бурлей дістав у моїй присутності 9 квітня, дати – від 2017 року й понині. Звісно, дати гарантії, що хтось попри аркушик із печаткою не виймав листи й не видаляв скарги, не можна. Але й підробити такі подяки неможливо. Публікуємо кілька з них скорочено.

Лікар Воронський Василь Михайлович

«Я хочу висловити слова вдячності медичним працівникам терапевтичного відділення і особисто зав. відділенням Василю Михайловичу Воронському. Вже не перший раз я лікуюся в цьому відділенні і завжди потрапляю в руки чуйних, відповідальних професіоналів своєї справи. Свої обов’язки виконує сумлінно старша медсестра. З яким вмінням старші медсестри роблять ін’єкції, ставлять крапельниці, з теплом і розумінням відносяться до хворих! Вправні молодші медсестри підтримують ідеальну чистоту. В їдальню носять смачні страви буфетниці, розносять їжу тяжко хворим. І ніхто з персоналу не кричить, не сердиться, а всі роблять якнайкраще для нашого одужання.

Я вдячна Василю Михайловичу за те, що він намагається провести обстеження на високому рівні і запрошує висококваліфікованих фахівців із інших відділень.

З повагою до всього персоналу й найкращими побажаннями, Н. Дм. Панченко, 20.11.2017»

Лікар Воронський Василь Михайлович

«Щиро дякую за професійне лікування Василю Михайловичу та медсестрам, санітаркам за чуйне, людське відношення до хворих. Зичу міцного здоров’я та довгих років життя.
Микола Олексійович Сова, с. Жабки, 15.11.2017».

«Хочу висловити щиру подяку Василю Михайловичу і всьому персоналу. Низький уклін вам.

Валентина Михайлівна Буало, м. Заводське».

«Щиру вдячність хочемо висловити персоналу терапевтичного відділення, особливо Василю Воронському і кардіологу Людмилі Євтух, головному лікарю Віктору Бурлею. Вони віддають людям свої професійні знання, людяність, теплоту душі, співчуття.

Ольга та Віталій Маєри, с. Романиха, 09.02.2018»
«Дякуємо Василю Воронському і його колективу за добре лікування й повагу до хворої людини. Ще хочемо відзначити медсестру Олену Андріївну Ждан – чуйну та лагідну, усміхнену до людей, сестру від бога.
К. А. Осійчук, Зінаїда Жученко, Наталія Решетило».

Лікар Воронський Василь Михайлович

І нарешті остання почута нами розповідь про лікарів ставить знак оклику під подяками. Старого діда лікувала сімейна лікарка. В нього відмовляли нирки, від рідини тіло набрякало. Призначені ліки не допомагали, ще й медсестра, вводячи ліки у вену, п’ять разів поспіль попадала мимо, в тому місці набрякала гуля, ліки витікали. Медсестра казала, що вена непрохідна, іншої чомусь не шукала.

Рідні попри рішучі відмови всучили лікарці 200 грн, медсестрі – 500 (п’ять разів приходила додому). Коли дідові стало зовсім погано, зателефонували лікарці. Та поцікавилася, на якому цвинтарі діда планують ховати. Рідні викликали «швидку», діда поклали в «терапію». Менш ніж після доби лікування у Василя Михайловича дід став ходити своїми ногами, хоча до того довго не вставав.

23 квітня у Лохвицькій ЦРЛ побувала комісія, яка розслідує причини смерті Андрія Шамкала

Члени комісії опитали всіх причетних медиків, вилучили всі документи, які можуть стосуватися лікування Андрія. Тож закінчення цієї статті з’явиться тільки після оприлюднення результату.
24 квітня, саме коли перша частина цієї статті з’явилася на сайті «ПП», лікар Воронський подав головному лікареві заяву з проханням звільнення, але в будь-якому разі має відпрацювати ще визначений законом термін. Ряд колег категорично проти звільнення і просять Василя Михайловича передумати. Тому що тоді існування терапевтичного відділення буде під загрозою. Там на даний час працює із неповною зайнятістю ще двоє лікарів – і все.

Де взяти лікаря? Усі завантажені. А двоє випускників, які планували приїхати в Лохвицю, передумали. Та й перш ніж ставати головним лікарем терапевтичного відділення, треба набратися досвіду. Ніхто із сімейних лікарів центру ПМСД також не виявляв бажання переходити. Навантаження там велике, робочий день може збільшуватися при потребі не на одну годину.

Тож головному героєві цієї розповіді не пізно проаналізувати свою роботу, зробити висновки і щось змінити, ще частіше радитися із колегами і працювати, на ділі спростовуючи негативну славу. Тим паче, позитивної заслужено набагато більше!

Я ж продовжую чекати дзвінків і листів пацієнтів зі скаргами та подяками. Телефонуйте на 066 510 17 74, краще у 2 половині роб. дня, можна й після 21-ї, пишіть на jaba-kol@ukr.net. Сподіваюся, лікар Воронський Василь Михайлович теж зателефонує, дасть інтерв’ю, розповість про себе, спростує чи підтвердить звинувачення.

Сергій НІКОНОВ.

Далі буде.

Фото автора.

3 774 перегляди(ів)