Лохвицький лікар, якого звинувачують у смерті хворого, тепер працює в кабінеті профоглядів поліклініки

Лохвицький лікар Воронський

Ми повідомляли про несподівану смерть 39-річного Андрія Шамкала в терапевтичному відділенні Лохвицької ЦРЛ. Рідні покійного звинуватили лохвицького лікаря Василя Воронського в недбальстві.( Див. ПП: “У Лохвиці лікаря Воронського звинувачують у смерті хворого” )

Певно, читачі давно чекають закінчення статті й дорікають авторові за затримку. Третю частину я планував опублікувати в травні, але остаточно поставити крапку можна було лише висновком обласної клініко-експертної комісії. Щоб отримати його, знадобилося чимало часу.

Через кілька днів після того, як я надіслав лист-запит на ім’я директора Департаменту охорони здоров’я Полтавської ОДА Віктора Лисака, мені зателефонував головний терапевт ДОЗ Іван Шумейко, дав вичерпні відповіді на всі запитання й пообіцяв надати офіційну остаточну відповідь лише після того, як відбудеться заключне засідання обласної клініко-експертної комісії.

Медики неодноразово мені дорікали, що якби не стаття, лохвицький лікар Василь Михайлович продовжив би працювати, й терапевтичне відділення не залишилося б без завідувача. Але Іван Федорович, який очолював комісію, підтвердив, що саме він натякнув йому: краще залишити посаду.

«Це його помилка, ми її не закриваємо»

«За період роботи мені доводилося розбирати немало звернень, скарг і кляуз, але вперше – звернення, під яким підписалося 376 осіб, – говорить Іван Шумейко. – До нас як до вищої керівної установи звернувся голова Лохвицької районної ради з проханням фахово та неупереджено розслідувати ситуацію. Ми спілкувалися з лікарями й медсестрами, причетними до надання допомоги померлому. І стало зрозуміло, що не все гладко було. Ми зібрали тільки факти, а інтерпретацію їм треба буде давати трішки по-іншому. Наша комісія має один рівень, а юридичні наслідки мають інший, ширший розгляд.

Лохвицька ЦРЛ
Лохвицька ЦРЛ

Єдиним радикальним засобом захисту від грипу є щеплення. На жаль, пацієнт не був щеплений, але це його особиста справа. Можливо, після щеплення вірусне захворювання протікало б по-іншому. Лабораторно наявність вірусу не підтверджена, але клінічно його ознаки було видно, тим більше, перехворіла вся родина.

На жаль, лохвицький лікар помилився з оцінкою стану хворого. Це його помилка, ми її не закриваємо. Лише потім були консультації, допомога колег, але пізно… Недоліків і непрофесіоналізму з боку лікаря ми не заперечуємо. Я запитував Василя Михайловича: скільки разів він бачив таку пневмонію. Відповів, що вперше, що не думав, що так вийде. А лікар повинен думати наперед. Тим більше, 39-річного чоловіка так просто в лікарню не затягнеш, йому справді погано було. Із цього приводу мій учитель Шкляренко казав так: «Краще я пролікую трьох симулянтів, ніж із одним щось трапиться».

2009 року було багато подібних випадків. На жаль, половина пацієнтів із такими пневмоніями не виживає, ми поховали тоді близько 30. Специфіка – нічого не помітно на знімку, не підтверджують аналізи, а людина задихається, у легенях тяжкий запальний процес, який з’являється в термінальній стадії хвороби. На знімках, які робили в останні дні, картина мінялась, як у калейдоскопі.”

Лохвицький лікар помилився з оцінкою стану хворого

“Ми помітили професійність лікаря Марини Ковшик, яка, не бачачи явних симптомів пневмонії, направила пацієнта в стаціонар. Але проблема ще й у тому, що загалом у області не вистачає терапевтів, які могли б повноцінно лікувати. Бо хтось не має достатнього досвіду, хтось – професіоналізму, хтось досягнув пенсійного віку. Ніхто не хоче працювати в складних умовах і з великим навантаженням. Сімейні лікарі переходити в стаціонар не бажають, бо отримують трішечки більшу зарплату й спокійно сплять удома.

Знаю, що Василь Михайлович тяжко пережив ситуацію й тепер навіть боїться йти до тяжкохворих. Після нашої розмови лохвицький лікар написав заяву про звільнення. В терапевтичному відділенні зараз працюють лікар-кардіолог пенсійного віку Людмила Євтух і за сумісництвом сімейний лікар Марина Ковшик. Коли в кінці року доведеться звітувати перед Національною службою здоров’я України й стане відомо, що терапевтичне відділення без фахівця, може виникнути катастрофа.

банер
Цей банер з’явився у травні на стіні Лохвицького районного Будинку культури, де раніше чіпляли непряму рекламу Порошенка. У контексті медичних реалій виглядає як насмішка.

У нас є доручення Міністерства охорони здоров’я провести засідання клініко-експертної комісії й направити йому наші висновки. Щоб робота комісії була якнайфаховішою, залучаємо фахівців Української медичної стоматологічної академії. Також – людей, які підписалися під зверненням. Не виключено, що МОЗ забажає розглянути резонансний випадок на засіданні комісії всеукраїнського рівня.

Стосовно підозр у хабарництві на рівні «хтось комусь щось сказав», «комусь щось здалося» – це не в компетенції медицини, а в правовій площині, нехай люди, які володіють фактами, звертаються до спеціальних служб.

Я вважаю, що Василеві Михайловичу не потрібно було уникати спілкування із пресою. Якби він не зачиняв двері, можливо, було б усе по-іншому. Лохвицький лікар повинен бути відкритою людиною й дивитися в очі».

«На зло вижила»

У перших двох статтях я закликав читачів поділитися своїми скаргами й подяками. На жаль, відгуки отримав лише анонімні. Зате у Фейсбуці є дописи здебільшого реальних людей. Дозволю собі їх вибірково процитувати. Образи на всю лікарню опускаю, бо вважаю: переважна більшість її працівників навпаки, заслуговують подяк.

Людмила Карась: «Цього хабарника потрібно вигнати давно, від нього тільки шкода хворим. Він гроші просить прямим текстом, а коли не даєш, то навіть не дивиться в твою сторону. Випробувала на собі».

Natalia Rubets: «Ми вдячні цьому Лікарю, він врятував мого чоловіка! У нас не брав ні грошей, нічого, ви всі обливаете лікаря гряззю, а якщо щось трапиться, йдете до нього!» (Олег Рубець узимку 2016 року хворів на тяжку форму пневмонії, лікування тривало 3 місяці. «Олег живий завдяки їм, лікарям-реаніматорам В’ячеславу Хоцю і Григорію Карасю та всім медикам, які брали участь у лікуванні, народному депутату, який двічі придбав дорогі ліки, сотням земляків, які допомогли грошима», – писали рідні у місцевій газеті. – Прим. авт.).

Володимир Сьомак: «Це тільки мені здається, що на різних листах подяки почерк співпадає?!»

Люда Мотренко: «Я теж вiдразу це помiтила».

Светлана Аникина-Нарва: «Не місце йому в медицині, він – справжнісінький хабарник і мого чоловіка довів до смерті».

Сергій Сидоренко: «Я не беруся судити, що і як у даному випадку, але я щиро вдячний Василю Михайловичу за неодноразову допомогу при лікуванні моєї мами, і, власне, спасінням її ми зобов’язані йому. До речі, ні про які фінансові преференції не було навіть натяку. Не відаю, кому на руку ганити цю людину».

Скріншоти
Скріншоти коментарів до 1 і 2 частин цієї статті у групі «Лохвиця».

Валентина Дюженко: «Це не лікар, це коновал. Потрапила в лікарню й перша фраза, почута від нього сином – «іди домовляйся про місце на кладовищі». За все лікування ні разу на обході не був. Збивали тиск, а в мене його ніколи не було. Таке відчуття, що треба було виконати план по смертності. На зло вижила. Якщо вийде покарати, я підпишуся першою».

Катя Мироненко: «Тата долікував до того, що якби не звернулися по допомогу в Київ, то було б найгірше, що можна сказать. Сковорідки брав, і не одну, а лікувати не збирався, бо, як він сказав, ми тут вже нічого не зробимо. І говорив особисто він в очі мамі».

І нарешті оцей коментар мене потішив, бо підтверджує, що стаття написана неупереджено.

Альона Федюшко: «Пан Ніконов явно з цим лікарем заодно, дай Бог щоб він до нього ніколи не попадав».

скріншоти
Скріншоти коментарів до 1 і 2 частин цієї статті у групі «Лохвиця».

Лохвицький лікар отримав свій куш і пішов

Один із респондентів вагомо аргументував свою анонімність. І коли з’явився привід ворушити таємниці, розповів чимало шокуючої інформації. Тож цитую, як є.

«Коли Воронський прийшов на роботу, один лише досвідчений лікар запитав: «Як це? Щоб приїхати сюди, що треба було йому запропонувати? І що треба було зробити там, щоб із радістю він поїхав звідти?» А коли вияснилося, що там творив лохвицький лікар, було вже пізно.

Справжніх лікарів із великим серцем, байдужих до вигоди й подяк, серед медиків називають «червонохрестовськими». Зараз таких мало, про одного нині працюючого молодого лікаря маю таку думку: коли приходять пацієнти без направлення і не за його профілем, приймає, не виряджаючи по направлення і не відстовбурчуючи кишеню. Серед лікарів, які були байдужими до подяк, покійні Ярослав Калиняк, Олександр Кириченко,
Іван Калюжка. Їх та багатьох інших ніколи не забудуть пацієнти. Лохвицький лікар Василь Михайлович полюбляв перед пацієнтами натякати: «Я люблю поезію, особливо Лесю Українку». Потім і про любов до Григорія Сковороди говорив, а якщо пацієнт не розумів, сусіди по палаті поз’яснювали натяк.

Один лікар відверто називає суму: «5 тисяч за цю операцію». У одному відділенні є спеціальні медсестри, які підходять до родичів і кажуть, скільки треба заплатити після того чи іншого медичного втручання. А цей брав гроші, ще не зробивши нічого. Дізнався, що в «гінекології» лежить жінка, яка в змозі заплатити. Зробив «візит ввічливості», отримав свій куш і пішов. Ніхто його не направляв і не запрошував.

Лохвицький лікар Воронський Василь Михайлович любив “поезію”, особливо Лесю Українку і Сковороду

Молоді хороші спеціалісти в нас не приживаються. Чи не задумувався хтось, чому в «терапії» брак кадрів? Половина дівчат пішла звідти через пікантні причини. Підійшов до медсестри, погладив по сідниці – і пішов. До декого «залицявся» нахабно. Підійшов до однієї пацієнтки: «Мене до вас направили подивитись». Поклав руки на груди: «Треба послухати серце». Потім виявилося, ніхто його не направляв. Знаю, що двоє молодих жінок, які працювали в «терапії», виїхали на заробітки. І не через гроші. У лікаря мінімум із чотирма були інтрижки.

Я знаю, як у одне з відділень замовляють ліки і половина їх не доходить до пацієнтів. Використовують для лікування не всі, решту повертають до аптеки. Тому раджу рідним, які хочуть бути впевненими, що пацієнт отримає потрібні ліки, мітити їх, щоб у аптеку повернути було неможливо. Наприклад, робити надріз упаковки і блістера таблеток, писати щось чорним маркером поверх штрих-коду на ампулі (флаконі), щоб напис неможливо було видалити. Особливо це стосується дорогих ліків, які коштують 500–600 грн за флакон.

Траплялися випадки, коли рідні купували ліки в інших містах у десятки разів дешевше, ніж вони коштують у нас. Але наші лікарі їх відмовлялися колоти. Один із лікарів, який уже не працює, примудрився навіть опосередковано продавати пацієнтам ліки, які сам купував оптом дешево. Із лікарні він пішов зі скандалом, переставши ділитися додатковим прибутком».

Скарга на роботу лохвицького лікаря обгрунтована

Офіційну відповідь Департаменту охорони здоров’я Полтавської ОДА за підписом заступника директора Ю. В. Курилка мені вислали 18 червня, а отримав її я аж 27 червня. Цитую її, опускаючи пункти, які І. Шумейко розкрив у нашій телефонній розмові.

«Випадок надання медичної допомоги лікарем Воронським В. М. хворому Шамкалу А. Б. розглянутий із наданням клініко-експертної оцінки обласної клініко-експертної комісії. Розгляд проводився із залученням провідних фахівців-експертів департаменту та з участю науковців Української медичної стоматологічної академії – професорів Потяженка Максима Макаровича, Катеренчука Івана Петровича та Казакова Юрія Михайловича. В роботі комісії брали участь головний лікар КМП «Лохвицька ЦРЛ» Бурлей В. В., заступник головного лікаря Лохвицької ЦРЛ з лікувальної роботи Карась Г. Г. Також був запрошений для надання пояснень лохвицький лікар Воронський В. М.
Колективна скарга рідних померлого та небайдужих мешканців м. Лохвиця обґрунтована. В ході розгляду лікарю Воронському В. М. було вказано також на неприпустимість порушення деонтологічних норм поведінки та визнано неправильною його позицію щодо відмови у наданні інтерв’ю, хоча це його особисте право.

Клініко-експертна комісія прийняла до уваги, що на даний час Василь Михайлович звільнився з посади завідувача терапевтичного відділення за власним бажанням. Матеріали розгляду направлені до МОЗ України».

На час написання статті лохвицький лікар Василь Воронський – лікар кабінету профілактичних медичних оглядів у поліклінічному відділенні Лохвицької ЦРЛ. Бере участь у роботі комісій. Кажуть, на новій посаді комусь уже натякав на гроші жестом. Пацієнти з цього приводу згадують фінал байки Леоніда Глібова про щуку.

Сергій НІКОНОВ.

4 301 перегляди(ів)