Млин як символічний бастіон людяності у Кобеляках

День Млина

14 липня на берегах Ворскли увосьме відзначили День Млина – унікальне кобеляцьке свято, де збираються люди, які до болю в серці люблять Кобеляки, Ворсклу, рідну землю, Україну. Колись тут, на Рибалках, на старому, вже не діючому млині, відбувалося фізичне і духовне зростання молоді 60-их років, яку “млинар” киянин Анатолій Хоменко сьогодні назове перспективною (і цей факт довело життя!), виховувалися риси чесності, благородства, вірності у дружбі.

– У зв’язку з відродженням національної самосвідомості у нас з’явилися свята вареників, сала, борщу, галушок. Єдине на Україні Свято День Млина ініціюване у Кобеляках Борисом Попругою. Прогрес змінює наше життя. Ми багато втратили, відколи зник млин. Водяні млини на Україні – це великий пласт нашої побутової культури, і щоб зберегти цю пам’ять, збережімо це свято, – закликав ведучий Анатолій Хоменко.

Неспроста Свято День Млина зародилося саме на кобеляцькій землі. Ця земля виплекала на своїх просторах, у ласкавих водах ворскли не одне покоління талановитих, щедрих душею людей, справжній інтелектуальний і духовний скарб нації.

На жаль, щороку “млинарів” стає все менше. Поіменно назвавши кожного, хто пішов у кращі світи, схилили голови у хвилині мовчання. Минулого року пішов із життя Леонід Гудиря – москвич, працював у промислові палаті СРСР, був виконавчим директором виставок товарів за кордоном, багатьом кобелячанам допоміг у навчанні й житті. Відійшов за обрій Володимир Філоненко – колоритний кобелячанин, добрим, милосердним, безкорисливим згадують його друзі.

Меценат Кобеляцького району та його Почесний громадянин, автор книги “Я люблю тебя, жизнь”, співавтор наукових праць про впровадження новітніх технологій в галузі енергетики Іван Магда:

– Радий, що минув рік, і я знову тут. У роки нашої юності із розваг у нас у Кобеляках був театр. Але млин, його колесо – це місце, де ми розвивалися. Сумую за святом День Млина. Бажаю усім чистого неба, твердої землі і щоб дожили до наступного Млина.

За зізнанням Срібного призера з плавання Токійської олімпіади, кобелячанина Георгія Прокопенка шлях у великий спорт розпочався для нього саме від млина на Ворсклі. Стартував з ворсклянських берегів і гість із Києва, майстер спорту з греко-римської боротьби Костянтин Кот. Млин – це золоте дитинство Віктора Мальцева, колишнього директора Київської дитячо-юнацької спортивної школи та старшого тенера футбольної команди майстрів, який виховав улюбленця українських уболівальників, капітана збірної України з футболу, гравця київського “Динамо” Владислава Ващука.

– Я лазив під скринею млина, це для мене догого варте, – зізнався Віктор Мальцев, – цей млин і Кобеляки дали нам шлях у життя, про це треба пам ‘ятати.

Млинарі добре розуміли, що майбутнє потребує мудрих, умілих, дбайливих, людяних. Тому кожен вибудовував храм своєї душі, працював над власним інтелектуальним та культурним зростанням. Багато з них прокладали дорогу в науку.

– Попруга відкрив двері на філософський факультет Київського університету ім. Т.Г. Шевченка, – сказав Анатолій Хоменко, – потім туди увійшов Гудиря, потім я.

Олег Данилець вступає до Харківського медичного інституту, Анатолій Проскурня – до Дніпропетровського будівельного, Володимир Корецький, Володмир Дзюба – до Київського, а Анатолій Ніколаєнко, Леонід Мальцев – до Харківського політехнічного, Василь Радченко – до Дніпропетровського університету, Тетяна Безкровна – до Донецького університету, Алім Кузьменко – до Орджонікідзовського педінституту, багато інших “млинарів” здобули вищу освіту.

День Млина- традиційний бастіон людяності, гуманності

Слова вдячності адресували присутні на святі День Млина тим “млинарям”, які навчалися, зростали на благо рідного міста і кобелячан, за велінням душі та совісті завжди допомагали і допомагають землякам, дбають про збереження трудових і духовних традицій рідного краю. Вони достойно живуть трударями, є господарями своєї долі. Серед них Борис Попруга, Микола Дмитренко, Анатолій Проскурня, Надія Слісаренко, яку щиро вітали на святі День Млина з днем народження, Антоніна Вовк, Надія Радченко (автор сценарію свята і один з його найактивніших організаторів), Віктор Гела, Володимир Качур (чия труба звучить вже не перший рік на березі Ворскли ностальгійними мелодіями минулих років), Семен Бондаренко, Олександр Вертелецький, Володимир Жубржицький, Валерій Прядко, Галина Сташене, Георгій Чуприна, В’ячеслав Жовтяк, Валерій Москаленко і т.д.

Щорічно приїздять до Кобеляк, на День Млина, свого дитинства наші земляки з далеких країв

День Млина у Кобиляках

Сюди кличе їх рідна земля, батьківська хата, сюди везуть вони своїх дітей і онуків, щоб передати їм цей смак батьківщини, щоб пам’ятали своє коріння. Своє слово про День Млина сказали музикант Зінаїда Довга з Петербурга (“У мене найкращі спогади про Кобеляки, тут дуже добрі люди, щедра річка, я тут душею відпочиваю”); доцент, кандидат наук із Одеси Олександр Басович (“Я онук попа Басовича, виріс на Лісному селищі, потім викладав фізику в Озерах, потім Одеса, Москва… Кобеляки увесь час у серці і душі, кожне літо я тут з вами”), (це він ловить четвертий рік поспіль сомів для млинарської юшки, яку божествено готує Володимир Кухаренко); гостя із Запоріжжя Валентина Андрієвська (“Це справжнє свято нашої душі. Щороку ми тут, і все красивішим стає наше місто. Щасливі, що передаєм цю любов своїм дітям”); Валерій Попов із нових Санжар (вже за традицією прочитав вірш Анатолія Ніколаєнка “Млин”); Микола Зайцев із Дніпра; Тетяна Безкровна із Полтави та інші. Дуже поетично виступив гість із Києва Валерій Руденко: “Пишаюся, що причетний до цього магічного місця. Я плавав тут малим іще без одягу, жив, як в раю Адам і Єва. Спогади дитинства завжди свіжі, яскраві. День Млина – символічний бастіон людяності, гуманності. І хоч зараз замість млинів височать вишки сотового зв’язку, млин залишиться магічним поєднанням сили води, землі, сонця, джерелом життя. Усе в житті перемелеться, погане відсіється, залишиться найкраще.”

Символічним млинарським дарунком став ароматний, ясний, як сонце, пиріг із вишнями, який спекли і вручили гостям свята правнучка перших орендарів млина Луки та Агафії Рибалок Зоя Павленко з донькою. Вони також передали до місцевого музею літератури і мистецтва ім. Олексія Кулика дві тарілки з приданого і весільний рушник доньки орендаторів Євдокії, яка ставала на нього до шлюбу 1910 року.

Приймаючи дари, директорка музею Тетяна Чешко згадала науковця із Кобеляк, кандидата педагогічних наук Євгена Копельця, який разом із вихованцями Полтавського обласного центру туризму і краєзнавства, де він працює керівником гуртків, вивчає млинарство. Цього року робота “Кобеляцькі млини: ретроспектива та культурний слід” зайняла ІІ місце на Міжнародному конкурсі “Традиції народів України, Болгарії і Молдови”. Позаминулого року лауреатом обласного етапу Всеукраїнської експедиції учнівської молоді “Моя батьківщина

– Україна” стала пошукова робота учнівського загону “Еврика” Кобеляцького НВК №1 (керівник Оксана Ярмоленко) під назвою “Вода завжди вабила мене, немов магнітом” присвячена дослідженню життя і спортивних досягнень Георгія Прокопенка, Срібного призера із плавання на олімпіаді 1966 року у Токіо, про що йшлося вище.

Кілька років поспіль “млинарі” співпрацюють із громадськими організаціями “Кобеляцьке земляцтво”, “Краєзнавець” та “Літератор”, яке очолює невтомний Леонід Митько. Рішенням оргкомітету та за сприяння Кобеляцького земляцтва у Києві і особистої організаційної та дизайнерської праці Віктора Мальцева виготовлено пам’ятні медалі, якими було нагороджено найактивніших “млинарів” та кобелячан, які сприяють популяризації та організації проведення Свята Млина. На медалі зображено репродукцію фото млина на Рибалках 1962 року з підписом “Млин на річці Ворскла”. На тильній стороні – віршований текст Анатолія Хоменка: ” На берегах правічної ріки, на хвилях Ворскли плинули роки… Дитинства, юності казкові дні залишились навічно на млині.”

Пам’ятною медаллю та почесною грамотою за збереження традицій рідного краю нагороджено також музей літератури і мистецтва ім. Олексія Кулика і голову міської ради Олександра Копельця. Посмертні нагороди Олегу Данильцю і Аліму Кузьменку отримали їхні діти Аркадій та Олена. Алім Кузьменко був душею компанії на млині: місцевий бард, гуморист, романтик за складом душі. Дружба з ним збагачувала людей чистою і доброю енергетикою. Заслуженого лікаря України, хірурга від Бога, людину щиру і самовіддану медицині Олега Данильця кобелячани ще довго пам’ятатимуть із вдячністю. Його син Аркадій, що прибув на свято, сказав:

– Висловлюю свою щиру повагу громаді за ентузіазм. Рідна земля – магічне місце. Після закінчення інституту батькові пропонували роботу у Ялті, Полтаві, але він повернувся додому і побудував будинок там, де пройшло його дитинство. Дай Бог, щоб люди частіше зустрічалися саме на таких святах, а не тільки на професійних.

Червоною ниткою проходила на святі тема любові до рідної землі. Борис Попруга говорив про збереження чистоти річки і довкілля. Інші – про красу милих серцю Кобеляк.

– Де б ми не були, ми слідкуємо за тим, що відбувається у Кобеляках, – сказав Анатолій Хоменко. – За останні роки місто змінило своє обличчя на краще. Це заслуга його градоначальника Олександра Копельця. Сьогодні ми запросили його на свято, аби подякувати за ті зміни, які ми спостерігаємо. Сподіваємося, що Кобеляки щодня розквітатимуть далі і далі.

Відірвавшись від зустрічі зі своїми однокласниками, Олександр Копелець майже до кінця свята День Млина був із “млинарями”.

– Я вперше тут. Бачу багато людей бальзаківського віку, тож усім здоров’я. Що ми робимо у місті, ви бачите, будемо продовжувати у тому ж дусі. Згадав, що у 2000 році у Рубанах очільник громади продав вітряного млина кінематографу. Чому б нам не зробити у Кобеляках муляж вітряка чи водяного млина? Над цим питанням будемо думати. Дякую за підтримку.

Ухопившись за ідею млина, Анатолій Хоменко запропонував поставити на березі Ворскли красиве молодіжне кафе під назвою “Млин”. Були й інші пропозиції до мера від “млинарів”. Зокрема, розвантажити рух автомобілів по вулиці Михайлівській та встановити по вулиці Шевченка бігборд костоправу Андрієві Касьяну, батькові відомого лікаря Миколи Касьяна.

Щороку “млинарі” збираються на Ворсклі на День Млина за покликом свого серця. Біля води очищаються, стають здоровими, сильними, чистими тілом і душею, вважають вони і прагнуть, щоб їхні традиції продовжила прекрасна кобеляцька молодь. Учасники та гості свята дякують усім, хто прийшов до прадавніх хвиль Ворскли поділитися своїм теплом із земляками. Особливу ж вдячність висловлюють його ініціатору Борису Попрузі, сценаристу Надії Радченко, трубачу Володимиру Качуру, автору-гумористу із Дашківки Олександру Черкаському, виконавиці гуморесок Зінаїді Косенко, беззмінному юшковару Володимиру Кухаренку (і прізвище в тему!), орендару пляжу “Рибалки” Славкові Іванову, а також Олександру Алексенкові та Аркадію Лашкові за звукове оснащення свята.

Олена Лашко спільно із Надією Радченко

211 перегляди(ів)