Чому полтавці втретє обрали Олександра Мамая

22 листопада 2020 року відбувся другий тур виборів Полтавського міського голови. Явка виборців була однією з найнижчих в Україні: трохи вище, ніж 25%. За попередніми результатами близько 52% тих, хто прийшов голосувати, підтримали Олександра Мамая, близько 47% – Сергія Іващенка. Чому полтавці, попри нищівну критику, все ж обрали Олександра Мамая?

Сергій Іващенко на своїй сторінці у Facebook визнав свою поразку та назвав її причини: «розгалужена і доведена система підкупу, цинічний підвіз та обман виборців». Проте на нашу думку є ще одна не менш важлива причина провальної передвиборчої кампанії як Сергія Іващенка, так і багатьох інших кандидатів.

Люди повстали проти технологічного хамства й бруду і обрали Олександра Мамая “назло”

Сила дії, як відомо, дорівнює силі протидії. Цей відомий закон Ньютона, очевидно, спрацьовує і в політиці. Й у виборчих кампаніях теж. Чим більше опоненти поливали брудом свого суперника на майбутніх виборах, колишнього мера Олександра Мамая, тим більше виборцям хотілося піти й проголосувати саме за нього. Назло! Бо те, що робилося Зе-прибічниками (та й іншими кандидатами на посаду міського голови), перейшло всі прийнятні межі суперництва, розумний глузд і елементарні правила пристойності.

Ще 20 років тому така груба й вульгарна пропаганда, як поширення фейкових листівок від імені О. Мамая із закликом «Розширимо Макухівське сміттєзвалище!» можливо, й спрацювала б. Але нині наші виборці вже навчилися «читати поміж рядків» і просто повстали проти технологічного хамства й бруду. Тож опоненти одержали цілком протилежний результат.

Неписані правила коректного проведення передвиборчої агітації говорять: рекламну кампанію слід будувати так, щоб применшити недоліки свого кандидата та акцентувати на його досягненнях і сильних сторонах. При цьому слід уникати приниження та образ конкурентів.

А тепер давайте проаналізуємо передвиборну боротьбу у Полтаві. Здається, що такої брудної агітації, як на цих виборах, ніколи не було.

Один із кандидатів на посаду міського голови через підставних осіб заволодів колись комунальною газетою  і змусив усю редакцію критикувати своїх конкурентів. Журналісти старалися, як могли. «Підпряглися» й депутати міськради з фракції кандидата. «Мочили» всіх конкурентів колективно, не шкодуючи сил, але… безрезультатно. Не досягши успіху, кандидат кинув напризволяще газету (яка в результаті втратила популярність серед читачів та опустилася нижче плінтуса) й тепер не показує носа з-за кордону.
Другий кандидат (точніше, його команда) зробили майже неймовірне, щоб відродити комунальне господарство міста. Про свої досягнення команда постійно нагадувала полтавцям. При цьому кожна стаття в газетах чи на сайтах починалася з того, як було погано раніше, за попереднього мера, і як стало гарно тепер.

Хотіли бути схожими на президента-коміка…

Та чи не найбільше бруду на своїх конкурентів вилила команда С. Іващенка. Сергій Васильович – успішний підприємець, будівельник. Це не якийсь блогер, який нічого в житті не вміє, окрім як теліпати язиком. Своєю працею, розумом, наполегливістю він досяг чимало, і нехай у нього за плечима немає політичного багажу, зате є досвід розбудови успішної компанії, роботи в команді тощо. Ось про це й варто було б розповідати полтавцям. Що ж маємо натомість? Суцільне поливання помиями усіх інших кандидатів. Згадаймо «лялькову виставу», яку влаштував на День міста штаб кандидата. Як не змушувала себе додивитися виставу до кінця, так і не змогла – було вкрай гидко. Половинка, Пітоненко, Папай та інші персонажі один поперед одного виставляли себе дурниками й негідниками. Певно, творці цього «шедевру» не тямилися від сміху та гордості за свою креативність. Мабуть, їм дуже хотілося бути схожими на «95-й квартал» і президента-коміка. Не вийшло.

Але справжнім «зашкваром» стала політична реклама з матюками, яку широко транслювали в Ютубі, соцмережах і т. д. Вона «викриває» О. Мамая, який нібито матюкається. Мій знайомий, який аж ніяк не є прихильником Мамая (навпаки, голосував за В. Зеленського й підтримував «Полтаві – зміни») одразу заявив: «Як Мамай матюкається, я особисто не чув, зате чув рекламу Іващенка. Після цього тричі подумаю, перш ніж голосувати за нього».

Ще одна знайома, 70-річна пенсіонерка, вирішила не брати участі в голосуванні. Та після того, як їй на телефон надійшла SМS про те, що поліція затримуватиме на виборчих дільницях пенсіонерів, які одержали продуктові набори від партії «За майбутнє», знайшла свій паспорт, пішла й проголосувала за О. Ф. Мамая. Нерозумна, скажете? Та ні, просто нерви не витримали: дія дорівнює протидії…

Обрали Олександра Мамая, бо він не “топив” конкурентів

Мені доводилося зустрічатися і з Сергієм Іващенком, і з працівниками його виборчого штабу. І якщо про Сергія Васильовича склалося загалом позитивне враження, то про працівників його штабу – геть протилежне. Дивує, звідки в молодих людей, які закінчили здебільшого полтавські виші й не мають ні належної освіти, ні досвіду, ні знань, стільки амбіцій та впевненості, що вони все на світі знають і роблять правильно? Мимоволі згадується вислів британського філософа, математика й громадського діяча Бертрана Рассела: «Проблема цього світу в тому, що дурні занадто впевнені в собі, а розумні люди сповнені сумнівів».

Не знаю, чи С. Іващенко особисто схвалював технологію поливання брудом конкурентів, чи, може, самоусунувся від цього процесу та повністю довірився малоосвіченим і малодосвідченим працівникам свого штабу, але факт залишається фактом: полтавці не довірили йому посаду міського голови. Певно, вирішили, що людина, яка не має професійної команди й оточує себе нікчемними вискочками, не зможе належним чином керувати об’єднаною територіальною громадою. Не допомогли ні десятки біл-бордів по місту, ні Ютуб, ні інші канали комунікації.

О. Мамай був єдиним кандидатом, який розповідав полтавцям про свої досягнення (як реальні, так і перебільшені) й при цьому не «топив» конкурентів. То чи варто дивуватися, що саме за нього проголосувала більшість виборців?

Зазвичай жоден політичний технолог не визнає свої помилки й «призначає» винними конкурентів, обставини і, звичайно ж, «нерозумних виборців». Тож хотілося б закликати політиків за будь-яких обставин не втрачати порядності та людяності. І вчити фізику: законів Ньютона ніхто не відміняв. Тоді й «нерозумні виборці» враз «порозумнішають».

Зінаїда МАТЯШОВА.