У с. Остап’є місцеві депутати ігнорують думку людей

с. Остап'є Великобагачанського району Полтавської області

Сьогодні вже ні в кого не викликає сумнівів той факт, що децентралізація (тобто передача повноважень та фінансових ресурсів від державних до місцевих органів влади, залучення громадян до управління територіями) – це необхідна для України реформа. Адже там, де керує громада, немає місця корупції: люди гуртом не допустять розбазарювання коштів, роздачі посад, землі чи якихось преференцій купці наближених до керівника осіб. Однак деякі посадовці, проголошуючи на словах підтримку реформи, за звичкою ігнорують думку людей та на свій розсуд вирішують долі цілих населених пунктів. Відтоді, як 2015 року почалася децентралізація на Полтавщині, періодично то тут, то там виникають «гарячі точки», коли люди не погоджуються з нав’язаними їм рішеннями та відстоюють своє право на самовизначення. Останнім часом неспокійно у с. Остап’є Ве­ли­ко­багачанського району.

С. Остап’є: славне минуле й безрадісні перспективи

Колись Остап’є було чималим козацьким містечком із розвинутими ремеслами. У різні часи воно входило до складу Хорольського повіту, Решетилівського й Велико­багачанського районів. Зараз же, незважаючи на славну історію, опинилося на задвірках цивілізації й поступово занепадає. На території села працюють лише кілька дрібних місцевих фермерів і одноосібників, решту землі обробляють сільськогосподарські підприємства з інших населених пунктів (і навіть із сусіднього району).

Не маючи роботи, люди вирощують худобу, птицю або ж вимушено їдуть у великі міста й за кордон. У школі, яка колись налічувала близько півтисячі учнів, зараз залишилося 46 дітей, ще близько 20 відвідують дитсадок. Як бачимо, перспективи в с. Остап’є безрадісні.

с. Остап'є,, Сільський будинок культури
Сільський будинок культури в с. Остап’є, , який суд повернув громаді. Фото автора.

2015 року, коли почався процес децентралізації на Полтавщині, однією з перших виникла Білоцерківська ОТГ. Напередодні Білоцерківська сільрада розіслала пропозиції про об’єднання жителям 10 населених пунктів. Остап’яни входити до складу нової громади відмовилися. Але й створити самостійну спроможну громаду та залучити сусідні населені пункти Остап’є, де не розвиваються економіка, бізнес, теж, на жаль, не змогло.

На місцевих виборах 2015 року Остап’ївським сільським головою був обраний Іван Степанович Гладкий. Ще один «претендент» на цю посаду Сергій Петрович Дурицький раніше вже був головою й показав себе не з кращого боку: його спіймали на хабарі й відкрили кримінальну справу. А напередодні виборів – ще одну (за те, що передав у приватні руки сільський будинок культури в с. Остап’є).

У 2016 році Великобагачанський райсуд визнав посадовця винним у складанні та видачі завідомо неправдивого офіційного документа. За свій злочин Дурицький так і не був покараним, бо минули строки давності. Більше того, зумів переконати депутатів (не знаємо, чи залякував, чи перекуповував, чи діяв якимось іншим чином – це залишається таємницею), щоб вони відмовилися від обрання секретарем виконкому та обрали його. Цю посаду він обіймає й зараз.

Жителям с. Остап’є наполегливо рекомендують приєднатися до Решетилівської ОТГ

– Голова сільради – людина випадкова, повністю підконтрольна Дурицькому, – характеризує ситуацію в Остап’є голова Великобагачанської районної ради Григорій Миколайович Полтавець. – А той cвого часу успішно торгував земелькою, і в нього це непогано виходило, поки за руку не схопили. Обоє втратили авторитет як у селі, так і в районі.

Врахувавши попередній досвід і, певно, зрозумівши, що розпоряджатися активами Остап’я так, як заманеться, вже не вдасться, нове керівництво сільради вийшло з ініціативою приєднатися до Решетилівки.

У тому ж 2015 році сільрада провела опитування, у якому взяли участь 810 осіб. 526 опитаних (майже 65%) висловилися за приєднання до центру сусіднього району. Однак багато жителів села Остап’є припускає, що результати сфабрикували.

С. Дурицький, секретар сільради в с. Остап'є
С. П. Дурицький показує анкету, яку розробила сільрада для нового опитування.

На той час в Україні ще не існувало механізму об’єднання територій різних районів, тож реалізувати наміри не вдалося. А оскільки між с. Остап’є й Решетилівкою розташовані ще кілька населених пунктів, які не бажають входити до складу Решетилівської ОТГ (а перестрибнути через них не можна), то таке об’єднання неможливе й зараз. Голова й секретар сільради радять односельцям покірно чекати наступного року, коли завершиться процес добровільного об’єднання й відповідно до Перспективного плану формування територій громад Полтавської області Остап’є таки увійде до Решетилівської ОТГ.

Але людям набридло дивитися, як життя проходить повз них. Понад півсотні жителів села їздять на роботу в Білоцерківську ОТГ: там функціонує одне з найбільших в Україні молокопереробних підприємств «БіАГР», частина з них працює на молочнотоварному комплексі та в інших структурних відділах ще одного потужного білоцерківського підприємства – ТОВ «Білагро».

Вони на власні очі бачать, яких успіхів за цей час досягла Білоцерківська ОТГ. На території громади (а це 18 населених пунктів) не закритий жодний навчальний заклад, навпаки, всі вони капітально відремонтовані, а там, де бракує учнів, відкрили групи для дошкільнят і створили НВК (школа + дитсадок). Відремонтовані й працюють будинки культури, клуби, медичні заклади, створено центр із надання соціальних послуг, будується новий дитсадок. І цей перелік можна продовжувати й продовжувати. Адже Білоцерківська ОТГ – одна з найуспішніших не лише на Полтавщині, а загалом в Україні: переймати досвід сюди постійно приїжджають делегації з різних областей, відбуваються обласні семінари тощо.

В с. Остап’є купка депутатів ігнорує думку більшості

Тим часом у с. Остап’є хіба що додалося нових проблем. Найгостріша з них – нестача землі. Люди скаржаться на брак сінокосів, пасовищ. Про те, щоб отримати земельну ділянку для обробітку, взагалі не йдеться.

І ось навесні 2018 року остап’яни випадково дізналися, що сільський голова І. С. Гладкий тишком-нишком вирішив передати в оренду стороннім юридичним особам (а не жителям с. Остап’є!!!) шляхом аукціону 1031,08 га земель сільськогосподарського призначення (сінокоси й пасовища). Ця інформація неабияк обурила людей, адже близько 200 селян давно вже подали в сільраду заяви з проханням виділити земельну ділянку й отримали відмову.

– У селі відбулося три сходки й місцевий референдум, на якому 450 остап’ян висловили недовіру Гладкому, – розповідає місцевий активіст Григорій Михайлович Таран. – Це більше, ніж свого часу за нього проголосувало (426 виборців). Але депутати сільської ради с. Остап’є скористалися правовою необізнаністю людей і обдурили їх. Питання про недовіру сільському голові повторно розглянули на сесії сільради, й 9 із 14 депутатів не підтримали його.

– У ст. 79 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» наведено перелік підстав дострокового припинення повноважень голови, – приєднується до розмови дружина Григорія Михайловича Катерина Миколаївна Таран. – Одна з них – рішення місцевого референдуму, ще одна – рішення сесії. Депутати ж заявили, що рішення сесії (тобто купки депутатів) важливіше, ніж рішення й думка всього села!

– Людям увірвався терпець і в березні цього року на зборах за участю сільського голови І. С. Гладкого вони вирішили провести опитування щодо майбутнього села, – інформує депутат сільської ради Григорій Іванович Боцула. – Для цього обрали ініціативну групу, виготовили скриньки для голосування, анкети. Опитування відбулося 17 березня 2019 року, але позачергова сесія сільради 18 березня не визнала його результатів. Певно, депутатам не сподобалося, що із 590 учасників опитування 441 чоловік (75% опитаних і понад 50% усіх виборців) висловилися за приєднання до Білоцерківської ОТГ.

То де ж правда в с. Остап’є?

– Опитування 17 березня незаконне, бо було проведене з численними порушеннями, – коментує події секретар виконкому Остап’ївської сільської ради Сергій Дурицький. – По-перше, не було ніяких підготовчих робіт (яких саме, секретар не уточнює – авт.). По-друге, про його проведення так звана ініціативна група не повідомила керівництво сільради (а як же тоді голова, який брав участь у зборах? – авт.).

Я наполягав, щоб опитування провели вже після виборів Президента (як пов’язані між собою місцевий референдум і вибори Президента, незрозуміло – авт.), але члени ініціативної групи не погодилися. Вони всі лобіюють приєднання до Білоцерківської ОТГ, бо самі або їхні родичі там працюють! Або паї здають ТОВ «Білагро». Тому й агітували людей за Білоцерківку, не гребували залякувати та обманювати стареньких: перегортали анкету, щоб було видно лише рядок на підтримку Білоцерківки, та тикали пальцем, де ставити галочку.

С. Остап’є дуже хоче приєднати сусідня Решетилівська ОТГ

Знаєте, проблема Остап’я в тому, – переходить на особливо довірливий тон мій співрозмовник, – що це, певно, єдине село на Полтавщині, а то і в усій Україні, яке протягом тривалого часу дуже хоче приєднати сусідня ОТГ…

– Ви маєте на увазі Реше­ти­лівську? – так само «довірливо» запитую я.
Сергій Петрович мене не пам’ятає, а я свого часу була на одній зі сходок у с. Остап’є. На ній виступали представники Решетилівської ОТГ і звабливо розписували селянам принади життя в громаді, яка віднедавна має статус міста. Інших аргументів на користь приєднання у них не було. А те, що в тому місті немає потужних підприємств (і відповідно надходжень до бюджету), сором’язливо замовчували.

Власне, ідея створити велетенську (єдину на весь район) Решетилівську ОТГ, яку палко підтримує голова Полтавської облради, уродженець Решетилівки О. Біленький, якраз і базується на тому, щоб приєднати (добровільно, силою чи ще якось) якомога більшу територію й поповнювати бюджет міста за рахунок земельного податку.

с. Остап'є
Секретар Остап’ївської сільради С. П. Дурицький і голова Полтавської облради О. Ю. Біленький обговорюють приєднання села до Решетилівської ОТГ. Фото із сайту Полтавської ОДА.

Мій співрозмовник на мить замовкає, та потім починає розповідати, що Білоцерківська ОТГ не має абсолютно ніякого майбутнього. Це зараз у бюджет надходять багатомільйонні податки, які сплачують ПП «БіАГР», ТОВ «Білагро» та інші підприємства, розташовані на території громади. А якщо раптом уряд змінить податкову політику? Та й загалом Білоцерківська ОТГ неспроможна, адже цього року держава вилучає з її бюджету близько 5 млн грн.

– Але ж це якраз свідчить про надходження до бюджету, які перевищують середній показник по Україні, – заперечую секретареві сільради.

– Ні, – й далі переконує він мене. – Існує спеціальна формула Кабміну, вона дуже складна, тому я не можу її вам пояснити.

Невже секретар сільради с. Остап’є не знає елементарних речей, яким навчають державних службовців?

Пояснимо простою й зрозумілою мовою без «спеціальних формул». Вилучення – це термін, який означає, що заможні громади віддають накопичені власні кошти на підтримку бідніших громад. Справді, Білоцерківська ОТГ віддає свої кошти на підтримку «відстаючих» громад. А от у Решетилівській ОТГ не вилучають жодної копійки, бо їй самій не вистачає власних коштів, тому вона отримує допомогу з держбюджету.

Виходить, Сергій Петрович зі мною не зовсім щирий? І це підтверджує наша подальша розмова. Розповідаючи про ініційований сільським головою земельний аукціон, на якому сторонні особи (а не жителі села Остап’є) отримали в оренду землі сільськогосподарського призначення за ціною 9 тис. грн з гектара. С. Дурицький запевняє, що голова сільради вчинив, як справжній господарник, адже понад 1000 га землі були «нікому непотрібними» (з чим остап’яни категорично не погоджуються), а тепер сільрада с. Остап’є отримуватиме суттєві кошти.

При цьому, стверджує він, ідеться всього лише про 6 земельних ділянок загальною площею 150 га. Отже, селянам цілком вистачить того, що залишилося, для випасання худоби й заготівлі сіна. Йому невтямки, що в розпорядженні редакції є документи Держгеокадастру, де йдеться про 10 ділянок загальною площею близько 500 га, виставлених на аукціон. Крім того, частина земель належить до так званого водного фонду й згідно з чинним законодавством за жодних умов не може надаватися в користування, тож сільський голова І. С. Гладкий (і це визнають у Держгеокадастрі) перевищив свої повноваження.

Тим часом С. П. Дурицький розповідає про численні «порушення» під час опитування. Наприклад, що з однієї скриньки вилучили 80 анкет, і 78 із них були за Білоцерківку. А одна із членів ініціативної групи Тоня Гречка (певно, Антоніна Черненко) змусила літню жінку Надію Іванівну Руденко проголосувати за приєднання до Білоцерківської ОТГ, нагадавши, що взимку сніг на дорогах чистить техніка з Білоцерківки, а не з Решетилівки. Про це його дружині розповіла її дочка Наталія Чичкань. Після розмови із секретарем сільради телефоную Наталії Григорівні.

– Ні, – запевняє вона, – ніхто мою маму ні до чого не примушував. – Це я не змогла її переконати проголосувати за приєднання до Решетилівки. Мама бачить майбутнє села тільки у складі Білоцерківської ОТГ.

От вам чергова «правда» від С. Дурицького!

«Коли поліція поїхала, депутати с. Остап’є вщухли»

Про те, як відбувалося опитування та як намагалися його зірвати деякі депутати сільради, розповідає член ініціативної групи Ганна Іванівна Раківненко:

– Попередньо ми поділили всю територію села на 10 дільниць, а 17 березня зранку, зібравшись у клубі, отримали під підпис анкети. У клуб прийшли й деякі депутати сільради, які заявили, що наші дії незаконні. Та ми на те не зважали, адже нас уповноважила громада. Порахувавши анкети та наклеївши зразок анкети на скриньку (щоб люди бачили, якою вона має бути), вирушили по хатах. Голова сільради Іван Степанович Гладкий викликав поліцію, заявивши, що в селі відбуваються незаконні дії, які можуть вплинути на президентські вибори (хоча як прості селяни, вирішуючи свої місцеві проблеми, можуть зірвати вибори Президента?). Невдовзі приїхало троє патрульних поліцейських: двоє з Багачки, а один (із автоматом) із Полтави. Вони нас опитали й змусили написати пояснення. Та потім, розібравшись, підтвердили, що претензій до нас немає і не може бути, і сказали: йдіть і працюйте.

Коли поліція поїхала з с. Остап’є, депутати трохи вщухли. Ми ходили по людях, просили показати паспорт і пропонували проголосувати в іншій кімнаті. Але були й такі, які не приховували своєї точки зору. Приміром, Козаренко Марія Миколаївна одразу заявила: «Я – за Решетилівку». Я кажу: «Це ваше право, голосуйте, як вважаєте за потрібне». А вона каже: «Оце молодець, прийшла й не агітує». Миколи Володимировича Верхолаба не було вдома, я його трохи почекала, а потім пішла далі. А невдовзі він мене наздогнав велосипедом, щоб проголосувати. І це непоодинокий випадок, адже люди хотіли висловити свою думку, а тут була якраз така нагода.

Увечері ми зібралися в клубі с. Остап’є, розкрили скриньки, перерахували анкети, склали в одну купу, а вже потім стали рахувати голоси. Усе це відбувалося в присутності депутатів Філенка Миколи Григоровича, Козаренка Івана Івановича, Сенчук Наталії Леонідівни, Петренка Олек­сандра Миколайовича та члена виконкому Захаренка Олега Ми­кола­йовича.

– Коли я обходив свою дільницю , депутат Петренко бігав слідом і закликав людей не голосувати, – розповідає член ініціативної групи Г. М. Таран. – Навіть у хати заскакував і залякував людей, навіть ручку з рук виривав. Лякав людей, що якщо приєднаємося до Білоцерківки, то в лікарню везтимуть аж у Миргород і можуть не довезти. Та я все одно обійшов усю дільницю. Секретаря сільради Дурицького та його дружини не було вдома, то я згодом приїхав іще раз. Я знав, що вони голосуватимуть за приєднання до Решетилівки, тобто свідомо додав до Решетилівки два голоси. Ми нікого не оминали, бо для нас важливою була об’єктивна думка.

Замість післямови

Полишаючи Остап’є, заходжу до магазину. Дізнавшись, що я з газети, люди діляться наболілим. Розповідають, що сесія сільради призначила ще одне опитування – на 6 квітня. Тепер працівники сільради відверто змушують людей голосувати за приєднання до Решетилівки й усіляко залякують. Так, Наталія Сенчук, розносячи повідомлення про розмір субсидії, попереджає: проголосуєте за Білоцерківку – не призначимо субсидії.

– Коли громада багато років вимагала від сільських депутатів провести таке опитування, вони категорично не погоджувалися, коли ж люди самі його провели (причому з дотриманням усіх процедур), депутати сполошилися, – коментує події голова Великобагачанської райради Григорій Миколайович Полтавець. – Навіщо ще одне опитування в с. Остап’є – незрозуміло.

Справді, навіщо? Щоб виграти час і переконати (чи залякати) людей голосувати за Решетилівку? Чи підтасувати результати? За такою логікою вибори Президента слід проводити щомісяця (чи навіть щотижня), адже завжди будуть ті, кого не задовольнить волевиявлення людей.

– Вони дорвалися до корита й тепер бояться його втратити, – пояснює дії депутатів Ніна Григорівна Хавер, продавщиця місцевого магазину. – Ось чому й хочуть приєднання до Решетилівки: щоб уберегти свої посади.

– У вас, певно, родичі працюють у Білоцерківці? – запитую Ніну Григорівну, згадавши слова С. П. Дурицького.

– Ні, жодного стосунку до Білоцерківки я не маю, – відповідає жінка. – Але ж у мене є очі. Хочеться хоч на старість пожити по-людському в рідномі селі Остап’є. Тільки вони нам цього не дають…

Зінаїда МАТЯШОВА,

журналістка

2 487 перегляди(ів)