Пенсіонери починають «розмножуватися»: найчисельніше покоління українців виходить на пенсію

пенсійна система

Схоже, помилявся В. І. Ленін, передрікаючи пролетаріату роль гегемона. Де ви бачили зараз той пролетаріат? Нині в Україні 13 млн працюючих, серед них у промисловості трудиться лише 2,4 млн. Зате пенсіонерів у нас 11,3 млн. Саме пенсіонери стають найчисельнішим соціальним прошарком у державі. Пенсійна система в Україні переживає не найкращі часи.

Останній електронний перепис населення показав, що українців 37,3 млн, серед них чи не кожен третій − віком 60 років і старше. У найближчі 30 років українців ставатиме все менше, а частка пенсіонерів неухильно зростатиме.

Причина такої ситуації − демографічна: зараз до пенсійного рубежу підходять люди, народжені в 60-х роках. А період 1960−1990 років характеризувався високою народжуваністю. Потім у зв’язку з економічною кризою вона почала спадати. Так що годувати пенсіонерів, які швидко «розмножуються», буде молодь, якій зараз 20−30 років. Це діти, народжені на зламі тисячоліття. Вони вже виходять на ринок праці, створюють свої сім’ї, народжують дітей. Однак їх у півтора рази менше, ніж людей старшого покоління.

Ринок праці уже відчуває наслідки цього демографічного провалу. Зараз працюючих українців, яким 40 років і більше − 50,3 відсотки. Уявляєте, що буде, якщо їх почнуть відправляти на «заслужений відпочинок»? Хто їх замінить? Молоді пенсіонери можуть реально підірвати інфраструктуру країни, пенсійну, медичну системи…

Демографічна яма − серйозний виклик для пенсійної системи

Як забезпечити кожному пенсіонерові пристойну пенсію? Про «дірку» в Пенсійному фонді «реформатори» почали говорити кілька років тому. І пропонувати способи, як її залатати. Саме під гаслом порятунку ПФ почали в наказовому порядку піднімати мінімальну зарплату (бо з більшої зарплати більші відрахування в ПФ). Працівників нацьковували на тих, хто створив їм робочі місця, впроваджувалися небачені репресії проти бізнесу (переважно малого і найдрібнішого), створювалася ціла державна служба з повноваженнями, гідними сталінського НКВС. Не дай Боже, приватний підприємець на кілька годин (!) пізніше визначеного терміну сплатив ЄСВ, його одразу ж штрафували. А тому, хто хотів заробити собі більшу пенсію, сплачуючи більший податок, перешкоджали, змушуючи платити мінімум: 22% від мінімальної заробітної плати. Хоча в законі чітко написано: не менше від «мінімалки»! Що означають слова «не менше», знають навіть діти: менше не можна, а більше − будь ласка! Та з позиції державницьких інтересів платити підприємцям у ПФ треба чітко мінімум, бо тоді ж доведеться витрачатися на більшу пенсію.

пенсійна система

Тут узагалі треба пояснити, що це за штука в Україні – Пенсійний фонд (ПФ). Якщо розуміти, що ПФ – це така собі «скарбничка», яку наповнюють внесками ті, хто хоче отримувати пенсії після досягнення відповідного віку, то до чого тут держава? Тоді ПФ повинен бути відділений від держави. Але ж і держава тоді не повинна змушувати громадян робити внески, люди самі мають бути зацікавлені в забезпеченні себе на старості. Та очевидно, держава вважає громадян дурниками, які не думають про своє майбутнє, а мудрі державні службовці про них піклуються.

Однак «внесок», який сплачується під загрозою штрафу − це вже не добровільний внесок, це податок. Як стверджує експерт Володимир Дубровський, такий податок на працю економічно невиправданий. Суспільство зацікавлене в зайнятості, а цей податок «карає» за створення робочих місць і виплату легальної зарплати. Крім того, він збирається з тієї ж бази, що й прибутковий податок.

Традиційна пенсійна система була запроваджена в індустріально розвинених країнах у кінці ХІХ століття і ґрунтувалася на «пірамідальній» демографічній структурі тогочасного суспільства. Кожне наступне покоління було чисельнішим за попереднє завдяки великій народжуваності й невисокій тривалості життя людей похилого віку. Створилася класична фінансова піраміда, коли забезпечення доходу відбувалося за рахунок постійного залучення грошей від нових учасників. Зібрані гроші не інвестувалися, а лише розподілялися, йшли від нових учасників до старих вкладників. Молоді чекали свого часу, щоб стати старими вкладниками і отримати гроші за рахунок внесків новіших учасників.

Така піраміда була вперше запроваджена у 1889 році канцлером Німеччини Отто фон Бісмарком. Вона припускала, що притік нових учасників буде зростати безкінечно, виходячи із тези, що люди завжди матимуть дітей.

Начебто сенс у цьому є. Але тут важливі не діти самі по собі, а співвідношення кількості дітей до кількості людей похилого віку. Проблеми починаються тоді, коли кількість нових учасників є занадто малою і їхніх внесків не вистачає для виплат. Тоді у системі виникають дефіцити і вона стає банкрутом.

Коли була запроваджена пенсійна система в Україні

В Україні така солідарна пенсійна система для робітників і службовців була запроваджена у 1956 році, а для колгоспників – у 1964 році. Тоді промисловість розвивалася стрімкими темпами, а структура суспільства характеризувалася високою народжуваністю й переважаючою чисельністю молодших поколінь.

Це були суто добровільні внески в пенсійні каси, до яких держава тоді жодного стосунку не мала. Отже, і примушувати людей віддавати чесно зароблені гроші не було кому. Люди несли у ПФ свої гроші, тому що розраховували отримати у вигляді пенсії більше, ніж вклали протягом трудового стажу. І небезпідставно!

Це було можливо, допоки мережа пенсійних фондів росла і розширювалася, а кожне наступне покоління було більшим і багатшим від попереднього в кілька разів. Але як будь-якій піраміді, їй в якийсь момент прийшов кінець: приплив нових учасників (робітників) припинився: населення почало скорочуватися, внески перестали себе окупати. Однак дати всій системі впасти означало залишити без засобів до існування тих, хто сам заробити вже не міг.

пенсійна система

Зрозуміло, цього жоден уряд допустити не міг, і держава кинулася рятувати пенсійну систему. Не придумавши нічого кращого, вона зробила ці внески обов’язковими, тобто перетворила в податок на працю. Потім почала збільшувати ці примусові внески, а зараз пропонує скоротити час перебування на пенсії, збільшивши пенсійний вік.

Чому в Україні збанкрутувала пенсійна система

«В Україні солідарна пенсійна система збанкрутувала, вона не може себе утримувати, і уряд, будучи гарантом, узяв її собі на забезпечення. Але це означає тільки те, що як пенсійна система вона не працює», – стверджує Володимир Дубровський.

Абсурдно високі ставки податків призвели до тіньових зарплат, а спроби підняти пенсійний вік виявилися невдалими. Тим більше, що для чоловіків він впритул наблизився до середньої тривалості життя. В Україні чоловіки живуть у середньому 67 років, жінки − 77 років. За такої статистики підвищувати час виходу на пенсію для чоловіків до 65 років, як у Європі, уряд навряд чи наважиться. (Для порівняння: в країнах ЄС чоловіки живуть у середньому 78 років, жінки − 84).

пенсійна система

Як варіант забезпечення усіх майбутніх пенсіонерів пенсіями з’явився новий законопроект, який може зобов’язати українців відкладати собі на старість. Якщо його ухвалять депутати, то громадяни України повинні будуть відраховувати додаткові внески із зарплати на «другу пенсію». Цікаво, що кожен вирішуватиме сам, яким буде розмір таких внесків, але всі працевлаштовані українці будуть зобов’язані накопичувати собі гроші на старість. Керувати нашими заощадженнями буде недержавний фонд або будь-яка компанія з управління активами. Українці зможуть змінювати розпорядника, але не частіше двох разів на рік. Мінімальна сума таких списань становить один відсоток від заробітної плати. А роботодавцям доведеться платити мінімум два відсотки.

Хто буде задіяний у цьому накопичувальному пенсійному забезпеченні? За версією творців законопроекту − всі українці, а в разі передчасної смерті власника всі заощадження людини отримуватимуть спадкоємці. Очікується, що законопроект депутати ухвалять до кінця 2020 року, а з 2021 року він почне діяти.

Пенсійна система повністю залежить від нині працюючих

Пенсіонери як «гегемон» нинішнього суспільства змусять перебудовуватися й медицину. У літніх людей набагато вищі потреби в медичних послугах. З’явиться великий запит на тривалий догляд, паліативну медичну допомогу:

«Однозначно, згодом виникне попит на комплексний догляд за людьми похилого віку, які не зможуть приготувати собі поїсти, прибрати в будинку. Тому буде потреба в соціальному догляді, щоб людина могла гідно жити, а не бути безпорадними», – говорить Павло Ковтонюк, заступник міністра охорони здоров’я в 2016−2019 рр.

Та як би там не було, життя сучасних і майбутніх пенсіонерів в Україні напряму залежить від тих, хто нині працює. Якщо люди працюватимуть нелегально, в тіні, не сплачуватимуть податки, то старше покоління без власних заощаджень приречене жити на мізер, який їм можуть забезпечити платники податків.

І, мабуть, не лише демографію треба винуватити в наших бідах. Демографія, звичайно, несприятливо позначається на пенсійних виплатах. Але не це головне. У світі є країни з населенням, де пенсіонерів більше, ніж в Україні. Наприклад, в Японії дуже низька народжуваність, але велика тривалість життя. Однак там працює економіка, яка й забезпечує літніх людей. Українці ж працюють або на мінімалку, або неповний робочий день, або нелегально, одержуючи зарплату в конвертах. Або взагалі виїжджають за кордон. За останні 10 років з України виїхало та не повернулося близько 4 мільйонів українців! Це ті потенційні працівники, які мали б забезпечувати нашим пенсіонерам пристойну старість. Натомість вони наповнювали бюджети інших країн, «годували» закордонних пенсіонерів. Де ж обіцяний український прорив, де нові робочі місця, де інвестори? Де робота для молоді?

Сергій МИКОЛЕНКО.

40 перегляди(ів)