Місія ОБСЄ в Україні тримає на контролі факт погроз на адресу полтавської журналістки

погрози на адресу полтавської журналістки

Цей інцидент трапився ще 24 кві­т­ня 2018 року. Того дня в Миргородському міськрайонному суді слухалася справа за звинуваченням у хуліганстві підприємця, захисника України, патріота Олега Кавуна («ПП» інформувала про це: “Суд залишив Олега Кавуна на волі”). Я приїхала на засідання і прямо в будівлі миргородської Феміди отримала погрози на свою адресу.

Перед будівлею стояли прихильники О. Кавуна з плакатами, які ніскільки не заперечували проти того, що я їх фотографую, А за рогом суду купчилося з півтора десятка чоловіків, які, як мені сказали, налаштовані категорично проти Олега.

Я підійшла ближче й упізнала працівників Миргородського районного комунального підприємства «Щит Миргородщини», які майже в повному складі прийшли на суд замість того, щоб бути на роботі. Та й «щитовці» мене знали, бо ще у 2017 році мала «приємність» з ними познайомитися на сесії Миргородської райради, де громадськість порушувала питання про ліквідацію цієї парамілітарної структури – КП «Щит Миргородщини». (Див. ПП: “Миргородська РДА засвідчила. що “кришує” “Щит Миргородщини”?,)

Я вирішила для репортажу сфотографувати і їх. Але реакція на звичну роботу журналіста була неадекватною. Директор КП Сергій Осипов почав показувати непристойні знаки, а його заступник Віктор Костенко кинувся до мене, щоб вихопити фотоапарат. (Див. ПП: “Знадобилося два місяці, аби добитися того, що поліція мала зробити за добу”)

Щит Миргородщини
Директор КП “Щит Миргородщини” Сергій Осипов показує непристойні знаки

Пізніше, у перерві судового засідання, у розмові з головою Гро­мад­ської ради при Миргородській РДА Володимиром Марцинковським Віктор Костенко висловив погрози фізичної розправи на мою адресу. Це чула і я, і Олег Кавун.

Відтоді їздити в Миргород на судові засідання стало для мене звичною справою. Бо миргородські поліцейські не захотіли вносити до Єдиного реєстру досудових розслідувань мою заяву про погрози та перешкоджання журналістській діяльності. Тільки через суд вдалося добитися порушення кримінального провадження. Однак слід­чий Миргородського райвідділу Національної поліції, старший лейтенант Максим Бєдов двічі закривав кримінальне провадження, порушене за ч.1 ст.171 Кримінального кодексу України. І двічі, 2 жовтня 2018 року та 24 січня 2019 року, Миргородський міськрайонний суд скасовував його постанови, зобов’язуючи продовжити розслідування злочину проти журналіста.

Фактом погрози на адресу полтавського журналіста цікавиться місія ОБСЄ в Україні

Адже вільна преса є однією з найважливіших підвалин, на яких базується демократичне суспільство, й закривати журналістам рота в той чи інший спосіб неприпустимо. Правоохоронці знають, що ОБСЄ тримає цей випадок на контролі, але це ніскільки їх не бентежить.

За майже три місяці після відновлення досудового розслідування М. Бєдов не вдарив, як кажуть, палець об палець, і 22 грудня 2018 року знову закрив провадження. Тільки цього разу як підставу для закриття справи слідчий послався на те, що свідки нібито не бажають… брати участь у відтворенні подій.

Однак у справі є тільки заява Віктора Костенка про його «небажання». І чому М. Бєдов не застосував до нього дозволених у такому випадку примусових заходів?

У мене є своє пояснення, чому при великих зарплатнях поліцейських (у порівнянні з пересічними громадянами, з кишень яких їм ті зарплати й платять), вони не виконують своїх прямих посадових обов’язків; чому склавши присягу на вірність народу України, насправді захищають інтереси тих, хто при владі чи при великих грошах.

Справа в тому, що в останні роки в країні з’явилися так звані приватні армії мерів чи голів райдержадміністрацій. Вони зазвичай існують як комунальні підприємства (тобто ще й за бюджетні кошти) і творять повний «беспредел», про що вже не один раз порушувалося питання у Верховній Раді.

Чи будуть притягнені до відповідальності винні в погрозах журналісту?

Якщо говорити про КП «Щит Миргородщини», то це – приватна армія голови Миргородської РДА Юрія Коваленка, створена, за його словами, для вирішення питань не­юридичним шляхом. Про це я неодноразово говорила і з трибуни Миргородської райради, й писала у журналістських розслідуваннях.

Тож чи може влада допустити саму думку про притягнення до кримінальної відповідальності своїх «опричників»?! Питання риторичне, чи не так?

24 січня суддя Миргородського міськ­райсуду Олександр Городів­ський у своїй ухвалі про скасування постанови М. Бє­дова про закриття провадження знову «натовк носом» горе-слідчого: що робити під час розслідування для встановлення істини.

Та чи врахує офіцер поліції вердикт суду вдруге? Чи вкотре спрямує свій час і зусилля на те, щоб «відмазати» винних від покарання й знову влаштує «футбол»: слідчий закриває справу, суд – відкриває?

Людмила СТЕЛЬМАХ (Кучеренко),

президент правозахисної організації «Полтавський медіа

124 перегляди(ів)