Як пенсіонер перетворився з боржника в кредитора ТОВ «Полтавагаз збут»

Ця історія – про те, як полтавський пенсіонер не погодився з боргом, який виставило йому ТОВ «Полтавагаз збут», та вирішив довести свою правоту. І в результаті перетворився з боржника на… кредитора.

Найдисциплінованіші платники комунальних послуг, як відомо, – пенсіонери. Вони швидше відмовлять собі у чомусь смачненькому, а останню заначку віддадуть у рахунок сплати за газ, водопостачання або електрику. Щоразу дістаючи з поштових скриньок та боязко заглядаючи в листи-рахунки від водоканалу, «Полтавагазу» або енергозбуту, літні люди приречено зітхають і одразу ж спішать до найближчого банку, щоб якнайшвидше погасити ті суми, які нарахували їм монополісти. Щоб не бути «должними»! Так виховала їх радянська система: «раньше думай о Родине, а потом о себе!» Хоча, якщо розібратися, до чого тут батьківщина і держава? Всі комунальні структури давно стали приватними…

Та як би там не було, припис «борг» для багатьох наших пенсіонерів звучить як кінець світу. «Як це так, мати борг! – міркують вони. – Це ж, по-перше, ганьба, а по-друге, не приведи Господи, з’являться судові виконавці, і якщо квартиру не відберуть, то майно опишуть точно».Тож уявіть собі, який стрес отримав 79-річний пенсіонер Віктор Артемович, коли одержав «листа щастя» від «Полтавагаз збуту», з якого довідався, що в його квартирі хочуть обрізати газ, бо за ним числиться борг у сумі 1113,18 грн.

Для необізнаних нагадаємо, що з липня 2015 року новим постачальником природного газу для населення стало ТОВ «Полтавагаз збут». Раніше постачальником газу було ПАТ «Полтавагаз», але тепер воно відмовилося від цієї функції й здійснює лише розподіл і транспортування природного газу споживачам. Тобто «Полтавагазу» ми платимо «за трубу» (тобто за доставку газу), а «Полтавагаз збуту» – безпосередньо за продукт, який іде цією трубою. У разі, якщо споживач заборгував за спожите паливо, молодший брат («Полтавагаз збут») дає вказівку своєму старшому братові («Полтавагазу») перекрити трубу. Повідомляючи, звичайно, про це й невдаху-споживача.

Не погодився з боргом, який «навісив» «Полтавагаз збут»

Саме за таким сценарієм і почали розгортатися події навколо безневинного споживача газу, пенсіонера Віктора Артемовича. Чому безневинного, спитаєте ви? Тому що насправді він хоч і вважався споживачем, але не спожив того газу й на копійку, бо шість років, як не жив у своїй квартирі. Його квартира в Полтаві з 2014 року стояла пусткою, газовий вентиль на кухні був перекритий, лічильник завмер на позначці 17 куб. м, а сам пенсіонер разом із дружиною мешкали у своєму приватному будинку в тихому й мальовничому селі неподалік від Полтави. При цьому шість років поспіль чоловік акуратно, день у день передавав покази лічильника в абонентську службу. Більше того, за транспортування газу, яким не користується, Віктор Артемович справно платив «Полтавагазу» 11,40 грн щомісяця.

Тому одержавши таке серйозне попередження, пенсіонер не повірив своїм очам. Як таке може бути?! Став телефонувати за всіма вказаними телефонами, доводячи, що ніякого боргу в нього не може бути апріорі, та відповідь скрізь була однакова: «У нас комп’ютер видає борг! Ви не вірите комп’ютеру? Краще заплатіть «по-хорошому». Бо як обріжемо, будете платити ще й за підключення»!

– Я телефонував у всі інстанції тиждень чи два – безрезультатно, як об стінку горохом, – розповідає Віктор Артемович. – Тоді вирішив подзвонити Юрієві Бублику, екс-депутатові Верховної Ради, ми з ним у гарних стосунках… Вибачився, що турбую, виклав коротко йому ситуацію. Він відповів, що зараз дуже зайнятий, але через годину мені зателефонує. І справді, через годину зателефонував, вислухав і каже, що хвилин через 40 мені передзвонить один високий начальник (не буду називати прізвище) із «Полтавагаз збуту». І допоможе у вирішенні мого питання.

Через деякий час Віктор Артемович уже спілкувався телефоном з «високим начальником» із ТОВ «Полтавагаз збут», який особисто до нього подзвонив. Та начальству, ясна річ, завжди ніколи, тож розмова була короткою: начальник переадресував Віктора Артемовича до відповідальної особи, яка може щось більш-менш зрозуміле пояснити з цього приводу. Так, через «десяті руки» Віктор Артемович домігся, щоб у «Полтавагаз збуті» його уважно вислухали і дали пораду, як діяти у такому випадку. Спеціаліст довго клацав у комп’ютері й нарешті видав пенсіонерові: «Не бачу я тут ніякого боргу за вашим рахунком». А далі просто по-людські сказав: «Не хочеться мені вплутуватися в це діло. Тут стільки усіляких чвар у нас відбувається – голова кругом іде! Але щоб Вам не вештатися по тих чергах у абонентській службі, краще зробіть так: викличте до себе контролера, який обслуговує Ваш район, ось його телефон. Нехай він сфотографує Ваш лічильник і передасть дані в систему обліку.

Симпатична Марина допомогти не змогла

На другий день Віктор Артемович зранку приїхав із села в свою полтавську квартиру чекати контролера з ТОВ «Полтавагаз збут». Контролером виявилася симпатична молодиця на ім’я Марина. Віктор Артемович, дарма що поважного віку, чоловік іще нівроку, тож не міг утриматися, щоб не запропонувати дамі надійну чоловічу руку для страховки. З молодечою бравадою й гумором пенсіонер розповідає:

– Красива така дівка, я підтримував її за талію, коли вона злізла на табуретку, щоб сфотографувати мій лічильник – він на кухні висить високо під стелею. Кажу їй: «Не дай Бог, впадете з табуретки, – буде травма при виконанні робочого завдання! Де Вас можна потримати?». А вона мені: «Щоб руки були не дуже високо, але й не низько»…

Після цього Віктору Артемовичу довелося бути джентльменом до кінця: відвозити своїм авто Марину на Леваду. Він уже не рахував спаленого бензину на поїздку від села до Полтави, а потім по місту й назад, адже Марина обіцяла вже завтра поставити в цьому питанні крапку.

Наступного дня чоловік зранку телефонував Марині, й та одразу поспішила його заспокоїти: «Радійте, Вікторе Артемовичу. Питання вирішене позитивно. У вас борг не 1113 грн, а всього 200 грн!»

Однак відповідь збентежила пенсіонера: звідки ж узялося 200 гривень, якщо шість років лічильник не рушав з місця? На це питання Марина відповісти не змогла й порадила звертатися з усіма документами на вулицю Шевченка, у Центр обслуговування споживачів ТОВ «Полтавагаз збут». Отже, «наша пісня гарна й нова, починаймо її знову»: проблема знову зависла у повітрі…

Віктора Артемовича такий поворот справи зачепив за живе. Свого часу він працював на відповідальних посадах у Східно-Українській геологорозвідувальній експедиції, бував на Півночі, в Заполяр’ї, багато чого бачив на своєму віку й не звик просто так здаватися.

– У мене терпець увірвався, – веде далі мій співрозмовник. – Я вирішив принципово нікуди не ходити. Зателефонував на гарячу лінію Кабінету Міністрів. Хвилин 10 довелося чекати, поки мене з’єднали зі спеціалістом. Я йому все пояснив, співрозмовник виявився дуже культурною, розумною людиною. Обіцяв ґрунтовно вивчити питання і надіслати мені письмову відповідь на адресу мого проживання у селі.

Борг, який виставив «Полтавагаз збут», «розсмоктався» до мінус 66

Через кілька тижнів пенсіонер і справді одержав листа від Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), із сектора Полтавської області. На трьох сторінках друкованого тексту пенсіонерові пояснювали всі нормативні нюанси взаємодії Оператора ГРМ зі споживачами, після чого слідувала фраза, яка «вбила» нашого героя наповал:
«За поясненнями, наданими ТОВ «Полтавагаз збут» з урахуванням переданих об’ємів газового лічильника 17 м. куб. рахується переплата в сумі 66,00 грн, що підтверджується наданою Постачальником карткою абонента по особовому рахунку № 250413.

Отакої! Виходить, не він як Споживач завинив Постачальнику кругленьку суму, а навпаки, Постачальник в особі «Полтавагаз збут» має борг перед Віктором Артемовичем у розмірі 66 гривень!

Вибачень, звичайно, у листі не було. Швидше навпаки: як докір на адресу Споживача, який, мовляв, завдав Постачальнику стільки клопоту, звучало останнє речення:
«…для уникнення непорозумінь у майбутньому щодо порядку визначення обсягу природного газу та нарахувань за надані послуги з газопостачання, рекомендуємо споживачеві щомісяця знімати фактичні показання лічильника газу станом на 01 число місяця та протягом 5 діб (до 05 числа включно) надавати їх до АТ «Полтавагаз» зручним для нього способом».

– А я що робив? – обурюється Віктор Артемович. – Та в мене це вже як у ритуал увійшло: 1-2 числа кожного місяця я виходжу зі свого будинку на вулицю (там кращий зв’язок), сідаю в своєму «офісі» (у бесідці), розкладаю квитанції і телефоном передаю дані лічильників за газ і за електроенергію. Буває, понад годину витрачаю, щоб дочекатися зв’язку з оператором. А у «Водоканал» передаю дані 24-25 числа кожного місяця. І вже шість років, як я передаю по газу однакову цифру: 00017 кубів. І щоразу оператор уточнює: нічого не змінилося? Нічого!… Буває, сусідка з Полтави мені телефонує, що приходила контролер з «Полтавагазу» знімати покази лічильника, просила передзвонити, залишила телефон. Я тоді їй персонально телефоную і повідомляю ті самі покази лічильника: 00017 м. куб.

Отже, борг із 1113 гривень несподівано для самого «боржника» перетворився в переплату у 66 грн. Віктора Артемовича розібрала цікавість: звідки ж взялася ця переплата і чи можна її зарахувати, скажімо, як плату за газ у сільському будинку, де він проживає?

– Цілий тиждень я сидів на телефоні, дзвонив куди тільки можна, ніхто мені не міг пояснити, звідки взялася ця переплата. Так само, як недавно не могли пояснити, звідки в мене борг, посилаючись на комп’ютер, так само й тепер кивали на техніку: в комп’ютері висвічується така цифра, і все!

– Я, мабуть, якийсь дурний чоловік, – продовжує Віктор Артемович. – Не заспокоюся, поки не розберуся, звідки й куди ідуть гроші, скільки й за що в мене заплачено. Я всі квитанції підклеюю в розрахункові книжки, цих книжок у мене назбиралося за десятки років папок зо двадцять – ціла шафа!

Віктор Артемович почав піднімати свій архів. І сидячи на свіжому повітрі в бесідці, яку сам колись змайстрував, як Ленін у Розливі, на пеньках, що слугували йому за столики, гортав кожну книжечку, аналізуючи свої проплати. Прогортав сторінку за сторінкою розрахункову книжку за минулий рік, потім за 2018-й, далі взявся за 2017-й… І коли дійшов до 2014-го – знайшов таки, де сталася переплата!

Повернути переплату «Полтавагаз збут» не погоджується

– Це було 2014 року. Ми тоді платили за газ за нормою споживання: 33 грн в місяць на 1 людину (в квартирі була прописана лише моя дружина). А 2 лютого 2014 року я поставив на газ лічильник. Але автоматично заплатив за лютий і березень не за лічильником, а за нормою споживання. А лічильник з того часу не крутився, бо газ ми вже не витрачали. Так і з’явилася переплата 66 грн. Я знайшов причину їхнього, по-суті, боргу, а вони – не знайшли! Це кіно і німці! – сміється пенсіонер. І додає:

– Нехай це зі мною трапилося, я ще можу за себе постояти, добитися справедливості. А уявіть, якби на моєму місці опинилася якась неграмотна бабуся? Та вона б останні гроші віддала, щоб тільки не відключали газ!

До речі, повертати Віктору Артемовичу переплачені гроші ніхто не збирається. Їх обіцяють зарахувати як оплату за спожитий газ, коли лічильник почне крутитися. До того часу гроші так і висітимуть на його особовому рахунку. Та чоловік не збирається в найближчий час повернутися на проживання в Полтаву.

– А якщо я раптом помру? – «дістає» працівників ТОВ «Полтавагаз збут» настирний пенсіонер.

– То вони залишаться на вашому рахунку, ніхто вам їх не поверне, – відповідають на тому кінці дроту.

– Ну, якщо ви мені должні, переведіть ці гроші на інший рахунок, наприклад, на той, за яким я плачу за споживання газу в селі.

– Не можна, це різні рахунки.

– Але ж газ той самий, і постачальник той самий – «Полтавагаз збут». Яка різниця, в якому місці я «смокчу» той газ?

– Все одно не можна!

…Не будемо з’ясовувати, хто правий у цій історії, а хто винуватий. Тим більше, що записана вона зі слів рядового споживача. Хоча й підтверджена реальними документами. Але ми певні: подібних історій – сотні. Тож нехай цей випадок буде лише прикладом того, як наполегливість у відстоюванні власних інтересів може іноді заощадити ваші гроші. І давайте будемо пильними, оплачуючи комуналку: адже на те й щука в річці, щоб карась не дрімав!

Сергій МИКОЛЕНКО.

На фото:Віктор Артемович у своєму «робочому кабінеті»;лист-відповідь із НКРЕП, де сказано, що боргу немає. Фото автора