Полтавщина космічна

космонавти

Міжнародний день авіації і космонавтики, який світова спільнота відзначає 12 квітня, у обласному центрі заслужено вважають міським святом, адже за підрахунками місцевих краєзнавців, понад сто полтавців зробили особистий вагомий внесок у розвиток космічної галузі. Чим назавжди уславили Полтавщину і закарбували свої імена у багатостраждальну й повчальну історію підкорення людиною Всесвіту.

В багатьох куточках Полтави й сьогодні можна зустріти нагадування, пов’язані з освоєнням нашими земляками космічного простору. А багатосторінкова біографія міста на Ворсклі тісно переплетена з іменами тих, хто у різні роки торував шлях до зірок. Приміром, у списку Почесних громадян Полтави значиться імя радянського космонавта, українця за походженням, Павла Поповича.

Орбіта пам’яті

космонавти
Експонати музею авіації та космонавтики

В місті активно діє секція ветеранів Байконуру, де згуртувалися полтавці – військові та цивільні, котрі у різні роки працювали або служили на легендарному космодромі, звідки у космос полетіла перша людина. У Полтаві проживають батьки космонавта Муси Манарова, є у обласному центрі і вулиця, названа на честь першого радянського космонавта Юрія Гагаріна тощо.

А головним місцем в Полтаві, де зберігаються всі згадки про космічне минуле обласного центру, став музей авіації та космонавтики, котрий складає потужну конкуренцію давно визнаним музеям такого профілю. У Полтавському музеї авіації і космонавтики, який було відкрито 2001 року, зібрані унікальні експонати, які розповідають про становлення й розвиток космонавтики, чому не в останню чергу сприяли вихідці з полтавської землі.

Космонавти
Експонати музею авіації та космонавтики

Музей розташований в ошатному двоповерховому будинку на Першотравневому проспекті, який милує око полтавців і гостей обласного центру своїми класичними архітектурними формами початку ХІХ століття. Майже щодня сюди навідуються екскурсанти з різних областей – Київської, Сумської, Харківської, Дніпропетровської… І кількість бажаючих на власні очі роздивитися унікальні «космічні» експонати музею постійно збільшується.

Сьогодні у фондах музею виставлено понад чотири тисячі експонатів – зразки авіаційної й космічної техніки, особисті речі й документи відомих дослідників Всесвіту й тих, хто розробляв теорію міжпланетних сполучень, стояв у витоків вітчизняної авіації та ракетної техніки. Крім того, в архівному фонді музею зберігається ще понад 10 тисяч унікальних документів, фото й відео матеріалів, чимало з яких становлять значну історичну цінність.

Працівники музею не приховують, що їх часто запитують про те, чому саме в Полтаві створено такий музей? Невже місто на Ворсклі насправді настільки міцно пов’язане з космічною та авіаційною галуззю, що такий музей варто було відкривати саме тут?

У відповідь вам назвуть прізвища радянських космонавтів – Г. Берегового, О. Леонова, В. Аксьонова, А. Левченка, П. Климука, М. Манарова, П. Поповича – чиї долі пов’язані з Полтавою та Полтавщиною. У Полтаві й нині пам’ятають імена розробника першого ранцевого парашута Г. Котельникова, засновника Полтавського аеродрому М. Комарницького, відомого полярного льотчика С. Леваневського тощо. Після такої інформації, як правило, зникають останні сумніви щодо зв’язку полтавців космічною тематикою.

«Подією, яка підштовхнула полтавську владу до ідеї створити музей авіації і космонавтики, стало прагнення увічнити пам’ять нашого відомого земляка Юрія Кондратюка – одного з теоретиків космонавтики, – говорить нинішній директор музею Андрій Пушкарев. – 1981 року академік В. Глушко написав листа керівникам Полтавщини з проханням створити в Полтаві, де народився й жив Ю. Кондратюк, меморіальний музей його імені. Але потому збігло ще кілька років, перш ніж було дозволено створити такий музей. Правда, не Ю. Кондратюка, а авіації й космонавтики. Але свого видатного земляка ми таки не забули: у музеї відведено спеціальну залу, де виставлені документи й речі, які розповідають про Ю. Кондратюка \ О. Шаргея \. Його ім’я присвоєно Полтавському національному технічному університету, поряд із музеєм встановлено погруддя теоретику космічних польотів…».

Космонавти
Експонат музею авіації та космонавтики: набір продуктів для космонавтів

Експозиції музею розповідають про вчених, конструкторів, спеціалістів, чиє життя пов’язане з Полтавщиною і які зробили неоціненний внесок у аерокосмічну науку і техніку від ХVІІІ століття до сьогодення. Серед них – О. Засядько, О. Кованько, Г. Котельников, Ю. Кондратюк, Ю. Побєдоносцев, В. Челомей, Ю. Кисенко та ще чимало інших. Тут можна побачити експонати, які розповідають про Полтаву, яка увійшла в історію авіації як місто, де розташований військовий аеродром. 1944 року там базувалися американські літаки в рамках спільної бойової операції союзників «Френтик». Півстоліття в обласному центрі дислокувався штаб 13 гвардійської авіаційної дивізії та два полки важкої бомбардувальної авіації. Про що розповідають стенди з історії Полтавського авіаз’єднання та численні експонати, які передали музею військові авіатори…

Полтава – друга батьківщина академіка В.М. Челомея

Космонавти
В.М. Челомей

Є у музеї зала, експонати якої розповідають про видатного земляка полтавців Володимира Миколайовича Челомея – академіка Академії наук СРСР, керівника радянських космічних програм, генерального конструктора авіаційної та космічної техніки, в КБ якого було розроблено та виготовлено крилаті ракети 10ХН, ракету-носій «Протон», за допомогою якої відправили у Всесвіт апарати серії «Зонд», «Луна», «Венера», «Марс», «Вега», а також орбітальні станції «Мир», «Салют», штучні супутники Землі серій «Політ» і «Космос», орбітальні станції «Салют-3» і «Салют-5». В.М. Челомею належить ідея й реалізація транспортного орбітального корабля багаторазового використання. Спір щодо періоду, коли він сформувався як особистість, й досі ведуть між собою і Київ і Полтава. У столиці В.М. Челомей закінчував школу, автомобільний технікум та став студентом авіаційного факультету Київського політехнічного інституту. При цьому сам вчений вважав Полтаву своєю «другою» Батьківщиною.

У так званій «челомеєвській» залі музею, де відтворено обстановку службового кабінету академіка, багато експонатів розповідають про дитячі роки майбутнього вченого, які він провів у Полтаві. Сюди його привезла із маленького польського містечка Сідлець, де 30 червня 1914 року народився майбутній керівник космічних програм СРСР, його матір Івга Хомівна. У Полтаві проживали її родичі. Отже, дорогу у дорослий світ В.М. Челомей почав торувати саме з Полтави, де він провів дванадцять років.

1962 року В.М. Челомей в своїй автобіографії вказав, що У Полтаві його матір працювала вчителькою Полтавського міського училища, працівницею Полтавської міської управи, тощо. Сам В.М. Челомей до 1926 року навчався в Полтавській десятій семирічній трудовій школі, яка в той час містилася в будівлі № 4 по вул. Луначарського. Нині на будівлі школи можна побачити меморіальну дошку, яка засвідчує, що поміж її іменитих учнів був і академік В.М. Челомей.

Космонавти
Кабінет В.М. Челомея

Співробітники музею відтворили робоче місце вченого, використовуючи речі із його домашнього кабінету та з кабінету на підприємстві в місті Реутов, що в Росії. У кабінеті вченого стоїть стіл, за яким працював наш видатний земляк. На ньому покладені аркуші рукописів, креслення В.М. Челомея.

Унікальним серед експонатів вважають схему перспективної ракети, в конструкції якої вирішувалося питання подолання акустичного бар’єру, що було актуальним для ракет-носіїв зі стартовою масою 2000-3500 т. На столі вченого також лежить офіційний бланк ЦКБ, два телефонних апарати (1950-х рр.), настільний годинник, міні-компас, дерев’яна рамка з двома сімейними світлинами ( приблизно 1912-1913 рр.), ніж для розрізування паперу, канцелярські приладдя…

У Полтаві проживає людина, яка кілька років разом працювала з академіком В.М. Челомеєм. Це – Ольга Йосипівна Окара, вчений секретар ЦКБ, яким він керував, член-кореспондент Російської Академії космонавтики. Вона й нині дуже високо цінує ділові та людські якості не тільки свого колишнього керівника, але й земляка, адже Полтава стала для них обох рідним містом.

Про внесок В. М. Челомея у розвиток ракетно-космічної техніки, зазначає О.Й. Окара, заговорили лише після його смерті у грудні 1984 року. А до того вчений був засекреченою людиною – генеральним конструктором КБ, від якого залежав геостратегічний баланс двох наддержав – СРСР та США. Незадовго до своєї кончини Володимир Миколайович казав, що «наздоганяти та переганяти – хибний шлях…

«Я тоді вперше почула від нього, що в подібних ситуаціях необхідно шукати асисеметричні рішення, – згадує О. Окара. – Мова – про проекти «УР-700» – «ЛК-700», «Протон» – ЛКС», які могли стати достойним асиметричною відповіддю американській Місячній програмі і «Шатлу», над чим багато років працювало КБ В.М. Челомея…».

Розробкою парашута зайнявся… актор

У Полтавському музеї авіації і космонавтики є експозиція, яка розповідає про людину, чиє імя пов’язують з винаходом пристрою, який вже багато десятиліть рятує життя не лише авіаторам, але забезпечує посадку космічних апаратів.

Космонавти
Винахід Г.Є. Котельникова – перший авіаційний ранцевий парашут

Біографія цієї людини так само тісно пов’язана з Полтавою, і де сьогодні є про неї згадка не лише в музеї, але й встановлено меморіальну дошку. Мова про Гліба Євгеновича Котельникова, якого знають у всьому світі як винахідника першого авіаційного ранцевого парашута. І, хоча, Г.Є. Котельников народився у Петербурзі 1872 року, але у його біографії є і «полтавська» сторінка, бо життя винахідника пов’язане з містом на Ворсклі десятилітнім періодом.

Ранцевий авіаційний парашут, який вигадав Г.Є. Котельников – професійний актор драматичної трупи петербурзького Народного дому, з’явився у роки, коли актор жив у місті на Неві. Але дослідники його життєвого шляху вважають, що цей винахід зобов’язаний своєю появою і полтавському періоду в його біографії: саме тут були закладені основи, на яких сформувався світогляд майбутнього винахідника та діяча мистецтв.

Дід майбутнього винахідника Григорій Васильович Котельников після закінчення Харківського університету оселився у Полтаві, де викладав математику в Петровському кадетському корпусі й фізику в інституті шляхетних панянок. Батько Г.Є. Котельникова – Євген Григорович, полтавець з народження. Його дружиною стала донька полтавського художника Івана Кіндратовича Зайцева, Катерина.

Дід винахідника по материнській лінії працював учителем малювання та креслення в Петровському кадетському корпусі. До речі, він відкрив у Полтаві один з перших фото салонів. Батько Г.Є Котельникова за станом здоров’я 1889 року із родиною повертається з Петербургу до Полтави, де одержує місце керівника акцизними зборами в Полтавській губернії. Родина Котельникових оселяється у будинку акцизного відомства, який зберігся й до нині. Утім, судилося прожити на батьківщині Євгену Григоровичу Котельникову недовго: у грудні 1889 року він раптово помирає. Упокоївся статський радник на Полтавському християнському цвинтарі.

В Полтаві Гліб Котельников, після того, як туди переїхали його батьки, навчався разом із молодшим братом у першій чоловічій гімназії. Після екстерном закінчив Полтавський Петровський корпус для дітей дворян і почав службу вільнонайманим у 33-му Єлецькому піхотному полку. 1899 року майбутній винахідник парашута побрався з дочкою полтавського художника В.В. Волкова, Юлією.

Наприкінці 1890-х – початку 1900 років Гліб Котельников обіймає посаду в Полтавському губернському акцизному управлінні. Державна служба тяготила чиновника. Г.Є. Котельникова приваблював театр. В Полтаві він спробує себе в амплуа актора трупи «Народної аудиторії імені М.В. Гоголя». Першими ролями були образи Чичикова із «Мертвих душ», Кречинського у комедії О.В. Сухово-Коблина «Весілля Кречинського».

1910 року Г. Котельников став свідком трагедії, яка розігралася на аеродромі за Кам’яним островом у Петербурзі, де на очах сотень глядачів один із аеропланів на висоті 400 метрів буквально розвалився у повітрі, і льотчик – капітан Л. Мациевич каменем полетів униз… От тоді 38-річний актор Г. Котельников замислився над створенням пристрою, який міг би рятувати життя авіаторам. Правда, на той час парашут уже існував. 1874 року француз Луї Себастьян Ленорман запропонував конструкцію повністю розкритого парашута, купол якого був натягнутий на жорстокі спиці. У розкритому стані парашут підвішували під аеростат або повітряну кулю. Стрибали з таким парашутом повітряні акробати. Авіатори вважали його ненадійним і літали, піддаючи себе смертельній небезпеці, без парашута, який з розкритим куполом неможливо було прилаштувати на літак.

Актор і відставний поручик Г.Є. Котельников вирішив винайти парашут, який можна було б брати з собою в політ авіаторам. На думку винахідника, рятувальний парашут мав завжди находитися разом з пілотом. Для цього найбільше підходив заплічний ранець. Увесь 1911 рік Г.Є Котельников присвятив розробці рятувального пристрою. На створення першого у світі авіаційного ранцевого парашута Г.Є. Котельникову знадобилося біля 10 місяців.

«1910 року, – писав він у своїх записках, – я тільки обмірковував, як зробити легкий парашут, і складав різні модельки, поки, нарешті, виготовив модель, котру випробував у 1911 році».
Після багатократних успішних випробувань парашута в одну десяту натуральної величини, винахідник звернувся до Головного інженерного управління Військового відомства і одержав першу відмову. Великий князь Олексій Михайлович – шеф військової авіації, заявив, що льотчики будуть за першої ліпшої нагоди прислуговуватися парашутом, і не будуть берегти авіаційну техніку.

Урешті решт, свій винахід Г.Є. Котельников запатентував у Франції. 20 березня 1912 року йому видали патент на «Рятувальний апарат для авіаторів с парашутом автоматичної дії». Винахід отримав назву РК-1 (Російський Котельникова – перша модель). У нагоді новинка актора з полтавськими коренями, стала авіаторам уже незабаром. Почалася Перша світова війна і парашути Котельникова зарекомендували себе найкращим образом…

За ініціативою співробітників Полтавського музею авіації й космонавтики, які доклали багато зусиль, щоб повернути ім’я Г.Є. Котельникова на батьківщину його предків і у місто, де він сам жив, рішенням Полтавської міської ради в обласному центрі 1999 року було встановлено на честь конструктора меморіальну дошку на будинку, де проживала родина Котельникових (нині вул. Соборна – авт.).

Олександр Брусенський

Для збільшення зображення –
натисніть на фото

249 перегляди(ів)