Адвокат Юрій Моторний: «Держава Україна не стільки опікується людьми, які отримали статус «потерпілий», як кришує злочинців»

Наше життя так влаштоване, що для комфортного співіснування в соціумі кожній людині потрібні чіткі й зрозумілі правила, за якими вона може взаємодіяти з іншими людьми та організаційними структурами. Суспільство (а особливо той, хто отримав статус «потерпілий») потребує арбітра, який міг би неупереджено і об’єктивно вирішувати всі людські конфлікти та суперечки. Таким арбітром є держава, яка створює систему судочинства та встановлює для громадян «правила гри». 

Мабуть, кожен із нас чув сентенцію: «Держава для людини, а не людина для держави». Саме так звучить основний принцип розвиненого громадянського суспільства. «Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави» – задекларовано в Конституції України. Та чи справді державні структури, покликані захищати людські права і свободи, працюють заради простого українського громадянина, забезпечують йому безпеку, комфорт і повноцінну життєдіяльність? Питання риторичне. Як це не прикро, але за майже 30 років існування держави Україна вона так і не повернулася обличчям до свого народу, до звичайної людини, яку обіцяла й продовжує обіцяти захищати в будь-яких складних ситуаціях.
Чому так не пощастило українцям у правовій сфері, що робити та до кого звертатися, якщо потрапив у складні життєві обставини. Про це й розповідає відомий полтавський адвокат  Юрій Моторний.

– Українське суспільство – це суспільство ризику, – починає розмову Юрій Сергійович. – Ризик переслідує нас на кожному кроці: ризик травмуватися, ризик захворіти, ризик бути обманутим чи ошуканим від власної неуважності або недбалості інших, ризик постраждати внаслідок свідомих дій певних осіб – нападника чи грабіжника… І якщо, не приведи Господи, щось трапиться, тоді кожен із нас може стати, говорячи юридичною термінологією, Потерпілим. А потерпілий, як відомо, зазнає матеріальних і моральних збитків. Ці збитки йому потрібно відшкодувати. Тож держава в особі депутатів Верховної Ради, Президента й Кабміну мала б створити просту й доступну систему, яка б гарантувала постраждалій особі протягом короткого періоду (місяць – два) отримати повне відшкодування збитків. Однак практика свідчить, що отримати таку компенсацію дуже складно, а інколи й неможливо.

– Тобто наша держава так і не змогла створити досконалої системи компенсації громадянам збитків у разі надзвичайної події?

– В Україні прийнято чимало законів, але загалом ця система недосконала й малоефективна. Вона розтягнута в часі й вимагає, щоб потерпілий зазнав додаткових матеріальних і моральних страждань, чималих матеріальних витрат, змінив спосіб життя та завдає . При цьому навіть позитивне рішення суду не гарантує, що потерпілий зрештою отримає відшкодування.

– Але ж у державі існують органи, які мають сприяти потерпілому в отриманні відшкодування…

– Справді, в Україні діють суди, прокуратура, поліція та різні інспекції. Проте фактично потерпілий лишається наодинці з проблемою. Дії (а в багатьох випадках бездіяльність) державних органів навіть шкодять. Проблема полягає в тому, що, приймаючи закони та підзаконні акти, Україна взяла за зразок системи різних європейських держав, ігноруючи власні особливості: матеріальний стан громадян, правову освіту й культуру населення, корупцію, попередню практику вирішення проблем та інше. На сьогодні жодна з державних установ не діє в інтересах потерпілого – від моменту виникнення надзвичайної події до дня отримання особою повного відшкодування. Вони навіть не надають людині повної фахової консультації!

Наведу такий приклад: в СРСР (а в перші роки незалежності – і в Україні) прокуратура здійснювала так званий «загальний нагляд». Особа, яка вважала себе потерпілою, зверталася до прокурора й той за 30 днів зобов’язаний був відреагувати: вивчити обставини та у разі порушення прав громадянина вжити конкретних заходів аж до звернення до суду. Тобто протягом 30 днів держава у багатьох випадках реально, а не декларативно, як зараз, захищала права та інтереси людини.

– Виходить, зараз державні органи свідомо чинять потерпілому перепони?

– Саме так! Уявіть ситуацію: щодо особи вчинено злочин. Порушується кримінальне провадження, людина визнається потерпілою. Позов про стягнення завданої матеріальної й моральної шкоди суд вирішує безпосередньо під час розгляду кримінального провадження. Але якщо раніше слідчий згідно кримінально-процесуального кодексу повинен був направити справу в суд протягом двох місяців, то зараз він не обмежений жодним терміном. Тож розслідування тривають місяцями й навіть роками. Тому особа не лише вчасно не отримує відшкодування, навіть її позов тривалий час не розглядається! Крім того, є чимало прикладів, коли поліція взагалі не порушує провадження. Злочин є, а провадження немає! І замість того, щоб чекати справедливого рішення суду в своїй справі, особа вимушена через суд оскаржувати бездіяльність поліції. Абсурд! І при цьому службові особи поліції та прокуратури, які мають здійснювати процесуальне керівництво, не несуть жодної відповідальності за фактичне приховування злочину.

У багатьох країнах потерпілий одразу отримує відшкодування страхових компаній

– Можете навести приклади інших проблем, з якими доводиться стикатися потерпілим?

– Їх безліч. Наприклад, сталося ДТП з вини водія, авто якого має «євробляхи». Тобто воно зареєстроване за кордоном, де й мешкає його власник. Хто має відповідати? Або: людина постраждала від недбалості сусідів, які мешкають поверхом вище, вони залили квартиру. Сусіди перекладають провину на власника квартири. Як дізнатися, хто власник, та за якою адресою він мешкає? На якій підставі тоді в квартирі перебувають інші особи? Як дізнатися їхні прізвища та місце реєстрації? Проблем у нашому житті безліч і вони різні в кожному конкретному випадку…

У багатьох випадках складно визначити розмір завданих матеріальних та моральних збитків. Як правило, з цією метою призначається відповідна експертиза. Але ж для чималої кількості громадян пошкоджене чи втрачене майно – не лише матеріальна річ. З нею, як правило, в особи пов’язано багато душевних переживань, емоційних вражень. Є чимало речей, які в сім’ях передають у спадок. Приміром, особисті речі померлих родичів, старі фотоальбоми. Як оцінити їх у грошовому еквіваленті, якщо вони знищені внаслідок недбалості тих же сусідів? Або через пожежу? До речі, порадив би під час ремонту квартири зберігати всі чеки чи банківські документи, які підтверджують суми витрат і вартість товарів. Вони не займуть у квартирі багато місця, однак при потребі допоможуть визначити вартість втраченого. Важче довести суму витрат, яку ви заплатили ремонтникам. Нині громадяни, як правило, наймають виконувати ремонт людей без офіційного працевлаштування. І платять їм за роботу значно вище, ніж за кошторисними розцінками. Експерт же, у випадку пошкодження квартири, порахує вартість збитків за Єдиними нормами і розцінками, і ця сума буде значно меншою. Але особливо складно доводити розмір завданої моральної шкоди. На жаль, в Україні відсутня загальноєвропейська практика визначення її розміру. Хоча є приклади стягнення моральної шкоди й по 100 тис. грн. Але це скоріше винятки та результат надзвичайних зусиль.

– А як же тоді страхові компанії? Вони ж повинні компенсувати потерпілому збитки…

– У багатьох країнах світу, справді, страхові установи діють в інтересах громадян. Прийняті там правила виконуються, і потерпілі отримують повне відшкодування протягом найкоротшого терміну. Наприклад, у випадку ДТП страховий агент негайно прибуває на місце аварії й видає водієві направлення до автомайстерні, де йому безкоштовно відремонтують машину. Той самий агент викличе й евакуатор. Причому пошкоджене авто почнуть ремонтувати одразу, буквально в день аварії.

В Україні ж нічого подібного не передбачено. Я у своїй практиці не зустрічав випадку, коли б водієві виплатили суму коштів, достатню для повноцінного ремонту. Крім того, на рішення страхової установи щодо цих виплат потерпілий може чекати місяцями, а то й роками.

– Припустимо, що потерпілий попри всі перешкоди таки зібрав докази й подав позов до суду. Скільки йому доведеться чекати, поки ухвалять рішення?

– Зібрати докази й підготувати позов ще не означає, що він буде прийнятий. Держава і в цьому випадку продовжує знущатися над потерпілим. Вона вимагає, щоб потерпілий сплатив судовий збір, і ця сума є досить значною. У багатьох випадках, дізнавшись про майбутні складнощі, перешкоди та інші проблеми, люди відмовляються захищати свої права та інтереси, порушені їхніми кривдниками. От і виходить, що наша рідна держава Україна не стільки опікується постраждалими, як «кришує» злочинців.

– А чи бувають випадки, коли відповідачем у справі є державні органи?

– Так, звісно. Таких прикладів чимало. Один із найпоширеніших – це позови до Пенсійного фонду України. Позивачами є ліквідатори аварії на Чорнобильській АЕС, учасники бойових дій в Афганістані, колишні військовослужбовці та багато інших. Тисячі пересічних громадян змушені звертатися зі скаргами, а потім і з позовами до суду у зв’язку з тим, що Пенсійний фонд за надуманими підставами не зараховує їм до страхового стажу значну кількість років. Або невірно нараховує людині пенсійні виплати. У декого, на думку працівників ПФУ, неправильно зроблений запис у трудовій книжці. При цьому вони не зважають, що той запис зроблено 30, а то й 40 років тому, коли людина працювала в Росії або інших республіках колишнього Союзу. Зараз це інші країни. Виникає запитання: яким чином людині підтвердити трудовий стаж? Є також чимало прикладів, коли в Україні під час ліквідації підприємств особові справи працівників не передавали в архів. Та хіба ж особа, яка претендує на пенсію, в цьому винна? І тепер літні люди, з підірваним здоров’ям, зі своєї жебрацької пенсії змушені віддавати гроші на судовий збір та звертатися до суду. Саме тому в Україні й немає ніяких зрушень у європейському напрямку щодо «забезпечення прав і свобод людини та гідних умов її життя», як це записано в нашій Конституції. Навпаки, проблем для переважної більшості наших співвітчизників стає все більше й більше.

Потерпілий у разі ДТП чи від сусідів зверху має одразу ж збирати документи

– Яким же чином діяти, щоб захистити свої права, якщо, не дай Бог, опинився в статусі потерпілого?

– По-різному, залежно від ситуації. Наприклад, якщо внаслідок ДТП людина травмувалася й лікується, її родичі повинні зберігати всі медичні документи про призначення лікування та придбання ліків. Якщо сталася виробнича травма, теж краще, щоб негайно після події потерпілого оглянув лікар та зафіксував усі пошкодження і скарги. Бо коли звернутися до лікаря через кілька днів після травми, потрібно буде доводити, що здоров’я погіршилося саме внаслідок ДТП чи аварії на виробництві, а не з інших причин.

Якщо ж ви постраждали від сусідів, які затопили вам квартиру, потрібно самому, не чекаючи працівників ОСББ чи ЖЕКу, зробити кілька фото та разом зі свідками скласти Акт про обсяги пошкоджень та їх причину. В будь-якому випадку варто одразу, не відкладаючи на потім, отримати фахову консультацію у юриста, та діяти згідно з його рекомендаціями. У майбутньому це допоможе потерпілому зекономити час, кошти та зусилля.

– Дякую Вам, шановний Юрію Сергійовичу, за компетентні поради. І на останок: чи можна звертатися до Вас як до фахівця у правовій сфері за консультацією?

– Звичайно. Мій телефон 066 148 10 79, я завжди на зв’язку.

Спілкувався Сергій МИКОЛЕНКО.