Внаслідок повені поле під Лохвицею на тиждень перетворилося на водосховище

повінь у Лохвиці

У радянські часи були популярними гасла: «Людина – це звучить гордо», «Людина – підкорювач природи»… Нас переконували, що висушити болото, повернути в протилежний бік річку чи виростити в пустелі сад заслуговує на повагу. Але далеко не завжди зневажливе ставлення до законів природи означає перемогу людства. Швидше навпаки: «підкорена» природа дає нам уроки, й вони досить суворі. Цьому яскравий приклад повінь у Лохвиці.

Ще кілька років тому жителі Лохвиці абсолютно не реагували на слово «повінь». Тому що про затоплені вулиці, будинки й поля чули переважно зі ЗМІ, й ці негаразди траплялися десь там, далеко… Але торік і цього року в благополучному щодо погодних умов районі вода завдала значного лиха. Повінь у Лохвиці досягла небачених раніше маштабів. Потерпілі вважають винними в цьому людське недбальство і нехтування багаторічними спостереженнями досвідчених земляків.

У 80-х і раніше зими були набагато багатосніжнішими, влітку інтенсивнішими були зливи. Тому й люди не дозволяли собі занехаяти системи стоку води. Не заорювали ярки у полях, підтримували в порядку цілу систему водостічних канав. Але коли змінився клімат і води стало менше, десятиліттями налагоджену систему занехаяли. На околицях Лохвиці, де текли раніше в низовину весняні потоки, виросли нові будинки. Канави подекуди засипані, подекуди нечищені, подекуди відсутні й забиті перетічні труби.

повінь у Лохвиці
Повінь у Лохвиці, 2019 рік. Вода підступила й до будинків.

Міська рада з комунальниками і службою благоустрою взялася за відновлення всього цього після 1 квітня 2018 року, коли в розташоване у низовині місто після різкого потепління хлинули потоки, що враз затопили сотні дворів, погреби й навіть будинки. Комунальникам довелося розчистити гілля і сміття на шляху потоку, щоб вода зійшла.

Повінь у Лохвиці: повністю затопило 33 двори на кутку Гудзюрина

Минуло небагато часу, і в середині червня негода (дощ із градом) знову нагадала, що система водостоку занедбана. Тоді повінь пройшлася всією Полтавщиною, найбільше постраждали Лохвицький, Пирятинський, Лубенський, Оржицький, Гребінківський райони. У останніх деякі населені пункти по півдоби й більше залишалися без електрики.

Повінь у Лохвиці пройшла особливо тяжко, за звітами рятувальників. Канави під дворами позамулювалися, деякі горе-господарі їх розрівняли. Канава, що веде в болото від виїзду в бік села Яхників, заросла чагарями. А «добрі люди» з усіх усюд перетворили її на звалище сміття. Вода неабияк смерділа. Не дивно: затопило вигрібні ями, місця утримання домашніх тварин. Та й отруту, якою обробляли рослини, теж туди змило. І потекло все це вируючим струмком у річку Лохвицю…

Повінь у Лохвиці
Після зливи 25 травня 2019 року поле тиждень було затопленим.

Рятувальники працювали не один день, залучали колег із сусідніх районів. По кілька днів городи стояли залитими, тож господарі лишилися без урожаю.

Виявилося, повінь у Лохвиці нічому не навчила ні людей, ні міську владу, ні орендарів полів, які вочевидь не здійснюють оранку так, щоб затримати воду, не відновлюють заорані ярки і потічки. Принаймні після зливи, яка накрила Лохвицю 25 травня 2019 року, майже повторився потоп річної давнини, городники другий рік поспіль втратили врожай.

Міський голова Віктор Радько особисто брав участь у прочищенні канав одразу після зливи, коли вода прибувала. Обіцяє тепер організувати масштабні земляні роботи на випадок наступних потопів.

25 травня внаслідок повені величезне поле під Лохвицею на тиждень перетворилося на водосховище

Оскільки на залитій території існує озеро, звідки попливла довкіл риба, звідкись прилетіли навіть чайки. Загинув урожай, причому не вперше.

Причина того – новозбудована дорога. Можливо, якби таке трапилося в іншій країні чи в нас у інші часи, правоохоронці дослідили б історію будівництва і знайшли та віддали під суд винних. Але в нас крайніх ніхто й не шукає.

Будівництва технологічної дороги між виїздами з Лохвиці в бік Києва та в бік села Харківці жителі низки вулиць міста й кількох сіл чекали роками. Роками великовагові машини сільськогосподарських і нафтогазових підприємств відбирали в них спокій, сприяли руйнуванню доріг і житла. Роками тягнулися перемовини між громадськістю міста, міською і районною владою та керівництвом. Підприємства 2014 року врешті «скинулися» коштами, щоб побудувати дорогу-бетонку із плит, якою б їхав їхній транспорт.

Але радість була недовгою, бо місцеві мешканці побачили шлях, яким заходилося прокладати дорогу найняте як підрядник підприємство «Дзета». Поглянути на будівництво автора на початку 2015 року запросили двоє лохвичан: Володимир Кудря і Юрій Писаренко.

повінь у Лохвиці
Будівництво технологічної дороги почалося з лісоповалу. Січень 2015 року.

Обурювалися з двох причин. По-перше, дорога розташована в низині, куди навесні стікає вода з понад 200 гектарів полів, тож покладені просто поверх ґрунту бетонні плити затоплятимуться й підмиватимуться навесні. По-друге, будівництво почалося з санітарної вирубки дерев у лісосмузі. Чоловіки помітили, що заміть сухих і хворих дерев вирубали сотні здорових берестів і кленів та товстелезні тополі, багатьом із яких би ще жити й жити, бо не всі були заражені омелою. Сухі ж дерева лишилися на кожному кроці, ніхто їх не пиляв.

Новозбудована дорога стала причиною повені в Лохвиці

Чоловіки мають земельні паї край дороги, які обробляють самі. На місцевості пояснили, що прокладати шлях треба вище, між полями. Інакше поле виявиться затопленим, а дорога загрузне в болоті.

Із цього приводу я звертався до Василя Бернадіна, начальника районної госпрозрахункової проектно-планувальної служби. Це відомство здійснювало технічний нагляд і могло втрутитися.
– Ми обрали найкоротший шлях, – відповів тоді Василь Іванович. – Щодо твердження, що майбутня дорога в низовині й може потонути під час повені, зазначу: за моєю інформацією, українські проектанти доріг займають далеко не останнє місце у світі. Проект виготовляло ціле бюро, проектанти розглядали й пропонований Юрієм Івановичем та Володимиром Борисовичем варіант – через поле, де навесні вода просто «фугує». Невже ці двоє думають, що грамотніші за фахівців, озброєних сучасною технікою, які виміряли висоту кожної ділянки місцевості? Буде насип висотою не менше півметра, у низинах і вищий, запроектовані труби у двох місцях.

А тодішній заступник міського голови Лохвиці Олексій Маляренко стверджував, що будівельні роботи здійснюються якісно, за проектом, щоб плити не стали руба.

повінь у Лохвиці
Повінь у Лохвиці: сподіватися на врожай тепер не варто.

До зауважень чоловіків, один із яких багато років працював агрономом на цих же полях, не прислухалася ні прокуратура, ні районна влада. Хоча Писаренко скаржився куди тільки міг. Тим паче, дорога проходить край його паю.

Так само ніхто не розслідував, які дерева спиляли.

Повені можна уникнути, якщо перенести дорогу вище

Але наступної весни перше «пророцтво» збулося. Повінь у Лохвиці не забарилася. Покладені на невисоку «подушку» в неглибокому «кориті» плити навесні під вагою транспорту ставали практично вертикально. Замовники найняли через рік інше підприємство з віддаленої області, дорогу майже заново переробили, плити поклали на високий насип.

За півроку збулося друге «пророцтво». Повінь у Лохвиці принесла ще більше шкоди. Поле біля дороги частково затопило, урожай пропав. А 25 травня затопило вже по-справжньому, замість посіяної Володимиром Борисовичем і Юрієм Івановичем сої хіба жабуриння виросте. Чоловіки вважають, що єдиний шлях порятунку поля – перенести дорогу вище, де вони і пропонували її будувати 2014 року.

Сергій НІКОНОВ.

Фото автора.