Президентські вибори-2019 у порівнянні з 1917-м роком… неймовірно схожі

Президентські вибори-2019

Уже понад століття минуло після переломного в нашій історії 1917-го. Бурхливе і жахливе століття! Здається, відтоді грандіозні зміни сталися й у світі, й у нашій країні зокрема. Але якщо вдуматися, проаналізувати, то виникає враження, що в нас і до сих пір панує атмосфера все того ж 1917-го… Мова йде про вибори-2019.

Загрожує зовнішній ворог. Щоправда, не із заходу, а зі сходу. І говорить він не німецькою, а знайомою нам російською. Та все ж типовий ворог, загарбник, окупував уже чималі території. В економіці – проблема на проблемі, труднощі за труднощами, зростають ціни. Ясна річ, у таких умовах потрібна консолідація влади, згуртування суспільства. Але, як і сто літ тому, спостерігається роздрай, взаємні звинувачення, масові пошуки казнокрадів і зрадників. Особливо коли мова йде про Президентські вибори-2019

Як і тоді, саме в лютому скинули ненависного царя. Правда, нині в нас він мав кликуху «пахан» і його вже офіційно засудили. Але живе він у Росії значно комфортніше, ніж Микола ІІ у Катеринобурзі. Точнісінько як і того часу, нині довкруг владної годівниці в’ється густий рій різних партій та їх амбіційних вождів, які щосили галасують: “Порятую країну, доведу до загального щастя тільки я!”

Про Президентські вибори-2019

З правого боку борців за високе президентське крісло топчуться нинішні кадети (колишні монархісти): “Опозиційний блок”, “Відродження” та інші осколки регіоналів. Вони вже не хочуть повертати пахана, воліють справжнього царя – Володимира Путіна. Голоси їхні звучать вже вельми гучно, діють вони дуже активно і переважно підкупом. Раніше грошей награбували достатньо, то тепер мають змогу проплачувати брехливі звинувачення в засобах масової інформації, купувати політиків, депутатів, політологів, юристів.

Президентські вибори-2019

Начебто це залежить тільки від України. Та можна з певністю сказати, що навіть коли б колишні регонали й уклали такий повністю капітулянський мир, як свого часу більшовики Брестський з Німеччиною, то й це б ніскільки не припинило бойові дії в Донбасі. Бо головна мета путінської Росії повністю підкорити Україну, зупинити її шлях до Європи. І поки що агресор не схильний від цього відмовлятися.

На лівому боці топчеться особливо горласта орава. Як і колись, простій людині важко розібратися в їхніх програмах, бо всі вожді виголошують дуже пристрасні промови, гнівно картають існуючу владу і обіцяють настання раю після того, коли вони очолять державу.

“Батьківщину” і її керівника Юлію Тимошенко личить порівняти з лівими есерами. Серед їхніх очільників теж була схожа з нею Марія Спиридонова. Теж полум’яний оратор. Як Юлія воює за низьку ціну на газ, так і Марія наполегливо боролася за передачу землі селянам, 11 років поневірялася у в’язниці, деякий час входила до керівних радянських органів, палко звинувачувала своїх політичних противників у продажності та зраді.

Президентські вибори-2019

Помітні й есдеки, себто соціал-демократи та меншовики інших гатунків. Саме так можна назвати кандидатів, популярність яких за соціологічними опитуваннями сягає кількох десятих відсотка.

Вибори-2019 або хто і як “лезет на броневик”

“Это что за большевик лезет там на броневик?”– таке риторичне запитання свого часу ставив поет. Серед охочих дертися на бойову машину виділяється енергійний чолов’яга з вилами. Безперечно, ви його впізнали – то ватажок радикалів Олег Ляшко. Він особливо гучно сипле звинуваченнями, обіцянками, вимогами діяти тільки так, а не інакше. Як колись більшовики ганьбили есерів, так він гнівно викриває підступи конкурентів за вплив на електорат. Особливо тих, хто невідомо як отримав свої будинки та іномарки, а не виграв їх у лотерею.

Президентські вибори-2019

У натовпі борців за владу присутній також і Бунд (таку скорочену назву мав Загальний єврейський робітничий союз). Нині він зветься партією “За життя”. Мимоволі виникає запитання: “Чиє життя? Яке життя?” Дотепники вже дали відповідь: “За життя олігархів Рабиновича і Бойка». Президентські вибори-2019 активізували всіх.

Президентські вибори-2019

Присутні й анархісти. До них можна віднести Володимира Зеленського за його заявами про те, що сам народ формуватиме його виборчу програму, на референдумах вирішуватиме головні питання державної політики. Точнісінько таке загальне народовладдя проповідували анархісти і в нас, і в 30-х роках у Іспанії. Ну, й добре відомо, як трагічно воно закінчилося і для поборників анархізму, і взагалі для народів тих країн.

Володимир Зеленський раптом вискочив на політичну арену. І він сам, і його прибічники сподіваються, що, не маючи будь-якого управлінського досвіду, артист комедійного жанру зможе успішно керувати країною в особливо складній для неї ситуації.

Точнісінько так вважав у 1917 р. і Володимир Ленін. Партійний функціонер, тривалий час відірваний від реалій своєї країни теоретик не керував навіть волостю чи повітом, а заходився правити величезною державою. І такого натворив, здійснюючи свої утопічні плани… Мов Мамай пройшов. Народи колишньої Російської імперії й досі не оговталися від вчиненої ним та його партією заварухи.

Кандидатів у президенти наросло, немов грибів після дощу. І всі один з поперед одного пнуться догодити пересічному виборцеві. А як це найлегше і найпростіше зробити? Ясна річ, словесно: лайкою існуючої влади та обіцянками швидко створити райське життя. В Україні иайже кожні вибори так проходили і Президентські вибори-2019 не виключення

Порошенко – Керенський

У центрі загальних звинувачень та прокльонів восени 1917-го був Олександр Керенський. Безперечно, він мало зробив для реалізації тих величезних сподівань, які покладав на нього розбурханий лютневою революцією народ. Був обережним та нерішучим. Але ж і правив дуже недовго, десь із півроку.

Президентські вибори-2019

Нині це місце хлопчика для биття займає Петро Порошенко. Звісно, його є за що критикувати, припустився купи недоліків та упущень. Але в нього є й низка солідних досягнень. Не будемо їх перелічувати. Він сам це робить у своїх виступах. А ви зверніть на них увагу і порівняйте з тим, що здійснили інші наші президенти. Є суттєва різниця.

Більшість із нас, звичайно, прагне того, що й наші прадіди в 1917-у: миру, чесної, вправної та справедливої влади, яка б забезпечила заможне життя, такі, як у західних країнах, зарплати й пенсії. Правда, вже не фігурує у вимогах земля, бо навіть ті, хто її одержав на паї, не знають, що з нею подіяти, здають в оренду або мріють продати. І багатьом дуже кортить одержати все враз і негайно, але зовсім не хочеться докласти для цього якихось своїх зусиль і врахувати, чи реальні в нинішніх умовах такі сподівання.

Цю поширену в нашім суспільстві оманливість називають то патерналізмом, то радянським синдромом, то навіть соціальною шизофренією. І одним із яскравих фактів на підтвердження такого утриманського світогляду є те, що на підконтрольній нашій державі території нині проживає близько 39 млн чоловік –стільки, скільки й у Польщі. Але там платять податки та відрахування у різні соціальні фонди 22 млн чоловік, а в нас – уполовину менше. З таким широким домінуванням суто споживацьких інтересів звідки ж візьмуться кошти для належного розвитку освіти, охорони здоров’я, зростання пенсій для 12,5 млн пенсіонерів?

“Та гроші є! – пролунають заперечення. – Тільки потрібно наполегливіше дбати, щоб їх менше розкрадали можновладці. А ще – забирати награбоване у олігархів та корупцонерів і повертати його на загальне благо”. Цілком справедливі та слушні пропозиції.

Але ж ми прагнемо створити правову державу, з твердим забезпеченням прав власності, міцними гарантіями для інвесторів. Щоб забрати неправедно здобуті статки, спочатку необхідно довести їх отримання незаконними шляхами. А це дуже складна і тривала справа, та ще й у наших судах, теж всуціль корумпованих. Зразу ж замінити їх і створити нові, цілком чесні і спрведливі можливо тільки на словах та в мріях.

Президентські вибори-2019 у порівнянні з 1917-м роком

А насправді для цього теж потрібен тривалий період. Звісно, цей процес можна різко прискорити, запровадивши, як це зробили в 1917 р. більшовики, націоналізацію, конфіскації, реквізиції, ревтрибунали, чекістські катівні. Невже нам знову такого хочеться? А якщо з нетерплячки, щоб мати все й оразу, віддамо перевагу популістам (по суті, новим більшовикам), то до того й дійде.

Президентські вибори-2019

Заради досягнення своїх амбіцій популісти ладні йти на будь-які ускладнення в державі. Дуже подібне спостерігалося і в 1917-у. Тоді раз у раз змінювалися міністри, військові командуючі, проводилися вибори. Себто енергія владних структур витрачалася переважно на політичну гризню та колотнечу. Як казали, пара йшла на те, щоб паровоз гудів та пихкав, а не для того, щоб рухався вперед. Це й призвело до різкого ослаблення тогочасної влади, тому її врешті легко скинули більшовицькі змовники. Що ж сталося з тими, хто після Лютневої революції так полюбляв влаштовувати політичні потрясіння? Одних ленінці розстріляли невдовзі після 7 листопада, других – дещо пізніше, лише небагатьом вдалося втекти за кордон.

Порівнюєш оці два періоди нашої бурхливої історії: вибори-2019 і ревобцію в 1917-му, бачиш у них велику схожість і переповнюєшся неабиякою тривогою: чи вистачить у нашого люду мудрості й обачності не піддаватися на оманливі обіцянки та провокації, а зберегти одержані здобутки, дбати про вистраждану поколіннями борців за незалежність державу? Покажуть Президентські вибори-2019, вірніше результати голосування.

Валентин ПОСУХОВ,

пенсіонер, м. Полтава.