Микола Різник: «Ми «розбудили» людей, а це означає, що наше життя невдовзі зміниться»

Різник Микола

Цього року минає перший рік від дня заснування однієї з наймолодших громад на Полтавщині — Опішнянської ОТГ. Вона була утворена 13 вересня 2018 року шляхом об’єднання Опішнянської селищної ради та Малобудищанської сільської ради Зіньківського району.

Площа громади — 19,67 км², населення — 6269 жителів. До складу ОТГ входять (поки що!), окрім Опішні та Малих Будищ, 9 сіл: Безруки, Васьки, Вільхове, Глинське, Діброва, Карабазівка, Міські Млини, Хижняківка та Яблучне.

У рамках програми «Маршрути успіху», яку реалізує Полтавське регіональне відділення Асоціації міст України, ми побували в Опішні, зустрілися з молодим очільником ОТГ Миколою Різником і на власні очі переконалися в успіхах, яких досягла громада в новому статусі.

«Наш бюджет — це бюджет розвитку»

Молодий, рухливий і усміхнений керівник Опішнянської громади абсолютно не схожий на «класичного» сільського голову колгоспних часів. Він — із нового покоління амбітних молодих людей, які знають, чого вони хочуть, уміють досягати мети й звикли бути на гребені життя. Він легко оперує цифрами, виважено, обґрунтовано і динамічно веде діалог, а його відкрите обличчя й щира посмішка одразу викликають довіру й симпатію.

— Важко далося нам створення ОТГ, — починає розмову Микола Миколайович. — 2,5 роки ми за неї боролися. Але недаремно: 2018 року наш бюджет був близько 10 млн грн, а на сьогодні — майже 62 млн. Доходи на одного жителя зросли майже вп’ятеро і становлять зараз 8255 грн. Ми входимо в ТОП-5 громад своєї категорії (з населенням до 10 тисяч жителів) по області й у ТОП-15 — по Україні.

Різник Микола
Микола Різник демонструє техніку для прибирання снігу.

Основна частина наших доходів (44%) — це податки на доходи фізичних осіб. Але є в нас така штука, як рента. Це дохід, який сплачують нам орендатори за право користування землею і надрами протягом певного періоду. Вона нам дає майже 19% доходу. Ми на неї дуже розраховуємо, й можливість розпоряджатися цими коштами певною мірою спонукала до об’єднання. Торік рента дала нам 2 млн грн, цього року —13 млн. Відчуваєте різницю?

Звичайно, є проблеми від газовидобутку, є конфліктні ситуації між населенням і «Укргазвидобуванням» на тих територіях, де ведеться видобуток. Але нам вдається поки що тримати «руку на пульсі» і знаходити в цих питаннях золоту середину.

Ми повністю взяли на баланс селищної ради дитсадки, школи, музичну школу, територіальний центр соціального обслуговування, які раніше були на балансі району. Важко було: нам не вистачало кадрів, але ми справилися. І ті функції, які виконував район, ми перебрали на себе. Зараз ми хочемо навіть забрати собі первинну медицину (бо все одне ми її дофінансовуємо) й створити відповідне комунальне підприємство. Але проблема в тому, що між «первинкою» і нами є посередник — районна рада.

Близько 50% бюджету йде на зарплати (вчителям, працівникам терцентру тощо). Інші 50% — це капітальні витрати, будівництво, ремонти. Тобто ми не проїдаємо всі гроші й маємо бюджет розвитку.
Дуже хочеться, щоб наша молодь після закінчення вишів поверталася в Опішню. А для цього потрібно не лише житло й гідна зарплата.

Різник Микола
Микола Різник демонструє техніку для прибирання снігу.

Потрібна ще й приваблива атмосфера в селищі: лавочки, дороги, парки, магазини, тобто відповідна інфраструктура. Навіть щось типу ігроленду для дітей, де бавитиметься малеча. Звичайно, такого рівня зарплат, як у Києві, в нас не буде, але ж тут і ціни на нерухомість та плата за житло значно нижчі, ніж у столиці. І якщо молодь зароблятиме 500-700 доларів, вона не захоче кудись їхати.

Вже зараз у нас кадровий голод на такі спеціальності, які раніше на селі були непотрібні: фінансист, архітектор, економіст. Я хочу зупинити процес міграції молоді. А для цього треба починати з найменших жителів нашої громади, наших діточок. У Малих Будищах, наприклад, ми зараз проводимо капітальний ремонт дитсадка, виконуємо утеплення, ставимо нові котли, міняємо каналізацію, всю сантехніку. Щоб діткам у Будищах було так само гарно, як і в нашому центральному дитсадку в Опішні.

У нас є спортивні команди, але їм немає, де тренуватися. Тож ми зі старої котельні зробили спортзал. Думаю, на День святого Миколая ми його відкриємо. Ми запровадили там нове експериментальне опалення у вигляді двох потужних вентиляторів, які нагнітають у приміщення гаряче повітря. Зробили нові туалети, душові, чекаємо зараз нових меблів у роздягальню. Взяли на роботу нового тренера, сподіваємося відродити в селищі футбольний клуб. 19 грудня плануємо провести у новому спортзалі змагання з волейболу на кубок ОТГ.

Опішня має стати Меккою туризму

— Після об’єднання ми одразу створили в громаді новий відділ — інвестиційний, — продовжує селищний голова. — Взяли туди молодих амбітних дівчат, дали їм зарплату 500 доларів. І поставили завдання: шукати гранти, міжнародні проекти, обласні проекти із співфінансування тощо. Наша мета — на кожну бюджетну гривню залучати 2 гривні інвестицій. І дівчата вже принесли нам 2,5 млн додаткових залучених коштів!

Микола Різник
Реконструкція дитсадка в Малих Будищах.

Найперше, з чого ми почали, це ремонт доріг. У райраді, приміром, хваляться, що вони цього року витратили близько 7 млн грн на ремонт доріг. Це на весь район. А ми, маленька ОТГ, де проживає 6 тисяч населення, а територія в десятки разів менша за район, використали на дороги 5 млн грн! Чому? Бо коли приходить інвестор, коли приїздить турист, на що вони насамперед звертають увагу? На дороги, на інфраструктуру. Ми поклали в центрі селища тротуар із гранітної плитки. Вона не гладка, але довговічна, красива, додає стилю Опішні, позиціонує її як майбутню туристичну Мекку. Тож «кладовищенській» бетонній плитці тут не місце. Мені хочеться зробити атмосферність, екзотичність, адже турист до нас їде на заради того, щоб побачити «Маркетопт». Він хоче побачити щось цікаве, автентичне, щоб потім повернутися сюди ще раз і друзям своїм переказати: «Як, ви не були в Опішні?! То поїдьте, подивіться, не пожалкуєте!»

Розповідав селищний голова і про сортування сміття та сміттєві баки, й про складні стосунки з Обленерго, яке вимагає платити за використання стовпів для освітлення вулиць, і про перспективи освітлення навіть найвіддаленіших сіл від сонячних батарей… Показував відремонтований грейдер для очищення вулиць, новенький трактор і техніку для відкидання снігу.

«Незручний» керівник ОТГ

— У Перспективному плані формування територій Полтавської області передбачено, що до нас приєднаються села Попівка, Батьки, Човно-Федорівка, — розповідає пан Микола. — Є ще два села, які хочуть до нас приєднатися: Кирило-Ганівка і Ставкове. Але в районній раді вирішили їх приєднати до Зінькова. Забрали в нас і Човно-Федорівку. Вся проблема в тому, що основний видобуток газу ведеться на території Опішнянської ОТГ. У нас рента за газ 3%, а в селах, за які зараз іде боротьба — ще більше. Якщо ми залучимо до себе цей газоносний край Зіньківщини, дехто втратить дуже ласий шматок. Бо видобуток вуглеводнів — це дуже великі гроші. За це завжди точитиметься боротьба, завжди йтимуть війни. І якщо ми об’єднаємося саме в такому форматі, в Зіньківській ОТГ ренти взагалі не буде. Ну хіба що якась маленька: є там заводи, мінеральну воду видобувають…

Микола Різник
А це − новий спортзал, облаштований у приміщенні колишньої котельні.

Розумієте, я — дуже незручний для декого керівник громади. Бо далекий від політики й нікого не слухаю. І при цьому управляю цим газоносним регіоном! Звичайно, багатьох це не влаштовує. Через це на мене й завели кримінальну справу. (Див ПП: “Голова Опішнянської ОТГ попався на гарячому?” ) Спочатку одне придумали, потім інше… До речі, я сам, з власної ініціативи пройшов детектор брехні. Спочатку це мені запропонував слідчий, але коли побачив, що я готовий і навіть вимагаю це зробити, то увімкнув «задній хід»: мовляв, не треба, воно все одно до уваги не береться.

Суть у тому, що я поламав плани районному керівництву, місцевим «князькам», деяким нардепам. На цій посаді вони бачили підконтрольну їм людину. А тут люди їх не послухалися й без дозволу створили ОТГ! Та ще щось і будують, та ще й не облажалися, та ще й рейтинги в них зашкалюють! Таких людей треба хіба що фізично ліквідовувати. Бо демократично виграти в них на виборах не вдається.

Зараз справа проти мене у стадії досудового розслідування. Потім її передадуть у Зіньків, а там, я думаю, ще років зо два будуть її мусолити. Але мій адвокат переконаний: ми її закриємо. Бо там немає жодних доказів, жодних аргументів. І це не вплине на мою можливість балотуватися на наступних місцевих виборах. Адже поки моя вина не доведена — я чесна, вільна людина. (Див ПП: “Хто “ляльковод” гучної справи?)

Звичайно, це вимагає додаткових нервів, сил, грошей і часу: треба буде їздити в Зіньків на судові засідання… Водночас це школа. І добре, що я пройшов цю школу. Тепер я дуже обережний. Тепер у сільраді скрізь встановлені камери, а в моєму кабінеті пишеться й звук.

«Нічого, я витримаю!»

— Чому таке зі мною трапилося? — ділиться наболілим Микола Різник. — По доброті душевній: я тій людині, яка мене підставила, допомагав. Це підприємець із Миргорода, він хотів відкрити у нас СТО. Півроку їздив до мене й увесь цей час мене «вели»: слідкували за мною, знімали, прослуховували телефонні розмови… І ніякої зачіпки не могли знайти, ніякого компромату! Тоді, не діждавшись від мене вимагання грошей, вони вирішили просто тупо прийти і підкинути їх мені. Тому що час спливав, вибори пройшли, й результат виборів показав не те, що вони хотіли… Я навіть не торкнувся тих грошей і кинувся слідом за ним. Та в коридорі на мене вже чекали… Сам прокурор зазначив, що в матеріалах кримінального провадження йдеться не про вимагання, а про отримання. Вибачте, так у такий спосіб можна будь-кому підкидати гроші!

Микола Різник
А це − новий спортзал, облаштований у приміщенні колишньої котельні.

Іноді думаю: навіщо я взявся за все це, навіщо воно мені потрібне? Я був підприємцем, мав свій бізнес, спав, скільки хотів, їздив відпочивати на курорти… А зараз із 8-ї до 22-ї у шаленому навантаженні! І сам собі пояснюю: це моє село, і хто, як не я, мусить його піднімати. Адже хтось має змінювати життя, країну, а головне — нашу ментальність. Тому я готовий брати на себе відповідальність і приймати на себе удари. Нічого, я витримаю!

Мені довірили мої односельці, на мене вони покладають свої надії й сподівання. Вони мене підтримують щиро і палко, я в цьому переконався, коли вони вийшли мене захищати від нашого «правосуддя». Я переконався, що люди почали змінюватися, вони стали активнішими, особливо молодь. Це показують соціологічні дослідження, суботники, «бюджети участі», які дозволяють кожному мешканцеві брати участь у житті громади, реалізовувати свої пропозиції і нести за це відповідальність. Ми «розбудили» людей, а це означає, що наше життя невдовзі неодмінно зміниться на краще.

Сергій МИКОЛЕНКО.

Нагадаємо: 23 липня 2018 року пресслужба Військової прокуратури Полтавського гарнізону повідомила, що Миколу Різника впіймали на хабарі в розмірі 12 тис. грн. Проте свідки події, зокрема працівники селищної ради, на чиїх очах відбувалося затримання, стверджують: мала місце провокація. На підтримку Різника люди масово вийшли на акцію до будівлі військової прокуратури. 25 липня в Октябрському районному суді м. Полтави Різнику обрали міру запобіжного заходу − нічний домашній арешт, 2 серпня його відсторонили від посади та наклали арешт на майно. Адвокат селищного голови намагався оскаржити рішення суду, проте йому цього не вдалося зробити. Та 22 жовтня той самий суд зняв з Миколи Різника підозру й поновив його на посаді.