Ручні культиватори в кілька разів зменшують витрати сили й часу городників

ручні культиватори

Важка праця на городній ділянці, в полі чи у власній садибі після робочого дня щосезону чекає, мабуть, половину міських жителів Полтавщини. Не кажучи вже про селян, які традиційно обробляють городи вручну. Більшість, як і десятиліття тому, працюють лише лопатою, сапою і граблями. Багато сімей, які мають по кілька гектарів грядок і вирощують чимато тварин, обзавелися міні-тракторами, мотоблоками та іншою технікою. А тим, хто обробляє по 5–20 соток, купувати й утримувати техніку невигідно. У пригоді стають пристрої, які діють завдяки людській силі, але значно полегшують працю і економлять час. Різноманітні ручні культиватори, які виготовляють, удосконалюючи чужі розробки, місцеві «кулібіни», все частіше можна зустріти на городах. Про деякі з них, які можна виготовити своїми руками, читайте в цій статті. Поради знадобляться ще й тому, що готові пристрої, які можна купити, мають низку недоліків.

«Їжак» прозвали «шарудилом»

Культивація – процес одночасного видалення бур’янів і розпушування ґрунту. У спресованому ґрунті корені не отримують повітря для дихання, у результаті урожай буде меншим. Популярним культиватором «їжак» розпушити міжряддя, не пошкоджуючи культурні рослини, значно легше, ніж сапою.

ручні культиватори: шарудило
Заводське «шарудило», плоскоріз якого краще замінити на свій.

– Перший заводський «їжак» я купив років 10 тому, – говорить лохвичанин Анатолій Іванович. – Сподобалася назва, яку почув від сусіда по голоду – «шарудило», вона відображає суть робочого процесу. Це ніби борінка й сапа на одному держаку. Працював ним недовго. Алюмінієві «їжаки» і справді були непогані, а от сама конструкція не розрахована на прикладання сили. Рама гнулася і врешті розламалася. Вісь, на якій оберталися «їжаки», була тонкою і гнучкою, ще й закріплена погано. Плоскоріз-сапа, який має підрізати бур’ян, із того ж металу, що й рама. Він дуже швидко затуплювався. Тому довелося виготовити свою конструкцію, в якій я використав лише заводські «їжаки».

Я зігнув раму зі сталевої шинки, приварив до неї шмат труби для держака. Як вісь використав цупку сталисту дротину. «Сапу» виготовив із полотна поламаної пилки, загострив, наклепав. Найважче було прикріпити полотно до бічних тримачів із шинки, бо від зварювання сталь відпустилася б. Довелося свердлити, а сучасним китайським свердлом отвір у радянській інструментальній сталі зробити неможливо…

ручні культиватори - саморобне шарудило
Ручні культиватори: “шарудило”

Моє «шарудило» вийшло утричі важчим за куповане, але набагато ефективнішим. Картоплю обробляю, щойно зійде більша частина кущиків. Кукурудзу й соняшник досить обробити на стадії сходів, а потім вони глушать бур’ян.

У змаганні з сапою переміг «велокультиватор»

– Ми з жінкою змагалися, хто швидше картоплю прополе, – відпочиває, поклавши культиватор між рядками кукурудзи на своєму городі на околиці Лохвиці, пенсіонер Іван Пучка. – То вона півдня сотку сапала, наморилася. А я походив із півгодини туди-сюди, майже не нагинаючись – сотка готова. І бур’ян сполотий, і земля розпушена, тільки подекуди в самому кущі яку бур’янину доведеться вирвати.

ручні культиватори - велокультиватор
«Велокультиватор» перетворює нудну роботу на веселу біганину.

Іван Іванович ходить між рядками кукурудзи по городу, водячи поперед себе культиватор. Каже, якщо культура посаджена не рядками, а квадратно-гніздовим способом, можна «для певності» обробити город у двох напрямах. Підрізають бур’ян і розпушують ґрунт два леза, взяті від старого культиватора, який чіплявся до трактора. За формою нагадують великі ножі, розташовані вістрям один назустріч одному. Натиском на рукоятки можна змінювати глибину занурення. Залежно від ширини міжряддя можна змінювати й ширину захвату від 30 до 60 см. Для цього тримачі ножів зсувають або розсувають у кронштейні й затискають болтами.

– Конструкцію кілька років тому побачив на цьому ж масиві грядок у знайомого, – пояснює Іван Іванович. – Той придумав і зробив її сам, мені дозволив перемалювати й пояснив, як повторити. Колесо від дитячого «Орльонка» я закріпив у передній вилці від старого дорослого велосипеда. Ручки вигнув із труб сам, зі стального листа вигнув кронштейн для ножів. Сусід зварив це все до купи. Якщо хто схоче зробити такий культиватор і собі, найважче буде знайти ножі – все старе колгоспне давно здали на металобрухт. Але, думаю, можна зробити зі смужок листового металу товщиною 3–4 міліметри, із поламаної пилки або навіть диска для циркулярки.

Пучки обробляють удвох 9 соток городу в полі та присадибну ділянку, тримають птицю. Допомагають харчовими продуктами сім’ям дорослих дітей.

Ручні культиватори із велосипедним колесом можна вдосконалювати, доповнювати. Наприклад, замість ножів чіпляти головку культиватора, різні конструкції із дроту.

Існує варіант конструкції, в якому використовується майже весь невеличкий велосипед. Залишають заднє колесо, рукоятки чіпляють там, де приєднувався руль. Така конструкція стійка, до неї можна закріплювати багато різних знарядь, навіть кілька малесеньких плужків.

Використовуючи ручні культиватори сотка городу підгортається за 5–7 хвилин

Лохвичанин Володимир Чорно­моренко власноруч виготовив культиватор, що допомагає зменшити затрати часу і праці під час обробітку присадибної ділянки.

– Про цей пристрій розповів мені один товариш, у нього взяв креслення, – показує Володимир. – Земля нагортається за допомогою двох дисків, що рухаються з обох боків від рядка під кутом до напрямку руху, який можна змінювати, переміщуючи 2 болти з гайками. Працюють удвох: один тягне за дишло спереду, другий натискає на ручку, аналогічну дишлу, ззаду. Одночасно й кермує. Можна працювати і самому, тягнучи пристрій лише спереду. На базарі продається схожий дисковий міні-культиватор, проте він примітивний і ненадійний – слабка рама, менші диски.

ручні культивари - дисковий культиватор
Дисковим культиватором і полють, і підгортають одночасно.

Для виготовлення рами чоловік використав стальний кутник 60×60 мм, для дишла – трубу діаметром 25 мм, стійки для дисків – із прута, диски діаметром 42 см – від культиватора для механізованого обробітку, що відслужив своє. У купованих культиваторах вони легенькі, з м’якішого металу. Найкращими будуть диски радянського виробництва, які можна знайти у колишніх колгоспних майстернях, де працювали справжні бережливі господарі. Також відшукати (або замовити) ці запчастині можна у пунктах приймання металобрухту. Частини рами з’єднані болтами й гайками. Диски на стійках-цапфах крутяться на підшипниках. Бокові частини рами можна прикрутити болтами до різних отворів у задньому кутнику. Таким чином змінюється кут між дисками. Одним із болтів, які кріплять стійку до рами, одночасно кріпляться виготовлені з полотна пилки чистильники дисків.

– Завдяки великому діаметру дисків картоплю можна підгортати навіть у період цвітіння, – продовжує Володимир. – Особливо зручно, якщо посаджена під маркер (я роблю між рядками 50-сантиметрову відстань). Сотку городу вдвох із сусідом підгортаю за 5–7 хвилин. Відбувається не лише нагортання і розпушування землі, а й знищуються бур’яни у міжряддях. Вони аж метеляються навколо дисків разом із землею. Дишло і задня ручка знімається, тому на город у полі за містом довезти ручні культиватори можна у багажнику легковика.

Конструкція Володимира дійсно зручна і практична. Особливо якщо порівняти, як мучаться люди, тягаючи інші конструкції. Друге підгортання цим – теж дуже важка робота, але година її заміняє тиждень роботи із сапкою.

Дисковий міні-культиватор мож­на використовувати для обробітку кукурудзи та інших культур. У Воло­димира Чорноморенка слугує більше 10 років. Сусіди по черзі простять його для обробітку своїх ділянок.

Щоправда, у такого підгортання є значний мінус. Добре розпушена земля змивається дощем із нагорнутої купи. І багато картоплі виглядає на поверхню або опиняється під тонким шаром ґрунту, через який проникає світло. Тоді в картоплини зеленіють (це не завжди помітно на око), накопичують соланіни – отруйні алкалоїди. Позеленіла картопля має гіркий смак. Тому бажано після культиватора підправити сапою нагорнуті купи. Це зовсім нескладно і займає небагато часу.

До речі, культиватор можна тягати за допомогою мотоблока, або «запрягши» до нього коня. А от одному, навіть дужому чоловікові, працювати з ним дуже важко. Передньому потрібно з усієї сили тягти, а задній рулює та натискає вниз, щоб диски дужче заглиблювалися.

Олег ДОЛЕНКО.