Собаки загризли 25-річну жінку: у Полтаві легалізована собача безпритульність

cобаки загризли насмерть жінку в Полтаві

12 жовтня в Полтаві зграя собак насмерть загризла 25-річну жінку. Як таке могло трапитися й чому? Надворі ХХІ століття, а людина, наче в первісні часи, раптом стає жертвою здичавілих тварин. І не де-небудь на безлюдному хуторі чи в глухому лісі, а майже в центрі 300-тисячного міста собаки загризли жінку!

Ми з колегою вирішили самі побувати на місці трагедії й спробувати розібратися в її причинах.

Вулиця з поетичним ім’ям Лесі Українки — не вельми привабливе місце для прогулянок, особливо в районі військової частини 3052, де сталася ця моторошна історія. По один бік вулиці — промислова зона, по другий бік, у проваллі, порослому чагарником — занедбаний ставок. За той час, поки ми знайомилися з місциною, з кущів раз у раз виринали підозрілі молодики маргінальної зовнішності. Тут, у чагарниках, привабливе місце для різного непевного люду, бомжів і наркоманів: скрізь людські нечистоти, купи сміття, розкидані шприці.

Про трагедію, яка розігралася тут понад тиждень тому, нічого не нагадує, собак-убивць теж немає. Трьох невеликих собачок, дві з яких були чіповані, ми побачили неподалік на пустирі по вул. Олени Пчілки: вони мирно дрімали на купі опалого листя. Трохи далі на узбіччі дороги якась добра душа спорудила собачі будки й підгодовує песиків, про що свідчить чимала кількість посуду для хвостатих. А на вул. Лесі Українки неподалік Полтавського районного відділу Нацполіції нас обгавкали двоє здоровенних псів (до речі, теж із кліпсами у вухах). Ці собаки були дуже агресивними, тож якби не паркан із металевої сітки, яким огороджене провалля, навряд чи вдалося б їх зблизька сфотографувати.

Собаки загризли
Якась добра душа збудувала песикам будки й постійно їх підгодовує.

Собаки нападають на людей не вперше

Певно, прилеглі до ставка чагарники облюбували не лише маргінальні елементи, а й бездомні собаки. Територію біля Нацполіції вони теж вважають своєю і старанно її охороняють.

Тож можемо припустити, що поява на «їхній» території Вікторії (так звали загиблу жінку) не сподобалася псам і викликала в них напад агресії. А якщо від жінки ще й тхнуло алкоголем (що теж цілком імовірно) або ж вона поводилася неадекватно (наприклад, дражнила їх, або повернулася до собак спиною чи кинулася тікати), то це лише спровокувало тварин до активних дій. Втім, тут не надто втечеш: вузька стежина круто спускається до ставка, у сутінках узагалі можна оступитися й упасти.

Дивна річ: зовсім поруч із цією занедбаною місциною, де знайшли собі середовище існування безпритульні собаки, розташовані дві державні установи, які символізують нашу безпеку: поліцейський відділок і військова частина Нацгвардії України! Звичайно, винуватити їх у тому, що сталося, не можна, але їхнє мирне сусідство із прихистком наркоманів і бомжів наштовхує на сумні думки…

Собаки загризли жінку в Полтаві
Про трагедію біля ставка через тиждень уже ніщо не нагадує.

Що ж за собаки це були, які наважилися спробувати на смак людської крові? Чи справді вони нічийні?

Зоозахисники та працівники КАТП-1628, яке займається стерилізацією бездомних тварин, стверджують, що Вікторію покусали домашні пси. Вдень вони охороняють приватні садиби, а вночі господарі відпускають їх побігати. На підтвердження цієї гіпотези працівники КАТП-1628, які тепер спостерігають за злощасним районом, заявляють: удень собаки тут не бігають. Одразу зазначимо: це не так, адже ми таки побачили бездомних псів (і доволі агресивних). До того ж, як виявилося, місцеві мешканці раніше неодноразово страждали від собак, які прямо на вулиці нападали на них. Там покусали жінку, там перелякали дитину… Таких випадків чимало, й трапляються вони вдень. Люди зверталися в Нацполіцію, в КАТП-1628, але безрезультатно. Тож місцеві мешканці змушені ходити з палицями чи зустрічати один одного з роботи: разом не так страшно відбиватися від собак.

Собаки загризли жінку
Хащі, де збираються бомжі та наркомани, розташовані поряд із військовою частиною і районним відділом Нацполіції.

Закон не забороняє знищувати бездомних тварин. Але гуманно!

Одразу зазначу: я нічого не маю проти тварин. Більше того, мені їх, бездомних і голодних, дуже шкода. Особливо, коли на вулиці холодно й незатишно.

Та живучи в Полтаві, я звик, що бездомні тварини на вулицях — це неминуча реальність. Але в більшості європейських країн такого немає: там не побачиш на вулицях бродячих песиків чи кицьок. Невже європейці такі жорстокі, що терпіти не можуть «друзів наших менших»? Нічого подібного! У Чехії, наприклад, ледь не кожен мешканець має свого домашнього улюбленця, з яким кілька разів на день виходить на прогулянку. А щодо четвероногих безхатьків чехи запровадили програму «вилов – стерилізація – перетримка – ліквідація» (ВСПЛ).

Узагалі у світовій практиці існує три основні методи вирішення проблеми бродячих собак: 1) ліквідація; 2) вилов – стерилізація – повернення в місця проживання (ВСП); 3) ізоляція їх у притулках. Часто ці методи комбінують. Багаті країни дозволяють собі будувати притулки для бідолашних і тварини живуть там до кінця своїх днів, не знаючи горя. Для України, звісно, це розкіш. Тож місцеві влади у більшості регіонів України йдуть шляхом реалізації ВСП.

Як стверджує співробітниця відділу регулювання чисельності без­притульних тварин КАТП-1628 Юлія Явір, працівники підприємства можуть лише відловлювати тварин, проводити щеплення, стерилізувати їх та вставляти у вухо чіп (кліпсу). Не дай Боже, самовільно провести евтаназію, навіть якщо тварина агресивна! Це має робити лише державний ветеринар, причому лише в тому випадку, якщо в тварини виявлять сказ. Прояв агресії у собаки — ще не підстава, щоб її усипляти.

Собаки загризли жінку в Полтаві
Вулиця з поетичним ім’ям Лесі Українки — не вельми привабливе місце для прогулянок, особливо в районі військової частини 3052, де сталася ця моторошна історія.

Пригадую, як рік тому в інтерв’ю для «ПП» депутатка Полтавської міської ради, зоозахисниця та ініціаторка програми стерилізації тварин Майя Матвеєва переконувала: щеплена й стерилізована собака не завдасть людині ніякої шкоди.

Чому? Невже собака з кліпсою на вусі абсолютно безпечна? Згоден, вона не може розмножуватися, оскільки стерилізована, але зуби в неї є! І причин, за якими вона, побачивши людину, може ними скористатися, чимало: голод, страх, захист своєї території тощо. Врешті-решт, вона може просто налякати вашу дитину! Хіба цього замало? Чому гуманність до тварин, прописана в Законі «Про захист тварин від жорстокого поводження», на який часто посилаються зоозахисники, обертається проти людей, змушених сусідувати з бездомними собаками в постійному страху й дискомфорті?

Та якщо уважно прочитати згаданий закон, виявляється, він передбачає підстави й для умертвіння тварин. У ст.17 сказано, що умертвіння тварин допускається, зокрема, у випадку регулювання чисельності диких тварин і тварин, що не утримуються людиною, але перебувають в умовах, повністю або частково створюваних діяльністю людини. При цьому умертвіння проводиться методами, що виключають передсмертні страждання тварин. Забороняється застосовувати негуманні методи умертвіння тварин, що призводять до загибелі від задушшя, електричного струму, больових ін’єкцій, отруєння, курареподібних препаратів, перегріву та інші больові методи.

Отже, закон не забороняє регулювати чисельність безпритульних тварин та ліквідовувати тих, які становлять реальну загрозу для мешканців міста. І цей обов’язок покладається саме на місцеву владу. Кримінальна ж відповідальність (за ст. 299 КК України) настає не за сам факт ліквідації безпритульних собак, а за жорстоке поводження з тваринами. Оскільки законодавцем чітко врегульована процедура умертвіння, яка виключає страждання тварин.

Згідно з науково-практичним ко­ментарем до Кримінального кодексу України, кримінальна відповідальність за статтею 299 КК настає у разі: знущання над твариною і нацьковування тварин одна на одну. Знущання має місце у разі вчинення діяння (дії чи бездіяльності), що завдає тварині (тваринам) істотного болю, має характер мучення. Ознакою кримінально-правового знущання є застосування жорстоких методів його вчинення, тобто таких, які вчиняються особливо болючими способами, шляхом катування, заподіяння травм, переломів кінцівок, термічного чи хімічного впливу тощо. Жорстоке поводження може бути вчинене і шляхом позбавлення води, корму, повітря. Знущанням визнаються і діяння, що мають характер мучення, вчинених із хуліганських мотивів.

А тепер увага! У разі знищення бездоглядних тварин ознаки цього злочину ВІДСУТНІ, якщо це здійснюється з дотриманням відповідних правил. Виходить, ліквідовувати бродячих собак можна. Тільки гуманно! І дивлячись, з якою метою.

Чи вирішить проблему притулок для собак?

Притулку для бездомних тварин у Полтаві немає, існує лише проект та ділянка, на якій його повинні збудувати. Але коштів у бюджеті на «таку єрунду» не виділено. Та й чи вирішить проблему цей притулок, якщо він розрахований на 250 місць, а кількість «претендентів» на них за підрахунками КАТП-1628 уже зараз сягнула понад 3000? Звичайно, не вирішить. Але це — якщо утримувати всіх тварин у притулку до їхньої природньої смерті. Та якщо після, скажімо, місячної перетримки застосовувати евтаназію для тварин, у яких не знайшлося власника, —притулок себе виправдає.

Собаки загризли жінку в Полтаві
Бездомні пси, які вважають територію провалля «своєю», завзято її охороняють.

В європейських країнах програма стерилізації бродячих собак, що передбачає їхнє повернення в міське середовище, себе дискредитувала. Подібні програми там існують лише стосовно котів. Міжнародне епізоотичне бюро, приміром, не рекомендує використовувати метод ВСП там, де більшість собак, як і в Україні, домашні, а основна причина появи бродячих тварин — це підгодовування їх жалісливими громадянами. Саме це, власне, і стимулює зростання зграї та її природне розмноження на вулиці. Метод ВСП легалізує явище бездомності, й тоді впоратися з ним уже ніколи не вийде.

А там, де влада не може (або не хоче) впоратися із собачою безпритульністю, проблему починають вирішувати самі громадяни в міру своїх сил і свого розуміння того, що відбувається. Виникає «партизанський» рух догкілерів, учасники якого за власною ініціативою, проявляючи середньовічну жорстокість, відстрілюють псів або труять їх. У Полтаві уже були такі випадки. Прогнозуємо, що після моторошної пригоди на вулиці Лесі Українки випадків самосуду над четверолапими побільшає. Пам’ятаєте Юрія Дєточкіна із кінофільму «Бе­режись автомобіля»? Він вважав, що робить добру справу, викрадаючи автомашини у нечистих на руку ділків. Догкілери теж переконані, що роблять добру справу, очищаючи вулиці від бродячих псів.

У Росії програму ВСП визнали повністю провальною після резонансного випадку, який стався в квітні 2008 року. 55-річний кандидат технічних наук, програміст Володимир Гайдаржинський займався бігом в Ізмайловському парку в Москві. На центральній алеї близько 19-ї години вечора його атакувала зграя бродячих собак, які мали своїх опікунів — престарілих москвичок. Від ран і укусів чоловік через тиждень помер у реанімації. Цей інцидент призвів до згортання програми ВСП у російській столиці й поверненню до безповоротного вилову бродячих тварин.

То скільки ж треба ще жертв, щоб і полтавська влада врешті-решт усвідомила: проявляючи хибну гуманність стосовно бездомних четверолапих, ми продовжуємо наражати людей на небезпеку і створювати незручності для мешканців міста!

Припускаю, дехто обуриться: це, мовляв, жорстоко і негуманно — знищувати собачок, вони ж такі милі й пухнасті! Одна знайома просила мене не піднімати цю тему в газеті, аби не нашкодити… собакам. І цілком серйозно доводила, що бродячих псів, які нападають на людей, потрібно перевиховувати любов’ю і добром, зокрема окрайцем хліба. Бо вони ж ні в чому не винні, у них життя таке. І я готовий був з нею погодитися, але за умови, що «перевиховані» вуличні собаки ніколи не завдадуть шкоди ні мені, ні моїй дитині. «Можеш дати таку гарантію?» — запитав я знайому. Вона, зітхнувши, промовчала…

Сергій МИКОЛЕНКО.