Рейси з Полтави в Суджу та Катовіце закінчуються у Лохвиці

Суджа–Полтава

Спонукав нас досліджувати тему автобусного сполучення скандал, який стався півроку тому на маршруті «Суджа–Полтава»: трьох жінок, які їхали в Полтаву, водій забув у Зінькові. А потім у ході дослідження теми сплила ціла низка недоліків автобусного сполучення. Виявилося, що рейси, які називаються міжнародними, насправді – внутрішньообласні й створені вони як інструмент у конкурентній боротьбі між перевізниками.

Жителька міста Заводського Людмила Максимейко у Фейсбуці розповіла, як сіла в автобус «Суджа – Полтава», що відправляється з Лохвиці о 4.35 ночі, щоб доїхати до Полтави. Автобус був брудний усередині, одяг одразу замазали…

На маршруті «Суджа–Полтава» чотирьох пасажирок забули на автостанції

– Водій брав пасажирів, поки вже не влазили в салон, – пише Людмила Сергіївна. – Пхнулись, як могли, духота страшна!!! У Зінькові кондукторка з гонором сказала, що в нас усіх є 5 хв. Повертаємось із туалету й бачимо, що наш автобус поïхав. Добре, що хоч речі всі з собою взяли. Лишились у Зінькові з квитками на Полтаву я, мама моя і ще дві жіночки! Прийшли на автостанцію скаржитись і вимагати повернути кошти за квитки. А нас культурно послали всіх дуже далеко! І гроші ніхто так і не повернув! Виявляється, це нормально: брати людей вище норми, садити ïх у брудний автобус, а потім хамити. Я в шоці!!!

Згаданий автобус належить ТОВ «Аскуктранс», а рейс значиться як міжнародний. Він відправляється на 10 хв раніше за автобус «Лохвиця – Полтава», який обслуговує лохвицький підприємець Сергій Різник. Таким чином перший автобус забирає більшість пасажирів. Водій другого автобуса, який відправляється з Лохвиці о 4.45, підібрав чотирьох згаданих пасажирок і безкоштовно відвіз у Полтаву, за що вони дуже вдячні: одній із них на визначений час було призначене обстеження МРТ. У другому автобусі було чисто й не тісно.

У соцмережі розгорілася дискусія. Більшість пасажирів пригадували, як некомфортно було їздити в автобусі ТОВ «Аскуктранс», водій та кондуктор хамили і, як виявилося, пасажирів губили не раз. І лише деякі пасажири захищали перевізника.

Квитки на «міжнародні» рейси у півтора рази дешевші

Отримавши стільки негативної інформації стосовно одного рейсу «Суджа–Полтава», ми спробували перевірити її на Лохвицькій автостанції. Але там відмовилися відповідати на наші запитання. На основі інтонацій, міміки та жестів працівниць автостанції авторові вдалося припустити, що стосунки з полтавськими перевізницями Олесею Ястребою та її мамою Раїсою Куксою в них не склалися. А вже потім після спілкування з пасажирами виникли й припущення, чому.

Раїса Кукса, яка займається автобусними перевезеннями, зокрема кілька років у Лохвицькому районі, в документах фігурує як ФОП. Олеся Ястреба зареєстрована як керівник ТОВ «АВА-експерес» і ТОВ «Аскуктранс», юридичні адреси яких збігаються. Три згадані підприємства пов’язані, тому наші респонденти їх плутають.

Донедавна більшість наших земляків не знала взагалі, що Суджа – райцентр у Курській області неподалік Сумщини, де живе 5762 чоловіки. Думали, то якийсь термін на зразок «транзит» чи «маржа». На моїх очах до каси підійшла жінка та поцікавилася, скільки коштує квиток до Суджі. Жінка сперечалася з касиркою, й мені вдалося зрозуміти, що хоча в розкладі є автобус «Полтава – Суджа» й назад, насправді він не виїжджає з України. Більше того, він курсує частиною маршруту між Лохвицею та Полтавою і не їздить навіть до Ромен, ночує у Лохвиці. Те саме стосується «міжнародного» рейсу «Полтава – Катовіце», в ході якого непристосований автобус, не призначений не лише для міжнародних перевезень, а й для дальніх міжобласних рейсів, стрімко вирушає нібито до Польщі, а насправді петляє між селами Лубенського й Лохвицького районів. У кожному селі в «міжнародного» автобуса є зупинка, салон на зразок міського транспорту наповнений переважно стоячими пасажирами.

На маршруті «Суджа–Полтава» звичайним явищем є брати людей понад норми та ще й хамити їм

Однак популярність і переповненість «міжнародних» рейсів пояснюється дуже просто. Якими б іншими автобусами ви не їхали до Полтави з Лохвиці, квиток обійдеться у 123–130 грн, якщо не всі 145. А перевізниця Леся Кукса встановила тариф 80 грн. Яким чином рейс незбитковий, конкуренти зрозуміти не можуть, а пасажири економлять і не зважають на незручності.

Як припускають у Лохвицькій райдержадміністрації, яка також отримує чимало негативної інформації про цей рейс, статус міжнародного потрібен, щоб отримувати дозвіл на нього в Києві. А для внутрішньообласного рейсу потрібне погодження Полтавської ОДА, яка враховує скарги і побажання, висловлені на місцях. До того ж, перевізник у «пакеті» з вигідними міжміськими рейсами отримує збиткові «райцентр – село».

Пасажири рейсу «Суджа–Полтава» погоджуються на незручності, щоб зекономити

На автостанції мені вдалося почути розповіді пасажирів, яким о 4.35 доводиться вирушати до Полтави. Кажуть, конкурентна боротьба і небажання оплачувати послуги автостанції – орієнтир кондукторки Наталії. Вона перехоплює пасажирів по дорозі на автостанцію, роздає їм візитівки, запевняє, що наступного рейсу перевізника Різника не буде.

Тож авторові довелося особисто подивитися, як вирушає «Суджа – Полтава». Пасажири до прибуття кондукторки розповіли, що їздять цим автобусом частенько, але хамської поведінки водія й кондукторки не пригадують. Що на зупинках водій просить пасажирів пильнувати, чи повернулися із прогулянки їхні сусіди. Автобус комфортабельний порівняно з мікроавтобусами. Хоча буває й тісно, всі раді їхати на 40–50 грн дешевше, ніж у будь-якому іншому.

І ось о 4.20 автобус приїхав на зупинку, не заїжджаючи на автостанцію. Причому з боку Києва, а не Сум, як було б, якби він і справді рухався із Суджі.

Автобус рейсу Суджа–Полтава
Із автостанції Лохвиці автобус на Суджу вирушає о 4.35 і підбирає пасажирів дорогою.

Кондукторка Наталія, яку деякі пасажири представляли як «хамувату», виявилася привітною, чемною у спілкуванні. Факт, що жінок «загубили» на Зіньківській автостанції, вона визнала, але сказала, що вони винні самі, «бо довго по туалетах ходили». У людей питали, чи всі, сигналили.

Наталія вважає, що чистоту в автобусі мають підтримувати й пасажири, які наліплюють жувачок, витирають жирні руки об штори й зав’язують їх вузлами.

– Ми зобов’язані забирати пасажирів із будь-якої точки траси, – пояснює, чому не заїжджає на автостанцію. – Довго стояти не можемо через стан доріг. По ямах не встигаємо за графіком. А люди не розуміють і йдуть у своїх справах «в розвалочку», не зважають на сигнал.

Чому зникають автостанції

Уже років 6, як через нерентабельність закрита автостанція в Заводському. Використовується вона тільки як зупинка на шляху, і в пасажирів немає можливості придбати заздалегідь у касі квиток, сховатися від непогоди. Чорнухинська автостанція кілька разів у останні роки була під загрозою закриття, бо збиткова, але хтось якось рятував. Зараз вона існує завдяки підтримці ТОВ «Баришівська зернова компанія».

Міському голові Заводського, наче тій нелюбимій невістці, всі ці роки докоряють громадські активісти. Мовляв, варто було виділяти якихось 50 тис грн на рік із міського бюджету, й цієї дотації б вистачило, щоб автостанція функціонувала. Але в голови та депутатів своя логіка: якби не корупція, автостанція, можливо, була б самоокупною. І звинувачувати в корупції варто не лише водіїв, а й пасажирів. Бо людей, які свідомо вимагають у водія квиток, мало.

Із власного досвіду можу згадати, як водії перехоплюють пасажирів на шляху до кас. Більше того, якось водій пропонував мені навіть здати вже придбаний квиток! Обов’язок касирів та контролерів – не допускати, щоб водії брали гроші собі, але напрошується припущення, що повсюди існує своя «система», й отриману від пасажирів готівку ділить між собою певне коло осіб.

Тому з автовокзалу в Полтаві автобус може вийти ледь не пустим, а на зупинках міського транспорту, найближча з яких через дорогу, заповнитися пасажирами, для яких проїзд у такий спосіб трохи дешевший. Буває ще цікавіше: рейс відміняється, люди здають квитки в касу та йдуть за ріг, де їх забирає той самий водій на тому ж «відміненому» автобусі.

Гадаємо, список подібних випадків кожен читач, хто їздив рейсом “Суджа-Полтава” зможе продовжити…

На низку моїх запитань контролерка згаданого вже автобуса «Полтава – Суджа» Наталія відповісти не змогла й переадресувала до своєї керівниці Олесі Ястреби.

Маршрут «Суджа–Полтава» створений як інструмент у конкурентній боротьбі між перевізниками

Поспілкуватися з Олесею Анатоліївною виявилося нелегко, бо телефонний номер, який вдалося знайти, неактуальний. Новий не дали ні кондукторка, ні водій. Але після моїх наполегливих дзвінків водієві Олеся Анатоліївна зателефонувала сама. Одразу зауважу, якість зв’язку була кепською, співрозмовниця обіцяла мені надіслати електронною поштою фото подяк пасажирів «Аскуктрансу» і перевірити, чи правильно я записав її слова. Я надіслав їй повідомлення зі своєю електронною адресою, намагався додзвонитися, але у відповідь тільки раз отримав sms «я за кордоном». Тому залишаю за Олесею Анатоліївною право доповнити/виправити/уточнити своє інтерв’ю.

Олеся Анатоліївна спочатку представилася пасажиркою Галиною Іванівною Залізняк, яка радить написати від імені жителів Лохвиці подяку перевізниці, тобто собі. За мало не вдвічі нижчу ціну квитків, гарний сервіс. А потім «зняла маску» і сама відповіла на запитання, які я підготував і планував задати.

– Повернімося на 10 років назад. Тоді в пакеті з рейсом «Лохвиця – Полтава» я обслуговувала повністю збитковий соціальний рейс «Лохвиця – Яхники». Так було двічі по 5 років (Нижче це спростує Іван Яківець із РДА. Він розповів, чому насправді «Аскуктранс» програв тендер). Бажаючи отримати рейс «Лохвиця – Полтава» о 4.45, перевізник Сергій Різник думав, що він хитріший за всіх перевізників Лохвиці. Спочатку він попросив мене не забирати його рейси в Києві – мовляв, це його останній шматок хліба. А потім у обхід домовленостей зазіхнув на наші рейси, подаючи свої пропозиції для участі в тендерах. Першим перехопив собі рейс «Лохвиця – Полтава» через Чорнухи.

«Він – стимул моєї жизні»

А потім я зрозуміла, що він і далі буде отримувати «мої» рейси. І після цього «народився» рейс «Суджа–Полтава». А потім – і в Чорнухи, і «Лохвиця – Харків». І, звичайно, у «Фейсбуці» він буде писать. Папір стерпить. Я дозволяю йому писати все, що він хоче. Він дурачка якогось посадив – і він у «Фейсбуці» «шльопає» – хай шльопає. Тому що я буду возить людей за стільки, за скільки захочу. Я їх можу взагалі возить по 50 грн до Полтави. Мій бюджет дозволяє. Це хороша ідея – брати у пасажирів інтерв’ю, на їх основі писати велику класну статтю у газетах не таких, як у вас, у Лохвиці, а достойних таких, знаєте! У ящики Лохвиці та Лохвицького району. Бо не кожен перевізник повезе пасажира не за 160, а за 80 грн. Сотні листів-подяк надходить на нашу юридичну адресу. А скільки подяк на сторінці нашого підприємства у «Фейсбуці»! Виїжджаємо й на Харків, куди у Різника ціна квитків буде 200 грн, а у нас – 90 (рейс цей справді з’явився наприкінці 2019 року і квитки коштують 140 грн).

Різник думав, що завжди буде безкарно в мене «віджимать» маршрути. Але ні! Я й так дала йому три роки попрацювати на моїх маршрутах, на яких я 10 років працювала. Такого не буде. Буде він у мене без маршрутів. Щоб був мужчиною і відповідав за свої слова. Він по судах вопроси порішав, притом за велику суму. Ви пропонуєте нормально поговорити, домовитися, займатися здоровою конкуренцією. Я з цією гнидою, яка так поступила, в жизні не договорюся. «Добрий день» йому ніколи не скажу. І він тепер – стимул моєї жизні. Коли я побачу, що в нього нема ні автобусів, ні маршрутів, і коли голодний ходитиме по Лохвиці – тоді зможу подать йому 100 рублів, щоб купив молока додому. Я цього в жизні не забуду – як у мене «повіджимали» маршрути, коли мені треба було по 70 тисяч податку на місяць платить і утримувать матеріальну базу. Я все життя присвятила транспорту, подолала труднощі, заслужила визнання, повагу. До того ж, інтереси Різника лобіює голова РДА Володимир Рязанов, пише листи, сприяє проведенню перевірок нашого підприємства. Тому я навіть хотіла винести цю тему в телепередачу «Говорить Україна».

– Чи правда, що автобуси «Полтава – Суджа» і «Полтава – Катовіце» курсують лише між Лохвицею й Полтавою?

– У підприємстві «Асуктранс» є свій логістичний центр. І всіх пасажирів, які купують квитки в Катовіце, Суджу чи інші розташовані на шляху населені пункти, «Асуктранс» привезе туди, куди вони куплять квитки.

– Але в моїй присутності в касі Лохвицької автостанції жінці не продали квиток у Суджу.

– Наше підприємство має свою диспетчерську службу (а також 70 працівників, транспорт і станцію його обслуговування), саме торгує квитками. Через автовокзали продаємо ми дуже мало квитків.

– Певно, автостанція незадоволена, що не приносите їй прибутку, берете пасажирів по дорозі.

– Перевізник «Асуктранс» може продавати квитки сам. У законі читко написано, що підприємство-перевізник може продавати квитки власними силами. Ми можемо завантажувати автобус на 100% самі. Усі пасажири, звідки б вони не купили квиток, застраховані. Працюємо з такою ж програмою, як і автовокзали, у мене 10 своїх диспетчерів. Взагалі я б не користувалася послугами автостанцій у райцентрах, якби не повага до керівника цієї системи. У перспективі, можливо, облаштую свої зупинки, де будуть кіоски-каси, навіси й туалети. Я – єдиний перевізник у області, який працює на міжнародному рівні і в якого є автобуси вартістю €150000.

– Чи справді Ваш автобус «Суджа–Полтава» переповнений?

– Він заповнюється на третині шляху, дійсно буває тісно. Але незабаром завершиться ремонт просторого автобуса, пустимо його у згаданий рейс.

Наскільки справедливі звинувачення Олесі Ястреби, я поцікавився в самого Сергія Різника. Він відмовився від коментарів. Лише підтвердив, що рейси у Суджу та Катовіце вочевидь є елементом нездорової конкуренції. І що навіть набивши автобус битком, при ціні квитка в Полтаву 80 грн не заробиш навіть на пальне.

Про рейси в Суджу й Катовіце на сайті не пишуть

Офіційний сайт askuktrans.com.ua містить неповну інформацію про компанію, він російськомовний, там згадується лише 3 рейси: «Кропивницький – Москва», «Київ – Єсентуки», «Харків – Слупськ». Зовсім не в’яжеться із більшістю відгуків на лохвицькій сторінці у «Фейсбуці» та скаргами, які надали у Лохвицькій РДА, така характеристика: «Компания оказывает услуги пассажирских перевозок с 2012 года. Годы работы на межобластных маршрутах послужили началом для успешного открытия международного направления. Сегодня «Аскуктранс» – это автобусы повышенного комфорта, полный пакет страхования для каждого пассажира, лояльная стоимость проезда и приветливый персонал».

Оскільки обіцяні фотографії сотень подяк Олеся Ястреба не надіслала, мені самому довелося відшукати їх у «Фейсбуці».

Певно, на справді міжнародних рейсах компанія працює по-іншому, адже на її сторінці – понад десяток позитивних відгуків аналогічного змісту. Настільки аналогічного, ніби хтось нашіптував авторам, що і як писати, або вони плагіатували відгуки одне одного. «Хочу висловити вдячність усім. Дівчаткам-диспетчерам, водіям велике СПАСИБІ. За ввічливість,за розуміння. Завдяки «Аскуктрансу» тепер моя дорога до маленького онучка коротша. Дуже зручно і дешевше, ніж на поїзді», – тричі різними словами російською повторює Елена Вишневская.

П’яного водія спіймала поліція

Почувши від Олесі Ястреби звинувачення Сергія Різника у непорядності, ми вирішили дізнатися в Лохвицькій РДА, як насправді відбуваються конкурси із визначення перевізників на маршрутах. І чи справді маршрути були «віджаті» при «лобіюванні» владних структур. Іван Яківець, начальник відділу економічного розвитку, торгівлі та інфраструктури Лохвицької РДА, надав повну і ґрунтовну відповідь на 6 сторінках із посиланнями на статті законів, постанови Кабміну та інші нормативно-правові акти, із зазначенням повних назв, адрес і вихідних номерів листів. Таке законне підґрунтя унеможливлює будь-яке «лобіювання» на практиці. Читачу буде важко розібратися в наданому офіційно-діловому тексті, тому намагатимуся відтворити його у скороченому і спрощеному вигляді.

Мережа Лохвицького району складається з 19 маршрутів, по 7 із них було укладено договори. На 3 приміських маршрутах працювало ТОВ «АВА-експрес», на 2 – ФОП Марченко, на 2 – ФОП Різник.

На запит РДА Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека), відповіла, що дані про бази ТОВ «Аскуктранс», ТОВ «АВА-експрес» і ПП Кукси Р. В. у Лохвиці відсутні. Самі ж перевізники повідомляли, нібито матеріально-технічні бази перевізників знаходяться у Лохвиці по вул. Перемоги та вул. Гоголя. Спеціальна комісія РДА, до якої ввійшли держслужбовці та представники громадськості, встановила, що договори оренди приміщень, укладені з їхньою власницею Оксаною Цись, давно закінчилися.

Закон зобов’язує перевізника мати, зокрема, службове приміщення, в якому зберігаються документи, спеціально пристосовані приміщення, гаражі, майданчики, стоянки для зберігання автобусів, устатковання і приміщення для перевірки технічного стану і ремонту транспортного засобу, приміщення для проведення щозмінних передрейсового та післярейсового медичних оглядів водіїв, яке відповідає певним вимогам.

автобуси рейсу Суджа–Полтава
Зберігання автобусів у дворі водія по вул. П. Калнишевського (Чапаєва) не відповідає Ліцензійним умовам.

Голова РДА Володимир Рязанов поінформував конкурсний комітет ОДА про факти порушень чинного законодавства України ФОП Куксою Р. В., яка працювала на маршрутах «Лохвиця – Полтава» і «Лохвиця – Яхники». А також про те, що поліція притягнула до відповідальності за кермування в нетверезому стані водія ТОВ «АВА-експрес» на маршруті «Лохвиця – Мехедівка». І про скарги, які надійшли до Лохвицької РДА від пасажирів.

У результаті «Аскуктранс», який, крім того, не надав своєчасно на огляд автобус, до конкурсу не допустили, і виграв його Різник. Тож звинувачення у «лобіюванні» й «віджиманні» порожні. А те, що п’яного водія ледве наздогнала поліція, свідчить про відсутність передрейсового обстеження.

Також, за словами Яківця, вперше ФОП Кукса отримала рейс «Лохвиця – Полтава» 2013 року, а не обслуговувала його двічі по 5 років. Тодішня районна влада підтримала немісцеву перевізницю, яка платить податки в інший бюджет, із невідомих причин.

«Контролер маршруту «Суджа–Полтава» не брала пасажирів із квитками, а потім посадила 10–12 чоловік»

У Лохвицькій РДА я сфотографував 2 скарги. Одну, датовану 2016 р., цитуємо нижче після незначного літературного редагування, друга, на жаль, неякісно скопійована, але суть її подібна.

Голові Лохвицької РДА

жителя м. Заводське Д. Олександра Володимировича, інваліда 2 групи.

31 березня після операції я з дружиною повертався з Полтави. На автовокзалі ми взяли 2 квитки на автобусний рейс «Полтава – Лохвиця» до м. Заводське на час відправлення 12 год 05 хв. (перевізник – ФОП Кукса). При під’їзді до м. Заводське контролер оголосила, що пасажири, які будуть їхати далі Заводської непрацюючої автостанції та вставатимуть на зупинках «Склоприлад», «ЦС» і «Брисі», повинні заплатити по 3 грн. На моє питання, на підставі якого документа ми повинні доплачувати, якщо купили квитки до Заводського, контролер відповісти не змогла (раніше на цьому маршруті подібних доплат не було). Замість того контролер почала підбурювати пасажирів, які їхали до кінцевої зупинки в Лохвиці, мовляв, через таких пасажирів, які не хочуть доплачувати, автобус далі їхати не буде. У цей час ми зателефонували на автовокзал м. Полтави (095 228 0000). Диспетчер пояснила, що контролер не правий, але ми повинні домовитись із водієм про подальші зупинки. Автобус певний час продовжував стояти. Підбурені пасажири почали вигукувати, щоб ми заплатили гроші. Оскільки після операції мені було важко пересуватись, я заплатив кошти, щоб вийти на «ЦС». Квитків, звісно, ніхто не дав.

На цьому рейсі була грубо порушена техніка безпеки перевезення пасажирів. Автобус був усю дорогу переповненим. Добра половина пасажирів їхала за гроші, але без квитків. У Гадячі дійшло до абсурду. Контролер не хотіла брати дітей 15–17 років, у яких були квитки, посилаючись на завантаженість автобуса. Дітей узяли тільки після вмовлянь працівника автостанції. І зразу після від’їзду з автостанції контролер зупинила автобус і взяла додатково 10–12 чоловік (звісно, без квитків). Автобус був дуже сильно переповнений. Були порушені всі правила перевезення пасажирів. У разі ДТП це могло призвести навіть до жертв.

Для таких горе-контролерів людське життя вимірюється гривнею.

Від цієї поїздки залишився неприємний осад на душі.

скарга на маршрут Суджа–Полтава

Скарга інваліда із Заводського.

Зберігають автобуси і оглядають водіїв «по-партизанськи»

Ідучи неподалік, я вирішив зазирнути у двір підприємства «Дзета» по вул. Гоголя та подивитися, як зберігаються автобуси, що їздять у міжнародні рейси. На моїх очах заїхав автобус із табличками, на яких великими літерами надруковано «КАТОВІЦЕ» й меншими – «ПОЛТАВА-ЛОХВИЦЯ; ЛУБНИ, ЧОРНУХИ». Справді, автобус не призначений для перевезення пасажирів на сотні кілометрів.

Автобуси маршруту Суджа–Полтава
У дворі «Дзети» автобус перебуває без дозволу господарів.

Водій розповів, що має стаж за кермом автобуса із 1984 року. Починав працювати в Лохвицькому автопарку. Пояснив, що чудово розуміє, які можуть бути наслідки від вживання алкоголю не лише перед виїздом, а й напередодні ранкового рейсу. А тих, хто не розуміє, перевіряє, штрафує і позбавляє права водіння поліція. За словами чоловіка, техогляд автобуса відбувається в Полтаві щодня. Також він переконаний: якщо здійснювати техогляд усіх транспортних засобів, які відправляють щодня у рейси підприємства Лохвиці, насправді виїдуть десь 4 автомобілі. Водій стверджує, що в Польщу з Лохвиці автобусами «Аскуктрансу» і справді можна доїхати, але спочатку в Полтаву, а звідти вже справді міжнародним рейсом.

Тут же підійшла жінка, яка представилася медсестрою, правда, не назвалася й фотографуватися відмовилася, мовляв, зачіска не в порядку. Хоча насправді виглядала чудово. Сказала, що веде журнал обліку обстежень, оглядає водія як перед виїздом у рейс, так і після.

То як таке може бути: термін дії договору про надання «Дзетою» місця для зберігання автобусів вичерпаний, гроші за це не сплачуються, а автобуси фактично зберігаються?

– Договір із «Аскуктрансом» справді припинений, – говорить господар «Дзети» Олександр Іванович Цись. –У двір по вул. Гоголя вони просто заїжджають, а ми виганяємо. На яму можуть заскочити, подивитися автобус. Це «партизанщиною» назвати можна. Гаражами скористатися не можуть, бо якби таке сталося, я б начепив замок і довго б той автобус забирали. А закрити двір на замок не можу, бо приміщення орендують 4 підприємці та КП «Добробут-сервіс».

Пізніше автор побачив, що коли у двір «Дзети» заїхати не вдається, автобуси стоять у дворі водія. Це неприпустимо для пасажирського транспорту, але вдома зберігають автобуси й інші перевізники.

Автобуси на маршруті «Суджа–Полтава» працюють по сьогоднішній день

Інформацію для статті ми поступово накопичували із травня минулого року. Улітку Лохвицька РДА довела свою правоту в суді. Проте псевдоміжнародні автобуси й нині там – на маршрутах між Лохвицею й Полтавою. Більше того, наприкінці 2019 року став курсувати автобус «Лохвиця – Харків», який називається «Харків – Лохвиця – Познань» і на який квитки до Познані, звісно, не продають. Чому саме Познань, а не Варшава чи Краків? Певно, тому що Харків і Познань – міста-побратими. А може, звучить красивіше.

Останню розповідь про псевдопольський рейс ми почули від одного зі згаданих вище героїв цієї розповіді. За кілька днів до Нового року він їхав до Полтави й автобус, певно, через технічний стан (перевіряють же перед кожним рейсом!) зупинився в Опішні. Пасажири після годинної стоянки почали «кіпіжувати». Тоді водій сів у якесь авто і просто дременув у невідомому напрямку. Працівники автостанції знайшли вихід. Викликали іншого водія, який невідомим чином завів чужий транспорт і відвіз пасажирів до Полтави. Затрималися вони усього години на дві-три.

Олег ДОЛЕНКО.

Фото автора.