Реформи дісталися й туалетів. Де будемо задовольняти природні потреби?

туалет в Полтаві

Тема недостатньої кількості громадських вбиралень в обласному центрі неодноразово була порушена полтавцями та окремими активістами. Три роки тому на сайті Пол­тав­ської міської ради була опублікована петиція № 129 «Про вільний доступ громадян до туалетів закладів громадського харчування», та вона набрала лише 40 голосів із 250 необхідних. Не набрала необхідної кількості голосів і петиція «Про встановлення та обслуговування біотуалетів на кінцевих зупинках громадського транспорту міста і с. Вороніна зокрема», опублікована в грудні 2015 року. Протягом двох місяців її підтримали усього дев’ять (!) чоловік. Виходить, туалет не потрібний більшості.

Хочете в туалет? Спочатку випийте кави!

У Києві аналогічну проблему частково розв’язали ще 2008 року відповідним розпорядженням КМДА № 579. Воно зобов’язує всі заклади столиці безплатно пускати в туалети жителів і гостей Києва. Однак на практиці це правило діє доволі вибірково: якщо в туалет проситься літня людина, мати з дитиною чи просто адекватна людина без хамства і претензій — їм майже ніколи не відмовляють. Та якщо ваш фейс господарю не сподобається, доведеться шукати інше місце для інтимної справи.

Річ у тому, що ніякий закон прямо не зобов’язує власника кафе чи магазину пускати з вулиці в туалет усіх бажаючих. Це їх приватна власність, якою вони користуються на власний розсуд. Окрім того, вони надають послуги з харчування чи продажу товарів, а не послуги громадського туалету.

Туалет у Парижі.
Туалет у Парижі.

За санітарними нормами власник повинен забезпечити наявність і доступ клієнтів закладу в туалет. Платно чи безкоштовно — це вже залежить від політики закладу. Згідно із законом «Про захист прав споживачів» клієнтом визнається навіть той, хто лише збирається ку­пити товар або послугу. Тобто за законом формально можна вважати споживачем того, хто просто зайшов поцікавитися цінами на каву і подивитися асортимент товару.

Юристи роз’яснюють, що грань між клієнтом закладу і стороннім роззявою дуже тонка. Якщо ви прийшли в магазин або ресторан тільки для відвідування туалету, то вам можуть відмовити. Зате якщо ви маєте намір щось купити, то стаєте потенційним споживачем-клієнтом, і можете претендувати на додаткову послугу — відвідати туалет.

Тим, хто зважиться піти оправлятися в кущі, треба пам’ятати, що такі дії кваліфікуються як дрібне хуліганство (ст. 173 Кодексу про адмінпорушення) і караються штрафом від трьох до семи неоподатковуваних податкових мінімумів (51-119 грн). Або можна сісти на 15 діб.

А що диктують норми?

Та життя не стоїть на місці. Нині місцева влада багатьох міст готова осучаснювати громадську інфраструктуру та створювати зручні й комфортні умови для людей. Ініціатори реформ посилаються на Державні будівельні норми (ДБН) – обов’язкові до виконання нормативні акти, які використовуються під час проектування нових та реконструкції існуючих будівель, кварталів, мікрорайонів, вулиць і доріг. Приміром, в ДБН Б.2.2-5:2011 «Благоустрій територій» наведений повний перелік місць, де повинні бути громадські вбиральні:

• на площах, транспортних магістралях, вулицях з великим пішохідним рухом;

• на площах біля вокзалів, залізничних станцій, авто- та річкових вокзалів, автостанцій та аеровокзалів;

• у виходів та вестибюлів метрополітену;

• у місцях проведення масових заходів;

• у зонах розміщення і на території ярмарків, крупних об’єктів торгівлі та послуг, об’єктів громадського харчування, об’єктів культурно-розважального та спортивного призначення;

• на території об’єктів рекреації: у садах, парках, лісопарках, на бульварах шириною більше ніж 25 м;

• на АЗС, стоянках автомобілів більше ніж 25 місць, багатоповерхових і відкритих автостоянках;

• спеціально обладнаних майданчиках для паркування транспортних засобів;

• на територіях, прилеглих до зовнішніх магістральних доріг;

• на підприємствах торгівлі потужністю більше ніж 15 торгівельних місць;

• у зонах масового відпочинку, на стадіонах, пляжах;

• біля кінотеатрів, виставок.

Пропозиції Мінрегіонбуду щодо туалету в Полтаві
Пропозиції Мінрегіонбуду.

Спробуємо подумки пройтися з цим переліком вулицями Полтави. Де є громадські туалети? На площах, транспортних магістралях і вулицях їх немає однозначно. Хіба що в підземних переходах, де підприємці облаштували свої крамниці: на перехресті вулиць Степового Фронту і Європейської, Шевченка і Європейської та у «Злато Місто». Обладнані туалетами усі автостанції і залізничні вокзали, є туалети й на ринках, звичайно, не безкоштовні. «Гроші не смердять!» — сказав свого часу римський імператор Веспасіан, який ввів податок на громадські вбиральні. Та чомусь наші підприємці не поспішають зайнятися бізнесом на природних людських потребах.

Дивина: туалет на зупинках транспорту

На зупинці громадського транспорту «Автовокзал» поблизу крамнички «Продукти» нещодавно з’явилася синенька будочка з написом «Біотуалет» і вартістю користування ним 3 грн. Продавчиня Ольга, найманий працівник крамнички, розповідає, що бажаючих скористатися послугою практично немає. «Його поставила хазяйка, приватний підприємець. Вона сама його чистить, дезінфікує. Наші люди не звикли витрачати кошти на задоволення природних потреб, — говорить вона. — Поруч автовокзал, кому треба — йдуть туди. А в основному — самі знаєте, де знаходять зручне місце… В Полтаві це, мабуть, єдиний туалет на автобусній зупинці, та наші люди, як бачите, його ігнорують. Хоча мені, наприклад, як жінці, дуже зручно було б, якби всі зупинки були облаштовані такими біотуалетами». Тож користуються біотуалетом в основному продавці кіосків і крамничок, що знаходяться поруч.

Туалет в Полтаві
Нововведення в Полтаві.

Ініціатор реформ у будівельній галузі, український політик і бізнесмен Лев Парцхаладзе пропонує законодавчо узаконити будівництво туалетів на зупинках громадського транспорту. «Якщо це зробити правильно та дотримуватися всіх необхідних вимог під час експлуатації, — говорить він, — то це справді може стати вирішенням питання з нестачею громадських вбиралень у містах». І наводить приклад Астани, столиці Казахстану. Там нещодавно з’явилися сучасні громадські зупинки. Вони є заскленими, щоб людям було комфортно очікувати на транспорт у холодний період часу, а окрім сучасного санвузла, також мають зручну зону очікування і магазин.

Та більшість читачів його сторінки на ФБ налаштована скептично й сприймає ці ініціативи з гумором.

«Такое можно делать только при наличии сознательного общества. В нашей стране такие инициативы перспектив не имеют. Короче говоря — если не сломают, то засрут». (Єгор Смоляков).

«Дешевле в кусты. Это выкачка денег у пенсионеров и бедных, и прибыль и так багатых чиновников, которые ездят на дорогих авто». (Саша Русан).

«Туалет повинен бути прозорим, щоб не проґавити свій автобус!». (Вадим Тивончук).

МОЗ: туалетів має бути більше!

Міністерство охорони здоров’я України в цьому плані теж пропонує зміни, які мають зробити для людей громадський простір, помешкання та території населених пунктів безпечнішими та комфортнішими. Нещодавно МОЗ оприлюднило проект наказу до громадського обговорення, в якому йдеться також і про громадські вбиральні. Громадських туалетів має бути більше. Вбиральні без каналізації пропонують заборонити. Оптимальна відстань між вбиральнями має становити 700 метрів, а в людних місцях — 300.

Хоча б один громадський стаціонарний туалет потрібен у кожній зоні зелених насаджень, де гуляють люди. У кожній громадській вбиральні має бути стіл для сповивання немовляти та доступ до питної води. Вигрібні ями пропонують заборонити взагалі. Їх можна замінити локальними очисними спорудами (наприклад, септик). Дворові туалети мають бути підключенні до місцевих очисних споруд. Це важливо, адже існує ризик потрапляння небезпечних речовин у ґрунт та підземні води, а також джерела і колодязі.
Ці зміни, стверджують чиновники міністерства, наблизять українські норми до європейських.

Чи є світло в кінці… туалету?

Отже, є надія, що делікатне питання пошуку непримітної будівлі з літерами WC таки зрушить з місця. І не лише в Полтаві, а в країні в цілому. Бо не станемо ми цивілізованою державою, поки придорожні зони, арочні проходи між будівлями, підземні переходи та зелені насадження не перестануть слугувати за громадські сортири. Не можемо ми вважатися цивілізованою країною, допоки діти в сільських школах ходять на вигрібні ями, а в міських школах — стають ногами на унітаз. Як театр починається з вішалки, так і країна починається з туалету, його доступності та культури користування. Тому що туалет — це не якась абстрактна демократія чи свобода слова. Туалет — це повага до базових потреб Homo sapiens, можливість задовольнити їх гідно.

Сергій МИКОЛЕНКО.

317 перегляди(ів)