Навіщо Управління соцзахисту знущається над пенсіонером?

Управління соцзахисту

Як відомо, благими намірами вимощена дорога в пекло. Це про нас, про українців: скільки разів влада обіцяла нам «покращення», яке насправді виявлялося або фікцією, або справжніми муками для пересічних громадян!

Попередній уряд, приміром, під приводом боротьби з корупцією в газонафтовій сфері дозволив значно збільшити вартість газу для населення. Це одразу відчув на собі й пересічний Громадянин. З ціною на газ зросли в ціні й усі інші товари та послуги, понад 60% населення держави опинилося за межею бідності. А щоб замилити очі мільйонам ураз збіднілих співвітчизників, уряд пообіцяв їм достатні субсидії. Що в результаті? Корупція як була, так і залишилася, а от життя від тих реформ у багатьох громадян перетворилося на справжнє пекло.

Субсидій на всіх не вистачить, треба економити

Спочатку і справді субсидії нараховували всім бажаючим. Але потім реформатори зрозуміли, що недооцінили масштабів бідності в країні: претендентів виявилося занадто багато. Коштів не вистачало, тож відповідним органам, очевидно, дали вказівку: з будь-яких підстав відмовляти або зменшувати розмір субсидій. Хто більше зекономить державних грошей, той отримає більшу премію!

Управління соцзахисту

Негативні наслідки таких рішень передбачити було неважко, але мати жирний шматок сала до хліба для багатьох чиновників виявилося заманливо. І вони із завзяттям приступили до справи: безпідставно позбавляли своїх співгромадян субсидій. Жертвами недолугих експериментів уряду стали не якийсь там десяток, а сотні тисяч ні в чому не винних людей!

Опинився серед них і 62-літній полтавець-пенсіонер Сергій Іванович Демченко (прізвище та ім’я з етичних міркувань змінено). З 2017 року він отримував субсидію, надану йому Управлінням соціального захисту населення Подільської районної у м. Полтаві ради (особова справа № 814983). У травні 2018 року пенсіонерові мали призначити субсидію на наступний період. Та спливав час, а повідомлення про нарахування субсидії так і не надходило.

Управління соцзахисту

У другій половині серпня Сергій Іванович звернувся до управління соцзахисту й поцікавився, в чому справа. І був ошелешений відповіддю: оскільки він має у власності квартиру значної площі, то 08.08.2018 року прийнято рішення про відмову йому в наданні субсидії. Але ж власної квартири, та ще й значної площі, він узагалі не мав, бо все життя жив у приватному будинку! Чим керувалися працівники управління, які додумалися прийняти таке «обґрунтування» для відмови, невідомо.

Пенсіонер зажадав пред’явити йому документи, де начебто йшлося про те, що він має власну квартиру, але йому відмовили. Зійшлися на тому, що чоловік написав заяву про призначення субсидії, в якій зазначив відсутність власності. Після цього працівники управління запевнили: субсидію обов’язково нададуть, а рішення від 08.08.2018 скасують.

Знайшли іншу причину

Чекати на відповідь з управління соцзахисту С. І. Демченку довелося недовго. Та прочитавши листа, здивуванню й обуренню пенсіонера не було меж: у наданні субсидії йому знову відмовили! Яка ж на цей раз причина? Виявляється, субсидант «протягом трьох місяців не сплатив ЄСВ». При цьому нове рішення було прийняте того самого числа, що й попереднє: 08.08.2018 року! Виходить, рішення просто переписали, внісши до нього іншу недостовірну підставу.

ЄСВ, нагадаємо, − це скорочена назва єдиного соціального внеску, але ж Сергій Іванович як пенсіонер не повинен його платити. Тому керівник управління А. В. Каркач, виправдовуючи таке рішення, повідомив: ЄСВ не сплатили рідні Демченка.

Управління соцзахисту

Сергій Іванович, звичайно, знову подався до управління з проханням надати йому докази «несплати ЄСВ». Та цього разу з настирливим відвідувачем просто відмовилися спілкуватися й повідомили: потрібно звертатися письмово.

Отак на рівному місці звичайний пенсіонер, який мав 42 роки трудового стажу, нажив собі клопоту! Замість того, щоб сидіти з вудкою на березі Ворскли, йому довелося вивчати постанови уряду та доводити своє право на отримання того, що гарантувала йому держава. Невже в той час, коли в країні йде війна, таке зневажливо-нахабне ставлення посадовців до своїх громадян сприяє об’єднанню влади з народом?

Невже посадовці на кшталт Каркача та його підлеглих вважають, що своїми діями вони зміцнюють державницькі засади, пробуджують у людях віру до влади і патріотизм? І на що вони розраховували, придумуючи таку хитромудру причину? Сподівалися, що пенсіонер здасться й мовчки буде платити комуналку в повному обсязі?

Не сподіваючись на порядність А. В. Каркача та його підлеглих, Сергій Іванович із обґрунтованими листами-скаргами звернувся до голови Подільської районної у місті Полтаві ради Євгена Нагорного, Департаменту соціального захисту населення Полтавської ОДА та до Уповноваженого Верховної Ради з прав людини. Проте одержав доволі передбачувані відповіді. З листа Подільської райради слідує: група депутатів вивчала справу й встановила: ЄСВ і справді не сплачено. А заступник директора обласного департаменту С. В. Матуйзо листом від 17.04.2019 року повідомила: відмова у призначенні субсидії законна. Натомість представник Уповноваженого з прав людини О. Степаненко листом від 07.05.2019 року повідомив: вивчати скаргу взагалі не буде, оскільки пенсіонер не додав до листа «фото або сканкопію підписаного рішення» з місцевого управління соцзахисту. Де пересічному пенсіонерові взяти на це кошти, державний службовець не вказав. Як, власне, й те, чому він сам як посадова особа не може витребувати з управління соцзахисту потрібну копію документу?

Довелося звернутися до суду

От і робіть висновки: чи існує в Україні система захисту прав людини? Де-юре вона є, але де-факто її немає: в критичних ситуаціях людина опиняється перед непробивним щитом і залишається наодинці зі своїми проблемами. Все влаштовано так, що державний апарат, чиновники різного рівня й рангу, які мають опікуватися інтересами найбіднішого населення і створювати для цього простий і дієвий сервіс, ігнорують свої обов’язки, належним чином не перевіряють скарги й абсолютно байдужі до людей.

Та у Сергія Івановича лишалося право звернутися до суду. Проте для цього потрібно було не лише вивчити Кодекс адміністративного судочинства, скласти позов, оплатити виготовлення копій документів, а й заплатити державне мито (близько 800 гривень). Ось вона, справжня трагікомедія: щоб отримати гарантовану державну допомогу, треба доводити це в суді, та ще й заплатити державі гроші! Але ж де взяти ті гроші пенсіонерові, який сам їх просить у держави, щоб розрахуватися з комуналкою? Хіба що стати під церквою з простягнутою рукою… А може, одразу піти жебракувати, бо невідомо, що вирішить суд?

Та цього разу суд одразу розставив усе на свої місця. Під час розгляду справи № 440-1415-19 з’ясувалося, що Управління соцзахисту населення Подільської районної у м. Полтаві ради порушило вимоги Постанови Кабміну № 329 від 27.04.2018 року, не направляло запитів до Державної фіскальної служби та Пенсійного фонду про отримання інформації щодо сплати ЄСВ, а отже, не отримувало й відповідей. Тобто посадовці взяли «зі стелі» підставу для відмови в призначенні субсидії та внесли недостовірний запис. Крім того, управління соцзахисту проігнорувало, що за даних конкретних обставин громадянин С. І. Демченко як пенсіонер мав право на отримання субсидії. Суд своїм рішенням від 09.07.2019 року позов задовольнив і зобов’язав управління соцзахисту нарахувати пенсіонерові субсидію з 01.05.2018 року.

Здавалося б, проблема вичерпана. Проте, напевно, райдужні перспективи преміювання гріли душу й спонукали А. В. Каркача подати апеляцію. Однак троє суддів Другого апеляційного адмінсуду 17.10.2019 року відмовили у задоволенні скарги управління. Тож рішення суду першої інстанції набуло законної сили.

Таким чином, процес встановлення справедливості тривав 14 місяців. І весь цей час працівники державних установ: районного управління та обласного департаменту соціального захисту населення, як би цинічно це не звучало, фактично знущалися над громадянином України!

Зараз А. В. Каркач і С. В. Матуйзо зобов’язані негайно виплатити постраждалому субсидію, починаючи з 01.05.2018 року, компенсувати його матеріальні витрати на судочинство й відшкодувати завдану моральну шкоду. А чи зроблять вони це, покаже час.

Ця історія виявила воістину фантастичні здібності депутатів Подільської райради та особисто заступника директора Департаменту С. В. Матуйзо, які розглядали скаргу пенсіонера. Адже вони зуміли розгледіти і прочитати документи, яких не існувало в принципі: запити до ДФС і отриману на них інформацію. А якщо серйозно, то хотілося б знати, чи будуть притягнені до відповідальності за порушення вимог Постанови Кабміну № 329 від 27.04.2018 року А. В. Каркач і С. В. Матуйзо? Адже факт порушення посадовцями вказаної постанови констатував суд.

Геноцид триває

Та якщо глянути на проблему ширше, то негативні наслідки цього й подібних судових рішень набагато глобальніші. Скільки в нас обманутих, ошуканих, принижених і ображених діями окремих представників влади людей, ніхто не рахував. Та з упевненістю можна стверджувати: їх сотні тисяч! Тому й маємо величезне розчарування громадян владою, яка діє за принципом: «бий своїх, щоб чужі боялися!» Бити своїх, звичайно, легше й доступніше, ніж воювати на Сході з агресором. Проте насилуючи і гноблячи своїх співвітчизників, не можна перемогти у війні з окупантом. Який урок для себе винесе наша молодь із цієї та інших подібних життєвих ситуацій?

Чи захоче вона після цього йти на фронт і захищати нашу державу в особі таких собі каркачів та матуйзо? Чи не тому наша молодь взагалі не бажає жити в країні, де порушення закону стало нормою, і масово виїжджає за кордон?

За останніми соціологічними опитуваннями лише кожен двадцятий мешканець окупованих територій хоче бути у складі України. Воно й не дивно: хто захоче жити в державі, де порушення прав та інтересів простої людини стало звичним явищем? І насамкінець: чи можна шляхом 14-місячного знущання повернути людині віру в цінності, записані в Преамбулі Конституції України?

Коли матеріал був готовий до друку, С. І. Демченко отримав повідомлення про призначення йому субсидії в розмірі нуль гривень нуль копійок. Яка цього разу причина відмови, чоловік ще не знає. Та без сумніву одне: чиновників так просто не здолати, геноцид населення триває…

Тепер, очевидно, своє вагоме слово про притягнення працівників управління до відповідальності має сказати новопризначений голова Полтавської ОДА Олег Синєгубов. Адже саме в його підпорядкуванні перебуває Департамент соціального захисту населення.

Юрій МОТОРНИЙ,

адвокат.

452 перегляди(ів)