«Дотепер ніхто не знає, як народжується образ. Це не спостереження, не спогад, не механічний синтез деталей. Раптом звідкись у тебе з’являється щось, чого ти не чув, не бачив, і спокушає відворити в слові, мелодії, глині, металі, камені, склі, на полотні, папері, дошці… Тому образ – це завжди відкриття. Велике чи маленьке – не важливо, головне – твоє. Це те, що ти спромігся в міру здібностей і таланту додати до загальнолюдського спадку розуміння світу».
Так історик мистецтва Наталія Космолінська написала в анотації до шостої персональної виставки дивовижного львівськог художника, що 1 серпня відкрилася у Полтаві. Його ім’я – Віктор Курило. Представив колегу голова Полтавської обласної організації Спілки художників України Юрій Самійленко.
Віктор Курило все доросле життя прожив у Львові, від 1994 року працюєхудожником-декоратором Львівської опери. Але позаяк народився він на Миргородщині (10 червня 1942 року), то вирішив ознайомити земляків зі своїм підсумковим творчим доробком. Та й починав він свій професійний шлях як учень Решетилівського художньо-промислового училища, де навчався килимарству. А вищу освіту вже в зрілому віці отримав у Львівському інституті прикладного та декоративного мистецтва.
Віктор Курило
– Робота в оперному театрі ніби й творча, – каже Віктор Курило, – але у жорстких рамках кожного окремого замовлення, реалізації задуму іншого художника. Тому при першій же нагоді – у вихідні, чи у відпустці – брав етюдник і малював акварельні пейзажі. Природа, край мого дитинства викликають особливий відгук у моїй душі.
Так поставали серії зворушливих акварелей, які відображали географію мандрів художника: рідну Полтавщину, Кам’янець-Подільський, азовське узбережжя, карпатські села і, звісно, Львів. На виставці у Полтавському художньому салоні представлені 60 робіт автора – і 30-річної давнини, й зовсім свіжі. Уже десять років Віктор Курило розвиває новий напрямок у своїй творчості – лаконічні графічні композиції.
Графіка В. Курила
– Переважно всі шукають якомога більш атракційних, несиметричних композицій, а я – навпаки, – розповідає художник. – Можливо, дався взнаки багаторічний досвід оформлювача, чи, може, проявилися, здобуті ще у відділенні килимарства навички орнаментування. На думку мистецтвознавців, форма лаконічного геометризованого вислову Віктора Курила апелює до філософських дереворитів видатного українського графіка Якова Гніздовського. Фронтальна композиція з чітко позначеним контуром рамки – художній прийом, який дозволяє йому зосередити увагу глядача на красі й філігранності форми кожного земного плоду. Автор уважно простежує напрямок прожилок на листках-пелюстках,старанно шукає виразнішого силуету, щоб прийомами графіки виявити досконалу геметричну структуру рослин, фруктів, овочів, створити їхній універсальний образ-логотип.
Відомий полтавський митець Олег Мінгальов вважає, що його львівський колега має свій особливий творчий почерк, показуючи рослинний світ через сакральну геометрію й розглядаючи рослину як напівживу істоту, зображуючи її серед стихій: у маленькому відображується велике – мікрокосм у макрокосмі.
– Я б назвав графічні роботи Віктора Курила мандалічними – молитовними візуальними формами, що характерні для Індії, Тибету. Знаю, як складно їх робити. Треба мати велике терпіння, ретельність. Колись відомий російський художник-авангардист Павло Філонов називав цю композиційну завершеність і ретельність «сделанностью», тобто, що зроблено «від» і «до».
Виступає Тамара Васильєва
Кременчуцька поетка Тамара Васильєва розповіла присутнім, що перша її поетична збірка була проілюстрована роботами пана Віктора, й запропонувала провести у Львові їхній спільний творчий вечір. Персональна виставка Віктора Курила триватиме до 12 серпня.
Нагадаю, що у жовтні 2014 року у фойє Миргородського художньо-промислового коледжу було урочисто відкрито меморіальну дошку видатному полтавському патріоту й скульпторові Михайлу Гаврилку роботи львівського скульптора Василя Ярича. А автором ідеї був Віктор Курило.
До речі, діти пана Віктора теж обрали творчі професії: Андрій Курило – відомий львіський вітражист, а донька Галина Куряча – вишивальниця, живе у Кременчуці.
