Віталій Острянин із Полтави велосипедом за два місяці проїхав територією 12 областей України

29-річний житель обласного центру Віталій Острянин, коли його просять розповісти про подорож велосипедом на відстань 3,5 тисячі кілометрів, наголошує, що він не турист, як дехто вважає, а мандрівник. На переконання полтавця, який два місяці поспіль обертав педалі свого вірного велосипеда територією 12 областей України, він саме мандрував зі Сходу на Захід, з’єднавши дві крайні точки України. Про політичну складову подорожі – єднання Сходу й Заходу, – мандрівник не говорить, хоча на велосипеді закріпив прапор Полтави, і завершив поїздку до дня Незалежності України.

Кореспонденту «ПП» Віталій розповів, що цього року він проїхав Україну вздовж, а торік – поперек. Причому, тоді з товаришем пішли на байдарках від села Грем’яч на Чернігівщині до м. Очакова Миколаївської області. Мандри водним шляхом багато чому навчили неспокійного полтавця й підготували до наступної подорожі вже велосипедом. Цього разу випускник Полтавського технічного університету вирушив у дорогу з Луганщини, де стартував у селі Рання Зоря. Наступним пунктом стало місто Чоп у Закарпатті. Звідти полтавський мандрівник попрямував до Львова, де зупинився 13 серпня після того, як спідометр показав, що він проїхав уже 3000 км.

«Мене часто запитують про те, хто фінансував мою подорож? – каже Віталій Острянин. – Начебто звучить дивно, але я майже не потребував фінансової допомоги, бо й сам працюю, й подорож велосипедом значно дешевша, ніж автомобілем. Дещо з речей узяв напрокат, купив запасні частини для велосипеда (про всяк випадок)… Харчувався припасами, які брав із собою, або купував у дорозі. До речі, серйозних поломок велосипеда в дорозі не сталося. Хіба що одного разу довелося поміняти камеру заднього колеса. Та й то лише через мою «жадібність», адже покришка вже потребувала заміни ще до відправки в дорогу, але я вирішив зекономити. На ґрунтовій дорозі, вкритій щебенем, покришка остаточно протерлася і камера лопнула».

Ночував мандрівник у наметі, який узяв із собою, телефон заряджав від динамо, закріпленого на колесі велосипеда. Щодня долав різну відстань: від 12 до 160 км. Залежно від того, скільки часу залишався в черговому населеному пункті. Зустрічали полтавського мандрівника, як правило, приязно. У Хмельницькій області його нагодували й пригостили кавуном. У Житомирській хлопці помітили, що він загубив якусь річ, наздогнали й віддали. На Рівненщині монахи пустили переночувати до свого монастиря, нагодували. У Лубнах, куди приїхав саме в свій день народження, дідусь-пасічник пригостив медом і дав у дорогу півлітрову баночку цілющого продукту. Мовляв, мед відновлює сили…

«Наша рідна Україна дуже красива, – ділиться враженнями Віталій. – Я побачив чимало дивних місць, де природа буквально зачаровує, а люди привітні і з цікавістю слухали мої розповіді про Полтавщину. Ані на Сході, ані на Заході не довелося зустрітися з неприязним ставлення до себе. Люди переживають за долю країни й щиро хочуть, щоб й ній скоріше наступив мир».

За словами Віталія Острянина, він за два останні роки проїхав і переплив Україну «по вертикалі й горизонталі». Наступного разу полтавський мандрівник хоче перетнути рідну Батьківщину «по діагоналі»…

Олександр Брусенський

Фото зі сторінки В. Острянина у Фейсбуці.

310 перегляди(ів)