Вулиця для людини чи людина для вулиці?

Недавня ейфорія від переможного руйнування пам’ятників, перейменування вулиць і міст змінилася на якесь оціпеніння: а що ж далі? А де ж покращення? Його, звичайно, навряд чи хто очікував у фізіологічному сенсі. Хотілося б покращення хоча б у милозвучності нових назв вулиць і провулків. Розумію, що таке може бути хіба що в піснях (згадаймо Юрія Антонова: «Пройду по Абрикосовой, сверну на Виноградную и на Тенистой улице я постою в тени»). Але все ж таки надія теплилася. Однак виявилося, що нові назви полтавських вулиць – це переважно імена видатних постатей в нашій історії (Івана Мазепи, Симона Петлюри та ін.) або культурі (Катерини Білокур, Павла Загребельного, Євгена Сверстюка, Василя Барки та ін.). Є серед назв і такі, котрі при сучасному дефіциті патріотизму, вочевидь, мають його додати обивателям (вулиці Січових Стрільців, Революції Гідності, Небесної Сотні, Героїв АТО, Волонтерська). Тому на милозвучність тут розраховувати не доводиться. Тішать слух хіба що історичні назви деяких вуличок і провулків: Стрітенська, Подільський узвіз, Хрестовоздвиженський провулок. Та найбільше вражає інше.

Муляє око різка відмінність між формою і змістом, тобто зовнішнім станом деяких вулиць та їх назвою. Не будемо зупинятися на назві головної артерії міста – Європейській вулиці, котра географічно перпендикулярна європейському напрямку і веде на Південь, тобто в Африку. Пройдемося вулицею Юрія Кондратюка, що знаходиться в мікрорайоні Алмазний, поблизу ринку «Алмазний». Її не перейменовували, очевидно, вважаючи такою, що цілком відповідає сучасним, декомунізаційним поглядам. Хоча варто було б назвати її навіть не вулицею, а провулком, чи, мо’, й тупиком. І тут можливі варіанти: провулок Брудний, тупик Ринковий, проїзд Непримітний. Адже маємо яскраво виражену невідповідність форми (вигляду самої вулиці) і змісту (величі людини, ім’ям якої вона названа). Хто такий Юрій Кондратюк? Наш земляк, піонер космонавтики, теоретик космічних польотів, автор знаменитої «траси Кондратюка», якою подорожували на Місяць американські космічні кораблі «Аполлон». Куди ж веде вулиця, названа його ім’ям? У нікуди! Точніше, у сміттєві баки, що мостяться обабіч дороги, котра, почавшись біля речового ринку, тулиться до брудного ринкового паркана і через якихось 50 метрів завершується тупиком.

Я запитав зграю дітлахів 10-12 років, що сновигали на подвір’ї будинку з написом «вул. Ю. Кондратюка», хто такий Кондратюк. Жоден із них не міг відповісти! Партизан, герой АТО, полководець, генерал… Чомусь це прізвище у школярів асоціювалося з військовою тематикою. Воно й не дивно, адже ні пам’ятної дошки, ні барельєфу винуватцю назви вулиці знайти ми не змогли.

Якби побачив піонер космонавтики, як «достойно» вшанували його ім’я земляки, образився б. Невже нічого підходящого для увічнення такої постаті в Полтаві не знайшлося? Та ні, є підходяща вулиця! Та ще з промовистою назвою «проспект». Тільки цей проспект чомусь називається Першотравневим. Мабуть першотравневі свята з їхніми парадами і демонстраціями не викликали в реформаторів асоціацій із комуністичною епохою.

Ділянка між музеєм космонавтики і технічним університетом (який носить, до речі, ім’я Юрія Кондратюка) якнайкраще підходила б для увічнення пам’яті цієї видатної особистості. Біля музею вже є меморіальна дошка Ю.Кондратюку, а на території університету нещодавно на честь 120-річчя від дня народження генія космонавтики спорудили його погруддя. Напередодні знаменного ювілею міська влада навіть розглядала варіант побудови пам’ятника Ю.Кондратюку безпосередньо в кінці проспекту, поблизу університету, на місці великої клумби, де зараз височіє незрозумілий гостроконечний шпиль, та чомусь проект відхилили. А жаль. Бо так пам’ятник став би надбанням усього міста, а нині – це власність університету.

Скажете, не було часу, все робилося поспіхом? У нас завжди важливі рішення приймаються поспішно. Згадати хоча б Конституцію: так поспішали, що дня не вистачило, треба було вночі доробляти. Але ж назви вулицям даються на віки! І пам’ятники зводяться не для того, щоб їх зносити через кілька десятиліть. Тож полтавцям тепер доводиться лише звикати до незвичних найменувань, приміряти до свого будинку нові назви й дивуватися асоціаціям, напружуючи уяву: це вулиця заради Людини названа чи Людину відшукали заради вулиці?

Сергій МИКОЛЕНКО.
На фото: вул. Кондратюка, сміттєві баки; Першотравневий проспект, пам’ятна дошка Кондратюку; Новозбудований пам’ятник Кондратюку на території ПНТУ.Фото автора