Як полтавські військові авіатори досліджували атомний «гриб»

ядерна зброя

29 серпня, за рішенням Генеральної асамблеї ООН від 2-го грудня 2009 року, світова спільнота відзначає Міжнародний день дій проти ядерних випробувань. Людство, остаточно зрозумівши руйнівну силу атомної зброї небаченої потужності, яка може знищити не лише великі міста, але й континенти, почало рух за заборону ядерних випробувань…

Україна, ще перебуваючи в складі СРСР, вважалася однією з світових територій, де зберігався найпотужніший – третій за розміром, ядерний потенціал світу. Станом на 1991 рік на території республіки розміщувалися 176 міжконтинентальних балістичних ракет, від 1514 до 2156 стратегічних ядерних боєзарядів та від 2800 до 4200 тактичних ядерних боєзарядів. Крім того, на військових летовищах України було розміщено стратегічні літаки Ту-95МС та Ту-160, здатні нести ядерну зброю тощо.

Україна без ядерної зброї: добре чи погано?

ядерна зброя
Діорама в музеї Прохождение через облако

Після оголошення незалежності міжнародні партнери України активізували свої зусилля для того, щоб республіка, де починалися революційні процеси, відмовилася від ядерного потенціалу. У результаті перемовин та компромісів, 2 червня 1996 року керівництво України заявило про те, що молода держава втратила свій ядерний статус. А величезний ядерний потенціал або знищено, або передано сусіду – РФ.

Полтава теж опинилася у вирі подій в часи, коли була ліквідована ядерна зброя. І не безпідставне. Поблизу села Жуки (Полтавський район), що край полтавського військового аеродрому на території спеціальної бази тривалий час у обстановці суворої таємничості зберігалася ядерне «начиння» для крилатих авіаційних ракет.

А на самому летовищі виблискували фюзеляжами сріблясті «Бекфайєри» – літаки-ракетоносії Ту-22 М3, котрі і будь якої миті були готові нести ці ракети до вказаних цілей. Утім, «ядерна» історія Полтави веде свій відлік набагато раніше, ніж тоді, коли на початку 80-х років на військовому аеродромі приземлилися перші. Тоді надсекретні, «Бекфайєри».

Сьогодні про часи, коли полтавські військові льотчики і штурмани брали участь у ядерних випробуваннях можна дізнатися із унікальних експонатів так званого «ядерного залу», обладнаному у Полтавській філії Національного військово-історичного музею України – музею важкої бомбардувальної авіації, що на вулиці Олександра Засядька, 1.

Випробування ядерної зброї на Полтавщині

ядерна зброя
Захисний костюм для учасників ядерних випробувань

Документи і експонати, які там зайняли місце у експозиціях, розповідають про найтаємніші часи в історії двох авіаційних полків, які понад півстоліття базувалися в обласному центрі. Зокрема, про виконання військовими авіаторами спеціальних завдань радянського уряду, пов’язаних із випробування ядерної зброї.

Відлік часу, який поділив життя смільчаків-авіаторів на «до» і «після» почався 26 жовтня 1954 року. Того дня екіпажі 226 гвардійського авіаполку на літаках Ту-4 проводили радіаційну розвідку місцевості після випробувань атомної бомби американськими ВПС. Того ж року для відбору проб повітря після ядерного вибуху на полігоні в Казахстані, також задіяли два екіпажі Ту-4 із Полтави.

З того дуже небезпечного польоту не повернувся живим борт технік літака старший лейтенант Олександр Бондаренко, який помер у повітрі через несправність ізолюючого протигазу. 15 жовтня 1962 року, екіпаж літака Ту-16, але вже із іншого – 185 авіаполку, який теж дислокувався в Полтаві, залучали для ядерних випробувань на Новій Землі. Усі ці завдання були надсекретними і довгі роки про ті польоти забороняли навіть згадувати.

«Ми пролетіли майже через епіцентр атомного вибуху…»

ядерна зброя
Посол США в Україні Дж. Гербст спостерігає за знищенням літаків у Полтаві

Серед фотографій полтавських авіаторів-випробувачів ядерної зброї на новій Землі є і фото полтавця Андрія Ісидоровича Бевза. Літак, у складі екіпажу якого він вилетів на завдання, мав летіти на невеликої відстані від головного екіпажу, який мав скинути атомну бомбу. Завдання для його екіпажу полягало у прольоті через зону ядерного вибуху одразу після того, як скинуть бомбу… Уже після того, як він звільнився з армії, за станом здоров’я, бо той політ таки дався взнаки, А. Бевз розповідав, що усі, хто перебували в літаку, побачили ядерний «гриб», що утворився після того, як перший літак скинув атомну бомбу. «Гриб» піднявся на висоту у 15 кілометрів і ТУ-16, в якому перебували дослідники-авіатори, пролетів через ядерну хмару буквально через пару хвилин після вибуху…

Екскурсанти, які відвідують «ядерну» залу, мають унікальну можливість побачити експонати, котрі ілюструють історію часу, коли полтавські військові авіатори брали участь у випробуванні ядерної зброї. Зокрема, захисний костюм, який радянські вчені спеціально розробили для екіпажів літаків, що брали участь у страшних випробування, захисні темні окуляри, різноманітну документацію, фотографії тощо. Нині ці промовисті речі краще за слова надають уяву про час ядерної гонці, в якій СРСР змагався з США. І в якій не могло бути переможця…

Олександр Брусенський

На фото 1: Так у Полтаві знищували Бекфайєри. Січень 2006 рік.

Фото із архіву автора.

221 перегляди(ів)