Передмістя – місто чи село?

Селище Яківці

Селище Яківці – передмістя Полтави. І хоча його жителі мають таку ж міську реєстрацію, як мешканці Левади, Половок чи Алмазного, але реально не мають таких же благ цивілізації. Яківчани нерідко скаржаться на відсутність електрики, неможливість доїхати з центру після 19.30, бо маршрутки, непогано заробивши в часи пік, увечері просто зникають і міська влада не карає перевізників за невиконання умов договору.

Більшість вулиць тут споконвіку не знали асфальту, не мають тротуарів. А вже після хуртовин – хоч кричи: «Караул!» Ще центральну вулицю селища комунальники сяк-так почистять, а решта вулиць c. Яківці і завулків довго чекають тракторів (деякі – аж до весни, коли розтане) та відкопуються лопатами. Ну точнісінько, як у селі.

Комфортність проживання в селищі Яківці

Можливо, гасло Андрія Матковського «Місто без околиць» й справді колись сприяло його перемозі під час виборів полтавського міського голови, бо жителям багатьох передмість Полтави й справді імпонувала ідея стерти межу між центром і периферією щодо рівня комфортності проживання…

Груднево-січневі снігопади підкинули до 70 сантиметрів снігу. Але ні у старої, ані у оновленої полтавської влади, як бачиться, немає чіткого плану ліквідації наслідків негоди. Пам’ятаю, за радянських часів і керування містом Анатолієм Кукобою дороги закріплювалися за підприємствами. І під час снігопаду техніка починала працювати о 4-й ранку. До 6-ї години, коли виїздили перші автобуси, вулиці були проїзними. Зокрема, за Яківці та Шведську могилу відповідав Інститут свинарства, за частину вулиці Зіньківської – автоагрегатний завод.

Нині цього немає. Навіть у центральній частині міста тротуар перед магазинами, банками, перукарнями або ощадкасою часто нерозчищений, а інспекція з благоустрою чи того не помічає, чи не хоче штрафувати. Та й побачити двірника за роботою в зимовий час – то справжня удача! Полтавці такі рідкісні випадки фотографують і виставляють у соцмережі. Комунальникам простіше протягти дріт з червоними тряпочками (мовляв, прохід заборонено) і на тому вважати свою роботу виконаною, а що людям робити в такому разі – виходити на проїжджу частину чи стрибати в метрові кучугури, тим вони не переймаються. Як наслідок – сотні полтавців з поламаними руками та ногами.

Селище Яківці
Селище Яківці, передмістя Полтави

От і в учнів полтавської ЗОШ №24, що знаходиться біля музею історії Полтавської битви, немає альтернативи: дійти від селища Яківці на навчання та додому вони можуть лише по дорозі. Це небезпечно! Але хіба цим стурбовані комунальники та поліція?!

Суботник в Яківцях

Цього понеділка у школярів закінчилися зимові канікули. Тож не дочекавшись допомоги від чиновників, яківчани, чиї діти ходять до школи, списалися в групі «Яківчанська громада» у Viber, і морозної неділі вийшли на суботник, точніше, недільник. Спочатку активістів було семеро, потім приєдналося ще п’ятеро, в т.ч. й десятилітній хлопчик. Результат за три години: дві зламані лопати і 600 метрів очищеного тротуару на мосту через залізницю та відрізок від мосту до музею. Недарма в народі кажуть: «Гуртом і батька легко бити!»

Селище Яківці
Суботник в Яківцях по очищенню снігу

– Шкода, що нас було мало, – каже один з учасників толоки с. Яківці Сергій Кондрашов, – адже в школі вчаться сотні яківчанських дітей, а не десяток. З іншого боку – краще роззнайомилися, здружилися, зігрілися фізичною роботою й кавою.

До речі, у ефективності й корисності такого ресурсу, як Viber, місцеві мешканці переконалися ще восени, коли завершувався оголошений міськрадою конкурс «Бюджет участі». Тоді мешканцы с. Яківці подали два проекти, один з яких переміг завдяки інтенсивному обміну інформації та стрімкому долученню до групи нових членів.

Людмила СТЕЛЬМАХ (Кучеренко).

598 перегляди(ів)