Зруйнований аварійний міст через Сулу почали відновлювати лише через чотири роки

Зруйнований аварійний міст через Сулу на трасі Р-60 біля села Млини планували розпочати ремонтувати ще 2017 року із будівництва тимчасової переправи. Але нібито вже виділені гроші від Служби автомобільних доріг якимось дивним чином не надійшли, підрядне підприємство забрало вже привезені техніку й житлові вагончики. І ось після 4 років очікування та обростання процесу ремонту мосту чутками та небилицями процес пішов.

18 квітня 2016 року близько 23.30 упала 18-метрова балка. Руйнацію спричинив проїзд важкої вантажівки. Відтоді відбувся лише поточний ремонт – місцеве підприємства «Дзета ЛТД» уклало нову мостову балку, укріпило її міцною залізобетонною конструкцією.

Міст, більшу частину якого нині демонтували, був визнаний аварійним понад десяток років до того й просто дивом не рухнув увесь. Хто дивився на міст спіднизу, коли їде вантажівка, потім боявся навіть пішки йти. Балки ходили ходором, бетон порепаний… Міст побудували в 61-му, коли їздили вантажівки «ЗиЛ» та «ЗиС». А в останні десятиліття дороги й мости «добивають» 60-тонні машини, ще й основна маса перевезень здійснюється автотранспортом, а не залізницею.

Альтернативний проект як спроба списати кошти

Проект ремонту й проектно-­кошторисна документація були виготовлені, але не завершені, десь із 2006 року. Спромоглися тільки поставити світлофор, щоб машини їздили по черзі в різні напрямки. Одразу після обвалу місцева влада у співпраці з обласною заходилася будувати низьководний тимчасовий міст. Розчистили від дерев територію, що оточує зруйнований аварійний міст через Сулу, насипали щебеню. 2017 року «Мостобудівельне управління №3» із Києва виграло тендер, привезло вагончики для робітників і техніку, заплатило за підведення потужної електролінії. Кілька місяців це все стояло на березі Сули, а роботи так і не почалися, техніку вивезли.

Як пояснював тодішній голова РДА Володимир Рязанов, замовником будівництва хотіли зробити Лохвицьку міську раду. Але міський голова Віктор Радько відмовився брати на себе відповідальність. Насправді зруйнований аварійний міст через Сулу розташований на землі Гиряво-Ісковецької сільради і тоді до Лохвиці, як то кажуть, ніяким боком не лежав. Кошти облрада перерозподілила на інші об’єкти. 2017 року, за словами очільника РДА, обіцяні кошти просто не надійшли. Але місцеві підозрюють, що так було потрібно для втілення інших планів влади.

Тоді ж, 2017 року, в Лохвицкій РДА придумали альтернативний проект. Побудувати гідроспоруду-греблю паралельно мосту і використовувати її як тимчасову переправу. Гребля мала стати елементом масштабного проекту з покращення гідрологічного режиму Сули і слугувати для піднімання рівня води. Та активісти ГО «Громада Посулля» залучили вчених гідного рівня й довели, що перегородження річки греблями призвело б до перетворення її на болото. РДА до останнього наполягала на греблі. Як підозрюють активісти, будівництво з прокладенням по луках півкілометрового насипу для дороги могло б слугувати для списання значно більших сум коштів, ніж витрачені насправді. Крім того, активісти розрахували, що пропускна здатність шлюзів у греблі недостатня. Якщо це так, застоювалася б вода у ще одній ділянці річки. У червні цього року жителі Лохвиччини вже побачили наслідки побудованих гідроспоруд із каміння: біля Заводського вода зацвіла, була непрозора, виглядала мутною й мала неприємний запах.

Розтрату коштів суд визнав… недбальством

Роботи з «покращення» Сули, елементом яких могла стати гідроспоруда-переправа, виконувало ТОВ «Трансгідробуд». 2017 року приймало частину робіт Комунальне госпрозрахункове проектно-планувальне підприємство Лохвицької районної ради. У 2017 році керівник підприємства Василь Бернадін засвідчив своїм підписом акти прийому будівельних робіт, які фактично не були здійснені належним чином. Це призвело до надлишкового перерахування замовником – Управлінням комунальною власністю територіальних громад району Лохвицької районної ради на розрахунковий рахунок підрядника коштів за фактично невиконані роботи в розмірі 472 тис. 817 грн (у деяких повідомленнях про оборудки з будівництвом греблі трапляються й суми понад мільйон). Дії Бернадіна Лохвицький районний суд (дивно, чому не розглядали справу в іншому місті) кваліфікував не як наслідок змови заради «відмивання» грошей, а як звичайну службову недбалість (ч. 2 ст. 367 ККУ). Василеві Бернадіну призначили 5 років позбавлення волі з позбавленням права на здійснення діяльності по наданню інженерних послуг із технічного нагляду при будівництві, реконструкції, капітальному та поточних ремонтах на 3 роки. Але на підставі ст. 75 ККУ звільнили від відбування основного покарання та призначили випробувальний термін.

Ще Лохвицька РДА для збереження дороги й мосту на кошти райради і сільських та міських рад Лохвиччини спорудила біля мосту ваговий комплекс. Там чергують поліцейські та працівники Укртрансбезпеки. Як свідчать і пишуть у соцмережах водії, беруть гроші в свої кишені. Люди мають припущення, з ким вони діляться, але підтверджень цього немає. Не допомагають проти корупції численні відеокамери, які за кошти районного бюджету встановили на комплексі.

Справжнє диво: зруйнований аварійний міст через Сулу почали ремонтувати

На тлі суспільного невдоволення, скандальної критики гідроспоруд районна влада перестала лобіювати свій проект. Кабмін виділив перші 40 млн грн. На початку березня 2020 року біля мосту знову з’явилися вагончики й техніка того самого «Мостобудівельного управління №3». Воно збудувало тимчасовий низьководний міст довжиною 60 м, який після ремонту основного демонтують. Хоча планували робити його до осені, рух пустили вже на початку травня.

Старий зруйнований аварійний міст через Сулу планували відремонтувати, знявши балки між опорами, укріпивши опори і уклавши балки назад із заміною непридатних. Але капремонт більше нагадує нове будівництво. Експерти визнали, що бетон більшості опор став пухким. На місці зруйнованих опор будівельники зварюють арматуру і заливають нові. Біля вцілілих опор забивають палі для укріплення. Звук ударів копера розноситься над водою за кілька кілометрів.

На початку ремонту вартість робіт оцінювали в 90 млн грн, але після внесення змін до проекту вартість значно зросте.

Поряд із приїжджими робітниками працюють місцеві. Різноробочим за 12 годин роботи із 7.00 до 19.00 платять по 850 грн.

Критикові радять спробувати самому відремонтувати зруйнований аварійний міст через Сулу чи хоча б посидіти поряд

Ми побачили, як старанно, злагоджено і тяжко працюють люди одночасно в кількох місцях. Але депутатові Лохвицької райради Петрові Чорному щодня при перетині мосту здавалося, що роботи затягуються. Його дивувало, навіщо демонтований залізобетон розбивають на шматки, адже дешевше вивезти його на полігон брилами.

«Дивувався до тих пір, поки не побачив, як робітники навантажили арматуру на вантажівку…напевне, щоб здати на металобрухт», – пише Петро Володимирович у Фейсбуці.

Депутат припустив, що витрачаючи кошти, ресурс і час та отримуючи платню, робітники, які ремонтують зруйнований аварійний міст через Сулу, добувають і здають металобрухт. І що ремонт триватиме довго.

Допис із фото машини з арматурою викликав шквал коментарів. «Стань поруч, допоможи, при­швидши будiвництво. Надовби арма­тури, РОЗБАГАТIЙ!!! Поживи в вагончику, попрацюй на спеці й напиши, якого числа буде побудований новий мiст», – відповідає Олег Пишнюк.

– Хай би спробував отут 12-годинний робочий день навіть не працювати, а просто посидіти у 50-градусну спеку, – зі щирим обуренням дружно спростували припущення про «добування металобрухту» робітники при живому спілкуванні. – Насправді придатна частина арматури використовується повторно.

Попри скептичні погляди депутата, який «активізувався» перед виборами, робота просувається щодня. Нагадаємо, Петро Чорний став відомим після того, як його підозрювали у махінаціях під час довиборів у Верховну Раду 2016 р. та знайшли в нього російський паспорт. Слава доповнена низкою скандалів, підозр та порушених колись проти нього кримінальних проваджень, причетністю до забруднення довкілля у Сенчі буровим розчином…

Олег ДОЛЕНКО.

Фото автора